П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
20 листопада 2018 р.м.ОдесаСправа № 814/1412/18
Категорія: 4 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Шляхтицького О.І.,
суддів: Потапчука В.О., Семенюка Г.В.,
при секретарі - Ханділян Г.В.,
за участю третьої особи ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного від 23 липня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління освіти Миколаївської міської ради, третя особа без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
У червні 2018 року ОСОБА_3 звернулась з позовом про визнання незаконною бездіяльність, яка полягає у неоформленні звільнення ОСОБА_2 з посади директора Миколаївського професійного ліцею торгівлі та ресторанного сервісу за пунктом 2 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю, у зв'язку з завершенням 02.02.2018 року дії контракту; зобов'язання звільнити ОСОБА_2 з посади директора Миколаївського професійного ліцею торгівлі та ресторанного сервісу за п. 2 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю; зобов'язання вчинити дії з організації і проведення конкурсу на посаду директора Миколаївського професійного ліцею торгівлі та ресторанного сервісу відповідно до ст. 24 Закону України «Про професійну технічну освіту», Розпорядження КМУ від 25.10.2017 року № «Питання управління державними закладами професійної (професійно-технічної) освіти, підпорядкованими Міністерству освіти і науки».
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного від 23 липня 2018 року закрито провадження у справі.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив його скасувати та направити справу для продовження розгляду.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що посада третьої особи - ОСОБА_2 не є публічною службою у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, тому вказаний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Колегія суддів вважає цей висновок суду першої інстанції правильним з огляду на таке.
За змістом частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
На підставі пункту 7 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
За правилами частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах.
Так згідно пункту 1 частини 1 статті 4 КАС України справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.
Частина 1 статті 19 КАС України встановлює категорії публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, щодо вирішення адміністративних справ, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; спори щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; спори щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; спори щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; спори фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень"; спори щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років".
Таким чином, необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Тобто спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.
В ході судового розгляду встановлено, що позивач просив скасувати наказ відповідача про продовження трудових відносин з третьою особою - директором закладу освіти.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що посада третьої особи - ОСОБА_2 (директор Миколаївського професійного ліцею торгівлі та ресторанного сервісу) не є публічною службою у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, тому вказаний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Відповідач в правовідносинах призначення та звільнення керівника державного професійно-технічного навчального закладу виступає не як суб'єкт владних повноважень, а як роботодавець - сторона трудового контракту.
Доводи апеляційної скарги зводяться до цитування норм права КАС України, Закону України "Про професійно-технічну освіту", КЗпП України, Закону України "Про освіту" та ґрунтуються на невірному тлумаченні їх норм.
За таких обставин суд апеляційної інстанції не вбачає порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень процесуального права при вирішенні спірного питання не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
З огляду на звільнення апелянта від сплати судового збору та залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу Миколаївського окружного адміністративного від 23 липня 2018 року у справі № 814/1412/18 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Дата складення та підписання повного тексту судового рішення - 21 листопада 2018 року.
Головуючий суддя Шляхтицький О.І.
Судді Семенюк Г.В. Потапчук В.О.