Справа № 2540/2497/18 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:
Клопот С.Л.
22 листопада 2018 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Костюк Л.О.;
суддів: Бужак Н.П., Кузьменка В.В.;
за участю секретаря: Горяінової Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 серпня 2008 року (розглянута у відкритому судовому засіданні, м. Чернігів, дата складання повного тексту рішення - 13 серпня 2018 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Борзнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Чернігівської області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
У липні 2018 року, ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2.) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Борзнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Чернігівської області (далі - відповідач, Борзнянське ОУПФУ Чернігівської області) та просить: визнати протиправним та скасувати рішення Борзнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Чернігівської області від 02 травня 2018 року за №7/04/К-2 про відмову у поновленні виплати ОСОБА_2 пенсії за віком, з відновленням обов'язку Борзнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Чернігівської області щодо виплати ОСОБА_2 пенсії за віком, призначеної у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне ст; зобов'язати Борзнянське об'єднане управління Пенсійного фонду України Чернігівської області поновити виплату ОСОБА_2 пенсії за віком, з відновленням обов'язку відповідача щодо виплати ОСОБА_2 пенсії за віком, призначеної у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про державну службу» , починаючи з 01 квітня 2015 року .
Свої вимоги обґрунтовує тим, що призупиненні нарахування та виплати раніше призначеної пенсії у період з 01.04.2015 по 08.12.2015 суперечить вимогам Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і порушує соціальні та майнові права позивача.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 серпня 2018 року у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою позов задоволити.
Відповідно до п.13 ст.10 КАС України, суд під час розгляду справи в судовому засіданні здійснює повне фіксування його перебігу за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу, крім випадків, визначених цим Кодексом. Порядок такого фіксування встановлюється цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст.229 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.
За наявності заперечень з боку будь-кого з учасників судового процесу проти здійснення повного фіксування судового засідання за допомогою відеозаписувального технічного засобу таке фіксування здійснюється лише за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів відповідно ч.2 ст.313 КАС України визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності сторін та їх представників.
Згідно ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, що позивач з 07.05.2008 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
У період з 01.04.2015 по 07.12.2015 позивач працював на посаді начальника відділу статистики у Борзнянському районі.
Вказана посада відноситься до державної служби.
З квітня місяця 2015 виплата пенсії позивачу була призупинена.
Після звільнення з роботи з посади начальника відділу статистики у Борзнянському районі виплата пенсії позивачу з 08.12.2015 була поновлена.
2.05.2018 позивач звернувся до відповідача з заявою про поновлення раніше призначеної виплати.
Рішенням Борзнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Чернігівської області від 02 травня 2018 року за №7/04/К-2 у поновленні виплати позивачу було відмовлено.
Надаючи правову оцінку матеріалам та обставинам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.
Щодо правового обґрунтування прийнятого рішення відповідачем, колегія суддів зазначає насутпне.
Так, відповідно ст. 47 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9.07.2003 № 1058-ІV (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносини) у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2016 року особам (крім інвалідів І та ІІ груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються; у період роботи на інших посадах/роботах пенсія (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни ти групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), розмір якої перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Колегія суддів звертає увагу на те, що позивач, отримуючи пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», у період з 01.04.2015 по 07.12.2015 позивач працював на посаді начальника відділу статистики у Борзнянському районі, відповідач правомірно керуючись приписами ст. 47 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9.07.2003 № 1058-ІV (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносини) з квітня місяця 2015 року і по день його звільнення зі служби, призупинив виплату йому пенсії.
На підставі вище зазначеного, колегія суддів зазначає, що відсутні правові підстави для визнання протиправним та скасування рішення Борзнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Чернігівської області від 02 травня 2018 року за №7/04/К-2 про відмову у поновленні виплати ОСОБА_2 пенсії за віком, з відновленням обов'язку Борзнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Чернігівської області щодо виплати ОСОБА_2 пенсії за віком, призначеної у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про державну службу», починаючи з 01 квітня 2015 року та зобов'язання поновити таку виплату починаючи з 01 квітня 2015 року.
Після звільнення з роботи виплата пенсії з 08.12.2015 відповідно до цього Закону поновлена.
У зв'язку з вищенаведеним право на відновлення пенсії з 01.04.2015 по 07.12.2015 у позивача відсутнє.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мір досліджено обставини справи на підставі яких суд прийшов до правильного висновку, що у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 необхідно відмовити.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 229, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 серпня 2018 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.
(Повний текст виготовлено - 23 листопада 2018 року).
Головуючий суддя: Л.О. Костюк
Судді: Н.П. Бужак,
В.В. Кузьменко