01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua
Головуючий у першій інстанції: Катющенко В.П.
Суддя-доповідач: Епель О.В.
21 листопада 2018 року Справа № 826/5305/18
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Епель О.В.,
суддів: Губської Л.В., Степанюка А.Г.,
за участю секретаря Лісник Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕГАЛПЛЕЙС» на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 жовтня 2018 року у справі
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕГАЛПЛЕЙС»
до Виконавчого комітету Черкаської міської ради,
треті особи, які не заявляють
самостійні вимоги
на предмет спору: корпорація «СПІВДРУЖНІСТЬ КОМП»,
Черкаська міська рада
про визнання протиправним та скасування рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЕГАЛПЛЕЙС» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Виконавчого комітету Черкаської міської ради (далі - відповідач), треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: корпорація «СПІВДРУЖНІСТЬ КОМП», Черкаська міська рада про визнання протиправним та скасування вішення Черкаської міської ради від 22.09.2017 р. № 1009, яким затверджено акт про визначення збитків власнику землі від 02.08.2017 р. № 26-2017, з підстав відсутності у позивача та Черкаської міської ради договірних відносин щодо оренди земельної ділянки.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 жовтня 2018 року провадження у справі було закрито.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, наполягаючи на тому, що спір у цій справі є публічно-правовим, а також, зокрема, зазначаючи, що КАС України не передбачає, з яких саме підстав може бути оскаржено рішення суб'єкта владних повноважень, що відповідач повинен був встановити, чи перебуває земельна ділянка в користуванні у ТОВ «ЛЕГАЛПЛЕЙС» на правах оренди, чи існує договорів оренди землі, укладений з позивачем, та чи є правові підстави для нарахування збитків саме позивачу.
З цих та інших підстав апелянт вважає, що рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про закриття провадження у справі.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду - без змін, наполягаючи на безпідставності доводів апелянта та наголошуючи на тому, що вони суперечать правовій позиції Верховного Суду по аналогічним справам.
У судове засідання сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, не з'явилися.
Судова колегія вважає, що в даному випадку наявні правові підстави передбачені КАС України для розгляду апеляційної скарги під час відсутності осіб, які не з'явилися, в порядку ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - без змін з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, предметом даного спору є рішення Виконавчого комітету Черкаської міської ради від 22.09.2017 р. № 1009, яким затверджено акт про визначення збитків власнику землі від 02.08.2017 р. № 26-2017.
Відповідно до вказаного рішення, підставою для визначення і відшкодування збитків є недодержання територіальною громадою доходів за час фактичного користування ТОВ «ЛЕГАЛПЛЕЙС» земельною ділянкою, на якій розташовано майно за адресою: м. Черкаси, вул. Чигиринська, 60/7, без документів, що посвідчують право на землю.
Судова колегія встановила, що закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір не є публічно-правовим та підлягає вирішенню в порядку господарського, а не адміністративного судочинства, оскільки позивач оскаржує рішення виконавчого комітету ради не з підстав дотримання відповідачем процедурних питань його прийняття, а з підстав необґрунтованого нарахування збитків, оскільки користувачем земельної ділянки є інша юридична особа.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України).
Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України передбачено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг.
Згідно з п. 1 ч. 1 с. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Частиною 1 статті 20 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності.
Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб'єкта владних повноважень, що виникають у зв'язку зі здійсненням ним владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.
Разом з тим, варто враховувати, що хоча публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад, в якому обов'язковою є участь суб'єкта владних повноважень, все ж таки сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких саме прав особа звернулася до суду.
При цьому, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, що спричинені діями суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення господарських правовідносин, що мають майновий характер або пов'язані з реалізацією її майнових інтересів, то визнання протиправними таких дій є способом захисту господарських прав та інтересів.
Колегія суддів встановила, що предметом спору у даній справі є рішення відповідача щодо затвердження акту про визначення позивачу фактичних збитків за використання земельної ділянки за відсутності належним чином оформлених документів.
Однак, підставою звернення до суду стало те, що він не є орендарем земельної ділянки і відповідачем безпідставно покладено на нього збитки за користування нею.
Таким чином, спір у даній справі стосується незгоди підприємства з нарахуванням йому відповідачем збитків за фактичне використання землі без оформлення правовстановлюючих документів.
При цьому, позовні вимоги, заявлені ТОВ «ЛЕГАЛПЛЕЙС» у даній справі, спрямовані не на статусні та/або процедурні повноваження органу місцевого самоврядування, а на правомірність визначення йому збитків цим органом як розпорядником (власником) об'єктів комунальної власності. Тобто, в основу спору покладені господарські відносини власності, на які юрисдикція адміністративних судів не поширюється.
Аналогічні правові висновки та правовий підхід викладено в постановах Верховного Суду від 08.05.2018 р. по справі № 676/223/17, від 12.06.2018 р. по справі № 742/1503/17, від 17.10.2018 р. по справі № 201/10369/16-а та, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, є обов'язковими для апеляційного суду при розгляді даної справи.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що даний спір не є публічно-правовим та підлягає вирішенню за правилами ГПК України.
Разом з тим, колегією суддів також враховується правова позиція, викладена у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2006 р. по справі «Сокуренко і Стригун проти України», в якому Суд зазначив, що фраза «судом встановленим законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, а в рішенні Комісії Ради Європи від 12.10.1978 р. у справі «Zand v. Austria» визначено, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 передбачає «усю організаційну структуру судів».
Відповідно до ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Доводи апелянта про те, що спір у цій справі є публічно-правовим, є необґрунтованими, з огляду на вищезазначене.
Посилання апелянта на те, що КАС України не передбачає, з яких саме підстав може бути оскаржено рішення суб'єкта владних повноважень, що відповідач повинен був встановити, чи перебуває земельна ділянка в користуванні у ТОВ «ЛЕГАЛПЛЕЙС» на правах оренди, чи існує договорів оренди землі, укладений з позивачем, та чи є правові підстави для нарахування збитків саме позивачу, колегія суддів також вважає безпідставними, з урахуванням вищевикладеного, а також у зв'язку з тим, що всі вони зводяться до незгоди позивача з покладенням збитків саме на нього.
Таким чином, проаналізувавши всі доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, яким повно встановлено обставини справи та правильно застосовано норми матеріального і процесуального права.
Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕГАЛПЛЕЙС» підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 жовтня 2018 року - без змін.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕГАЛПЛЕЙС» - залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 жовтня 2018 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Рішення виготовлено 21 листопада 2018 року.
Головуючий суддя
Судді: