17 жовтня 2018 року справа № 823/2577/18
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Кульчицького С.О.,
за участю: секретаря судового засідання - Зачепи Х.В.,
представника позивача ОСОБА_1 - за ордером,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до управління Державної служби України з питань праці у Черкаській області про визнання протиправним і скасування рішення,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_2 (далі - позивач) з позовом до управління Державної служби України з питань праці у Черкаській області (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника управління Державної служби України з питань праці у Черкаській області № 23-24-46/1408-685 від 28.12.2017 про застосування штрафу в розмірі 96 000 грн 00 коп.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що оскаржуваним рішенням посадовою особою відповідача на позивача накладено штраф відповідно до абз. 4 ч.2 ст. 256 КЗпП України за недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці та нездійснення оплати за роботу у святкові і неробочі дні у подвійному розмірі. Однак фактично такого порушення позивачем не вчинялось, а тому штраф застосовано до позивача безпідставно.
Заперечуючи проти позову відповідачем 26.10.2018 до суду надано відзив, відповідно до якого відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на необґрунтованість позовних вимог. Факт порушення позивачем норм трудового законодавства в частині дотримання розміру мінімальної заробітної плати працівників та не проведення оплати праці за роботу у святкові і неробочі дні у подвійному розмірі, на думку відповідача, підтверджується актом, складеним за результатами інспекційного відвідування позивача. А тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.
31 серпня 2018 року представником відповідача надано до суду письмові пояснення по справі, відповідно до яких відповідачем обґрунтовується наявність у заступника начальника управління Державної служби України з питань праці у Черкаській області повноважень на винесення оскаржуваної постанови.
21 вересня 2018 року відповідачем надано заперечення по даній справі, в яких відповідач посилається на доведеність факту допущення позивачем порушень мінімальних державних гарантій в оплаті праці відповідно до наданих позивачем у ході розгляду даної справи пояснень.
Ухвалою від 03.10.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 11 год. 30 хв. 17.10.2018.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимог підтримав, позов просив задовольнити повністю з підстав, викладений у позові, відповіді на відзив наданої до суду 03.09.2018.
Представник відповідача у судове засідання не прибув, надавши клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Заслухавши пояснення представника позивача, колишніх працівників позивача ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, допитаних у судовому засіданні 17.10.2018 як свідків, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає про таке.
13 листопада 2017 року на адресу управління Державної служби України з питань праці у Черкаській області надійшов лист Чигиринського відділення Черкаської ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області від 07.11.2017 №46/23-27-13-23, в якому зазначено перелік суб'єктів господарювання, які порушують законодавство про працю. Серед наведених у листі суб'єктів господарювання також вказана фізична особа-підприємець ОСОБА_2.
У зв'язку із одержанням вказаних відомостей 08.12.2017 на підставі наказу управління Державної служби України з питань праці у Черкаській області від 01.12.2017 №281-Н та направлення на проведення інспекційного відвідування від 01.12.2017 № 2654 головним державним інспектором Верченком І.Я. проведено інспекційну відвідування з питань додержання законодавства про працю фізичної особи-підприємця ОСОБА_2.
За результатами інспекційного відвідування складено акт перевірки додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове соціальне страхування від 08.12.2017 №23-24-46/1408.
Відповідно до вказаного акта у ході проведення перевірки головним державним інспектором Верченком І.Я. було виявлено, зокрема, що розмір мінімальної заробітної плати не дотриманий. Так, у відповідності до табеля обліку робочого часу в січні 2017 року ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4 відпрацювали по 159 годин кожна, за що їм було нараховано лише 3 040 грн 00 коп. заробітної плати - кожній, чим порушено вимоги ст. 95 КЗпП України та ст.ст. 3, 12 Закону України "Про оплату праці". Також у акті зазначено, що оплата за роботу у святкові і неробочі дні не проводиться у подвійному розмірі. Так, у травні 2017 року наймані працівники ОСОБА_6, ОСОБА_3 у відповідності до табеля обліку робочого часу відпрацювали 8 годин 02.05.2017, але оплата не проведена і інший день для відпочинку не надавався, чим порушено вимоги ч. 1 ст. 107 КЗпП України та ст. 12 Закону України "Про оплату праці".
Згідно з наданими до акта перевірки поясненнями позивач, зокрема, вказала, що відповідно до табеля обліку робочого часу у січні 2017 року за перепрацьований час буде нараховано і виплачено заробітну плату працівникам, за травень 2017 року працівникам буде наданий вихідний день за заявою працівника або компенсований.
08 грудня 2017 року також за результатами проведеної перевірки головним державним інспектором Верченком І.Я. складено припис № 23-24-46/1408-0961, відповідно до якого позивачеві приписано до 08.01.2018 усунути виявлені у ході проведення перевірки порушення.
28 грудня 2017 року відбувся розгляд справи про накладення штрафів за порушення законодавства про працю, відповідальність за які передбачена ч.2 ст. 265 КЗпП України, оформлений протоколом б/н від 28.12.2017.
За результатами розгляду акта перевірки додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове соціальне страхування від 08.12.2017 №23-24-46/1408 на вказаному засіданні заступником начальника управління Державної служби України з питань праці у Черкаській області ОСОБА_7 вирішено накласти на фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 штраф у сумі 96 000 грн 00 коп. на підставі абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, про що винесено постанову № 23-24-46/1408/-685 від 28.12.2017.
Відповідно до протоколу розгляду справи про накладення штрафів за порушення законодавства про працю б/н від 28.12.2017 на засіданні була присутня фізична особа-підприємець ОСОБА_2, яка заперечувала проти накладення штрафу згідно з вказаною постановою.
21 лютого 2018 року здійснено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, про що внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Вважаючи вказане рішення протиправним у липні 2018 року ОСОБА_2 звернулась до суду з даним позовом.
Вирішуючи даний спір, суд зазначає про таке.
Відповідно до положень статті 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 (далі - Положення № 96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Відповідно до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України Кабінет Міністрів України постановою від 26.04.2017 № 295 затвердив Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок № 295), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю.
Згідно з пунктом 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань.
Інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад, посадовими обов'язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (пункт 3 Порядку № 295).
За результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення (пункт 19 Порядку № 295).
Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування (пункт 20 Порядку № 295).
Пунктом 21 Порядку № 295 визначено, що якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною.
Згідно з пунктом 23, 24 Порядку № 295 припис є обов'язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об'єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування. Припис вноситься об'єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду. У приписі зазначається строк для усунення виявлених порушень. У разі встановлення строку виконання припису більше ніж три місяці у приписі визначається графік та заплановані заходи усунення виявлених порушень з відповідним інформуванням інспектора праці згідно з визначеною у приписі періодичністю. Припис складається у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, який проводив інспекційне відвідування або невиїзне інспектування, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник припису залишається в об'єкта відвідування.
У разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності (пункт 27 Порядку № 295).
У разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються (пункт 28 Порядку № 295).
Заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування (пункт 29 Порядку № 295).
Відповідно до статті 3 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР (далі - Закон № 108/95-ВР) мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці. Мінімальна заробітна плата встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.
Частиною першою статті 31 Закону № 108/95-ВР визначено, що розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати.
Відповідно до статті 33 Закону № 108/95-ВР в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.
Згідно з частинами п'ятою, шостою статті 95 КЗпП України мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці. Заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:
- недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (абзац 4);
- порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати (абзац 8).
Судом встановлено, що оскаржувана постанова ґрунтується на висновку перевіряючого про те, що позивачем, зокрема, у січні 2017 року не дотримано розміру мінімальної заробітної плати працівникам при відпрацюванні 159 годин, чим порушено вимоги ст. 95 КЗпП України та ст.ст. 3, 12 Закону України "Про оплату праці".
Позивачем надано пояснення, в яких зазначено, що ОСОБА_6 у січні 2017 року фактично відпрацювала 154 годин, ОСОБА_3 - 150 годин, ОСОБА_4 - 150 годин, на підтвердження чого позивачем надано наказ № 7-к від 04.01.2017 "Про затвердження графіку змінності праці на січень 2017 року", з яким було ознайомлено вказаних працівників позивача, а також графік змінності праці на січень 2017 року та табель обліку робочого часу за січень 2017 року. Запис щодо загальної кількості 159 годин зроблено позивачем помилково.
Вказані обставини також підтверджується показами ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4, допитаних у судовому засіданні 17.10.2018 у якості свідків.
Так вказані особи у судовому засіданні 17.10.2018 показали суду, що у січні 2017 року фактична тривалість робочого дня становила 8 годин.
При цьому суд зазначає, що допущена позивачем помилка (описка) в табелі обліку використання робочого часу, є відмінною від поняття недостовірного обліку виконуваної роботи.
Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 11.07.2018 у справі №821/789/17.
А тому враховуючи, що протягом січня 2017 року колишні працівники позивача фактично відпрацьовували 8 годинний робочий день, суд висновує про дотримання позивачем мінімального розміру заробітної плати у січні 2017 року.
Щодо непроведення позивачем у травні 2017 року оплати ОСОБА_3 та ОСОБА_6 за роботу у святкові і неробочі дні у подвійному розмірі, суд зазначає про таке.
Статтею 107 КзпП України робота у святковий і неробочий день (частина четверта статті 73) оплачується у подвійному розмірі:
1) відрядникам - за подвійними відрядними розцінками;
2) працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки;
3) працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму.
Оплата у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день.
На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.
Судом з матеріалів справи встановлено та підтверджується показами ОСОБА_3 та ОСОБА_6, допитаними у судовому засіданні 17.10.2018 у якості свідків, що 02.05.2017 (святковий день) вказані особи відпрацювали 8 годинний робочий день.
Відповідно до заяви від 04.05.2017 ОСОБА_6 звернулась до позивача надати інший день відпочинку за роботу у святковий день 02.05.2017 - 19.06.2017.
Згідно із заявою від 04.05.2017 ОСОБА_3 просила надати за роботу у святковий день 02.05.2017 інший день відпочинку - 03.07.2017.
Наказом від 04.05.2017 № 04-к на підставі зазначених вище заяв у зв'язку із залученням до роботи у святковий день 02.05.2017 ОСОБА_6 надано інший день відпочинку - 19.06.2017, ОСОБА_3 - 03.07.2017.
Вказані обставини підтверджені показами цих осіб як свідків у судовому засіданні 17.10.2017.
Так, допитані свідки показали суду, що дійсно 19.06.2017 у ОСОБА_6 та 03.07.2017 у ОСОБА_3 були вихідними днями.
Суд також вказує про безпідставність посилання відповідача на те, що позивач погодилась із викладеною в акті перевірки інформацією щодо виявлених порушень законодавства про працю, у зв'язку із ненаданням зауважень до акта перевірки, оскільки саме відповідачем до відзиву до позову надано копію примірника акта, в якому позивачем вказано про незгоду із висновками перевірки та виявленими порушеннями. Крім того дане твердження спростовується тим, що саме відповідачем до відзиву надано копію письмових пояснень позивача до акта перевірки.
З урахуванням наведеного, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та оцінки наявних у матеріалах справи доказів в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що оскаржувана постанова прийнята уповноваженою особою відповідача без урахування усіх обставин, які мають значення для правильного вирішення питання щодо дотримання позивачем законодавства про працю та зайнятість населення, а тому є протиправною та такою що підлягає до скасування.
Враховуючи вищенаведене, суд робить висновок про обґрунтованість адміністративного позову в цілому, а позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
За змістом пунктів 1, 3 частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем пр зверненні до суду з даним позовом майнового характеру сплачено судовий збір у сумі 960 грн 00 коп., що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією.
Враховуючи, що позов підлягає до повного задоволення, вказані судові витрати позивача підлягають до відшкодування відповідачем за рахунок його бюджетних асигнувань.
Учасниками справи не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, повязаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.
Керуючись ст.ст. 2 ,6, 9, 14, 19, 76, 77, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позов ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до управління Державної служби України з питань праці у Черкаській області (18000, м. Черкаси, бул. Шевченка, 205, ідентифікаційний код 39881228) про визнання протиправним і скасування рішення - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника управління Державної служби України з питань праці у Черкаській області № 23-24-46/1408-685 від 28.12.2017 про застосування штрафу в сумі 96 000 грн 00 коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління Державної служби України з питань праці у Черкаській області (18000, м. Черкаси, бул. Шевченка, 205, ідентифікаційний код 39881228) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 960 (дев'ятсот шістдесят) грн. 00 коп.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до суду апеляційної інстанції через Черкаський окружний адміністративний суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 22.11.2018.
Суддя С.О. Кульчицький