Справа № 760/24058/17
23 листопада 2018 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача Кузьменко В. В., суддів Василенка Я. М., Шурка О. І., перевіривши матеріали апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 10.10.2018 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
До суду надійшла апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 10.10.2018.
В апеляційній скарзі міститься також клопотання про звільнення сплати судового збору у зв'язку з відсутністю коштів.
Розглянувши заявлене клопотання, суд приходить до висновку, що наведені в ньому підстави не можна визнати достатніми для звільнення від сплати судового збору.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
З наведеного випливає, що звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є дискреційним правом, а не обов'язком суду, можливість реалізації якого пов'язується з майновим станом особи.
Положеннями ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
У відповідності до ч. 1 ст. 8 вказаного Закону враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Колегія суддів не встановила підстав та умов, за яких відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України та ст. 8 Закону України «Про судовий збір» сторона може бути звільнена від сплати судового збору та сплату судового збору може бути відстрочено.
Сплата судового збору за подання апеляційної скарги в силу положень ст. 296 КАС України є процесуальним обов'язком сторони, що звертається до суду з апеляційною скаргою.
Обмежене фінансування бюджетної установи, те що апелянт є неприбутковою організацією не є підставою для її звільнення від сплати судового збору, не є вказані аргументи і підставою для відстрочення його сплати.
З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб'єктами владних повноважень тощо не є підставою для звільнення (відстрочення, розстрочення) від такої сплати.
Аналогічна позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 09.01.2018 у справі К/9901/4048/17.
Таким чином, відсутність видатків на оплату судового збору у кошторисі відповідача не може бути підставою для відстрочення чи звільнення від сплати судового збору, обов'язок сплати якого встановлено чинним законодавством.
При цьому слід враховувати, що важкий майновий стан сторони входить до предмета доказування і, відповідно, має бути підтверджений належними і допустимими, у розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України, доказами.
Тож, для застосування судом положень ч. 1 ст. 133 КАС України повинні бути відповідні правові підстави, в іншому ж випадку, як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 р. у справі «Креуз проти Польщі», вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Разом з тим, доводи заявника щодо необхідності звільнення від сплати судового збору та неспроможності сплатити судовий збір не підтверджуються жодними належними і допустимими, у розумінні ст. 73, 74 КАС України, доказами, а отже, не є достатньою і необхідною правовою підставою для звільнення від його сплати, у відповідності до ч. 1 ст. 133 КАС України, тому його клопотання задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 133, 248, 321, 325 КАС України, -
У задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Солом'янського районного суду м. Києва про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 10.10.2018 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. В. Кузьменко
Судді Я. М. Василенко
О. І. Шурко