ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
23 листопада 2018 року м. Київ № 826/2920/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Добрянської Я.І., розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача про зміну порядку і способу виконання рішення у справі
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Управління патрульної поліції в м. Києві
про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії,
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.05.2018р. адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено частково. Визнано незаконними дії Департаменту патрульної поліції Національної поліції України щодо утримання з ОСОБА_1 грошового забезпечення. Визнано незаконними дії Управління патрульної поліції в м. Києві щодо утримання з ОСОБА_1 грошового забезпечення. Зобов'язано Департамент патрульної поліції Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 незаконно утриману частину грошового забезпечення в сумі 13 400,00 грн. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2018р. апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.05.2018р. повернуто апелянту.
06.11.2018р. на виконання вищезазначеного рішення видано виконавчий лист.
19.11.2018р. до суду надійшла заява від позивача про зміну порядку і способу виконання рішення. В обґрунтування поданої заяви зазначає, що згідно з постановою КМУ № 845 від 03.08.2011р. "Про затвердження порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників" казначейство здійснює стягнення з боржників грошових коштів.
З огляду на що просить змінити спосіб виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.05.2018р. шляхом стягнення з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 незаконно утриманої частини грошового забезпечення в сумі 13 400,00 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.11.2018р. заяву призначено до розгляду в судовому засіданні.
Проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1-3, 8 ст. 378 КАС України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Ухвалу суду за результатами розгляду питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути оскаржено в порядку, встановленому цим Кодексом. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю.
Суд звертає увагу, що під встановленням способу і порядку виконання рішення розуміється прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і спосіб, встановлених раніше. Суд, за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів, може встановити спосіб та порядок виконання рішення суду, або ж відмовити по даному питанню, не змінюючи при цьому його змісту.
Водночас, суд, змінюючи або встановлюючи порядок чи спосіб виконання рішення, не змінює змісту резолютивної частини та не змінює спосіб захисту порушеного права, обраний судом при вирішенні справи.
Водночас, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.05.2018р. набрало законної сили 27.08.2018р.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно з ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Крім того, згідно з практикою Європейського Суду з прав людини (п. 40 Рішення від 19.03.1997 року у справі "Горнсбі проти Греції") право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 Конвенції детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію (рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року). Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".
Як зазначив Європейський Суд з прав людини у Рішенні від 15.03.2001 року у справі "Піалопулос та інші проти Греції", якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс.
Згідно з п. 66 Рішення Європейського Суду у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" (Immobiliare Saffi v. Italy) ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
Також в Рішенні від 29.06.2004 року у справі "Войтенко проти України" Європейський суд з прав людини констатував, що саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися.
Однак, під зміною способу і порядку виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для виконання рішення у разі неможливості його виконання у встановлений раніше порядок і спосіб. При цьому, суд не може змінювати рішення суду по суті, оскільки обраний судом при ухваленні рішення спосіб відновлення порушеного права є належним і таким, що сприяє такому захисту.
Жодних доказів на підтвердження існування обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення суду, яке набрало законної сили або роблять його неможливим, позивачем не надано.
З огляду на викладене суд приходить до висновку, що передбачені законом підстави для задоволення заяви позивача про встановлення способу і порядку виконання судового рішення відсутні, а тому в задоволенні заяви слід відмовити.
Керуючись статтями 248, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну порядку і способу виконання рішення у справі - відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена відповідно до ст. 293-297 КАС України.
Суддя Я.І. Добрянська