13 листопада 2018 року Чернігів Справа № 825/2285/18
Чернігівський окружний адміністративний суд
під головуванням судді Соломко І.І.,
за участю секретаря Пархомчука Д.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу в частині, визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
В провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу в частині, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії (заява про уточнення позовних вимог), (а.с. 111-112).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до положень пункту 37.1.1 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, у межах установлених цим пунктом строків, військовослужбовцям, які не здали справи і не склали обов'язки за посадою до дня одержання військовою частиною наказу (повідомлення) про звільнення, грошове забезпечення виплачується за період здавання справ, що в даному випадку відповідачем зроблено не було. За таких обставин вважає, що спірний наказ в частині зняття прапорщика ОСОБА_1 з усіх видів забезпечення військової частини НОМЕР_1 з 15.04.2018 та виплати грошового забезпечення по 15.04.2018 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Також за період з 01.01.2016 по 11.05.2018 позивачу не виплачена індексація грошового забезпечення, хоча індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Тому просить визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 11.05.2018 та зобов'язати нарахувати та виплатити позивачу вказану індексацію.
03.09.2018 ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами загального провадження.
22.10.2018 представником позивача подано заяву про зміну позовних вимог, в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати пункт 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 11.05.2018 № 114 в частині: - “зняття прапорщика ОСОБА_1 з усіх видів забезпечення військової частини НОМЕР_1 з 15.04.2018” та “Відповідно Наказу Міністра оборони України від 01.03.2018 № 90, наказу Міністра оборони України від 12.03.2018 № 111, вимог телеграми Міністра оборони України від 26.03.2018 № 248/1479 виплатити по 15.04.2018: надбавку за особливості проходження служби в розмірі 10% до посадового окладу, оклад за військове звання та надбавку за вислугу років для осіб офіцерського складу та осіб рядового, сержантського та старшинського складу; щомісячну премію відповідно до тарифних розрядів за посадою у розмірі 62,7% з урахуванням правової оцінки суду;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 11.05.2018;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 11.05.2018.
30.10.2018 представником відповідача в судовому засіданні подано відзив, в якому зазначено, що виплата позивачу грошового забезпечення припинена у зв'язку із закінченням строку контракту з 16.04.2018, тому оскаржуваний наказ в частині вважає правомірним. Щодо невиплати позивачу за період з 01.01.2016 по 11.05.2018 грошової індексації, то враховуючи відсутність кошторисних призначень та коштів на рахунку Військової частини для такої виплати, відповідач немає можливості на проведення цих виплат. За таких обставин, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
30.10.2018 ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, відзив відповідача приєднано до матеріалів справи та оголошено перерву для надання відповіді на відзив.
01.11.2018 представником позивача подано відповідь на відзив, в якій представник наголошувала на тому, що відповідно до статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовців зі списків особового складу частини. У даному випадку такою датою є 11.05.2018, відтак, спірний наказ, яким позивачу виплачено грошове забезпечення по 15.04.2018, порушує права позивача, тому підлягає скасуванню.
01.11.2018 представником позивача та представником відповідача подані заяві про закінчення підготовчого провадження.
05.11.2018 ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати закрито підготовче провадження та оголошено перерву для витребування додаткових доказів.
12.11.2018 представником позивача подана заява про розгляд справи без участі представника позивача та позивача.
13.11.2018 представником відповідача подано пояснення до відзиву на адміністративний позов, в яких представник зазначив, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
13.11.2018 ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, приєднано до матеріалів справи пояснення до відзиву на адміністративний позов.
Представник відповідача на судове засідання не з'явився, про час, місце розгляду справи належним чином повідомлений.
Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України) у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.
18.03.2013 між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України в особі командира військової частини НОМЕР_1 укладено Контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України у військовій частині НОМЕР_1 строком на п'ять років (а.с.138-139).
16.04.2018 наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 93 відповідно до п. 37.1.5 наказу Міністерства оборони України № 260 від 11.06.2008, позивачу припинено грошову виплату з 16.04.2018 (а.с.119).
Позивач 11.05.2018 здав посаду головного старшини гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону в/ч НОМЕР_1 , що підтверджується відповідним актом, який зареєстрований за вх. № 1532 від 11.05.2018 (а.с. 82).
11.05.2018 наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 114 прапорщика ОСОБА_1 , головного старшину гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини НОМЕР_1 , звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 10.04.2018 №3 0-рс з військової служби у запас на підставі статті 26 частини 8 пункту 1 підпункту „ї” (які вислужили строк військової служби за контрактом), з 11.05.2018 виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , знято з усіх видів забезпечення з 15.04.2018, та з котлового забезпечення (грошова компенсація за обіди) з 11.05.2018. Вважається таким, що 11.05.2018 справи та посаду здав (а.с. 81).
14.05.2018 відповідачем видана довідка вих. № 371, в якій зазначено, що ОСОБА_1 проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 в період з 16.04.2010 по 11.05.2018, який включається (прирівнюється) до страхового стражу. Єдиний соціальний внесок нараховано на суми грошового забезпечення та перераховано у повному обсязі (а.с.85).
Виплата індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 по день виключення позивача зі списків особового складу не здійснювалась, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 (а.с. 86-87).
Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування пункту 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 11.05.2018 № 114 в частині: - “зняття прапорщика ОСОБА_1 з усіх видів забезпечення військової частини НОМЕР_1 з 15.04.2018” та “Відповідно Наказу Міністра оборони України від 01.03.2018 № 90, наказу Міністра оборони України від 12.03.2018 № 111, вимог телеграми Міністра оборони України від 26.03.2018 № 248/1479 виплатити по 15.04.2018: надбавку за особливості проходження служби в розмірі 10% до посадового окладу, оклад за військове звання та надбавку за вислугу років для осіб офіцерського складу та осіб рядового, сержантського та старшинського складу; щомісячну премію відповідно до тарифних розрядів за посадою у розмірі 62,7% з урахуванням правової оцінки суду, суд зазначає таке.
Даючи правову оцінку вказаним обставинам справи, суд зважає на наступне.
Відповідно до ч.6 п."а" ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби у зв'язку із закінченням строку контракту.
Нормативно-правовим актом, який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизну та регулює відносини у цій галузі, є Закон України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закону №2011).
Так, згідно з ч. 2, 3 та 4 ст. 9 Закону №2011 до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 №260 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Інструкція №260), яка визначає порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, ліцеїстам та вихованцям військових оркестрів, а також порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
Відповідно до пп.37.1.1 п.37.1 Інструкції №260 у разі звільнення з військової служби посадові оклади, оклади за військовими званнями та щомісячні додаткові види грошового забезпечення виплачуються особам офіцерського складу та особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, які до дня отримання військовою частиною наказу або повідомлення про звільнення з військової служби займають посади, на які були призначені, - до дня виключення наказом зі списків особового складу включно, але не більше ніж за один місяць з дня одержання військовою частиною наказу чи письмового повідомлення про звільнення (з урахуванням п.37.2 цієї Інструкції).
У межах установлених цим підпунктом строків, зазначеним військовослужбовцям, які не здали справи і не склали обов'язки за посадою до дня одержання військовою частиною наказу (повідомлення) про звільнення, грошове забезпечення виплачується за період здавання справ і обов'язків за посадою.
Згідно з пп.37.1.5 Інструкції №260 особам офіцерського складу та особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, які звільняються з військової служби у зв'язку із закінченням строку контракту, - до дня виключення наказом зі списків особового складу включно, але не більше ніж до дня закінчення строку контракту, а в разі продовження його дії - до дня закінчення такого продовження за підставами, визначеними законодавством.
З наведеного слідує, що особам офіцерського складу та особам рядового, сержантського і старшинського складу грошове забезпечення виплачується до дня виключення наказом зі списків особового складу включно, в тому числі і за період здавання справ і обов'язків за посадою, але не більше ніж за один місяць з моменту отримання військовою частиною повідомлення або наказу про звільнення.
Як вже встановлено судом, 11.05.2018 наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 114 прапорщика ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , знято з усіх видів забезпечення з 15.04.2018 та з котлового забезпечення (грошова компенсація за обіди) з 11.05.2018. При цьому у вказаному наказі посаду позивач здав 11.05.2018.
Факт проходження служби з 16.04.2010 по 11.05.2018 також підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 від 14.05.2018 № 371.
Проте суд зазначає, що обов'язок щодо здачі та прийняття посад і обов'язків покладається на обидві сторони відносин та повинен співвідноситися із конкретними обставинами не порушуючи права сторін.
Отже, з огляду на зміст положень Інструкції №260 та з урахуванням тих обставин, що позивач здав посаду 11.05.2018, суд приходить до висновку, що позивачу має бути виплачене грошове забезпечення за період по 11.05.2018, а відтак вимога про визнання протиправним та скасування пункту 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 11.05.2018 № 114 в частині: - “зняття прапорщика ОСОБА_1 з усіх видів забезпечення військової частини НОМЕР_1 з 15.04.2018” та “Відповідно Наказу Міністра оборони України від 01.03.2018 № 90, наказу Міністра оборони України від 12.03.2018 № 111, вимог телеграми Міністра оборони України від 26.03.2018 № 248/1479 виплатити по 15.04.2018: надбавку за особливості проходження служби в розмірі 10% до посадового окладу, оклад за військове звання та надбавку за вислугу років для осіб офіцерського складу та осіб рядового, сержантського та старшинського складу; щомісячну премію відповідно до тарифних розрядів за посадою у розмірі 62,7% з урахуванням правової оцінки суду, підлягає задоволенню.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 11.05.2018, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до ст. 1 та ст. 2 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон №2011-ХІІ), військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, далі - Закон № 1282-ХІІ).
Відповідно до ст. 2 Закону № 1282-ХІІ, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Статтями 4 та 6 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі Порядок № 1078).
Відповідно до п. 1-1 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (у 2016 році - 103 відсотка).
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Пунктом 2 Порядку № 1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
За змістом п. 4 Порядку № 1078, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Відповідно до п. 5 Порядку № 1078, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Отже, місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.
Згідно з п. 6 Порядку № 1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік (вказана норма застосовується із 01.12.2015).
Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці.
При цьому нормами Закону № 1282-ХІІ та Порядку № 1078 визначено джерело коштів на проведення індексації.
Однак пунктом 6 Порядку № 1078 безпосередньо не скасовано виплату індексації заробітної плати (грошового забезпечення) та не пов'язано індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації.
Згідно довідки про грошове забезпечення позивача, відповідач не здійснював нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 11.05.2018.
Доводи відповідача стосовно відсутності видатків на виплату індексації грошового забезпечення військовослужбовців за період з 01.01.2016 по 11.05.2018, і як наслідок відсутності підстав не виплати позивачу індексації грошового забезпечення, суд не приймає до уваги, з огляду на наступне.
Так, відсутність на рахунках відповідача коштів для виплати індексації грошового забезпечення не є само по собі належним доказом неможливості здійснення вказаних виплат, оскільки відповідачем не надано доказів того, що у бюджеті відповідного рівня, з якого фінансується військова частина НОМЕР_1 , кошти на індексацію грошового забезпечення відсутні. Також, відповідачем не надано доказів того, що ним за період з 01.01.2016 по 11.05.2018 надсилались до вищестоящого органу потреби на виділення додаткових коштів для виплати військовослужбовцям індексації грошового забезпечення.
Як видно з матеріалів справи, відповідач не здійснював нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 11.05.2018, що є порушенням вимог Закону № 1282-ХІІ та Порядку № 1078.
При цьому ст. 18 Закону України від 05.10.2000 № 2017-ІІІ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Тобто, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних вище нормативно-правових актів, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов'язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Отже, відповідач, не здійснюючи виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 11.05.2018, діяв протиправно, не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» від 08.11.2005 зазначено, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення).
У зв'язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, суд вважає, що вимоги про визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 11.05.2018, підлягає задоволенню в повному обсязі.
Щодо вимоги про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 11.05.2018, то вона є похідною від задоволеної вимоги, а відтак теж піддягає задоволенню.
Відповідно до частин першої - другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із статтею 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені доказами, відповідають чинному законодавству, а отже, підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 139 КАС України судовий збір не стягується, оскільки позивач від сплати судового збору звільнений на підставі Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати пункт 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 11.05.2018 № 114 в частині: - “зняття прапорщика ОСОБА_1 з усіх видів забезпечення військової частини НОМЕР_1 з 15.04.2018” та “Відповідно Наказу Міністра оборони України від 01.03.2018 № 90, наказу Міністра оборони України від 12.03.2018 № 111, вимог телеграми Міністра оборони України від 26.03.2018 № 248/1479 виплатити по 15.04.2018: надбавку за особливості проходження служби в розмірі 10% до посадового окладу, оклад за військове звання та надбавку за вислугу років для осіб офіцерського складу та осіб рядового, сержантського та старшинського складу; щомісячну премію відповідно до тарифних розрядів за посадою у розмірі 62,7% з урахуванням правової оцінки суду.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 11.05.2018.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 11.05.2018.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ).
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду в строки, визначені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Повний текст судового рішення виготовлено 23.11.2018.
Суддя І.І. Соломко