21 листопада 2018 р.м. ХерсонСправа № 821/342/16
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дубровної В.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичнихосіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
21 березня 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернулася до суду позовом до Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича( далі - відповідач, Уповноважена особа ФГВФО на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадиров В.В.), яким просить суд :
- визнати протиправними дії уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (ідентифікаційний код 34047020) Кадирова Владислава Володимировича щодо невключення відомостей про ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "Дельта Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, згідно договору банківського вкладу (депозиту) №006-21061-020215 "Лояльний" у гривнях від 02.02.2015, що укладений між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (ідентифікаційний код 34047020) та ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1).
- зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича включити до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, відомості про ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за договором банківського вкладу (депозиту) №006-21061-020215 "Лояльний" у гривнях від 02.02.2015, що укладений між нею та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (ідентифікаційний код 34047020), та подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб згідно вказаного договору №006-21061-020215 банківського вкладу (депозиту) "Лояльний" у гривнях від 02.02.2015.
Ухвалою судді Кузьменко Н.А. від 22.03.2016 року провадження у справі відкрито та призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою суду від 14.04.2016 року провадження у справі зупинено до вирішення Конституційним судом України справи за поданням Верховного Суду України щодо відповідності Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" положенням Конституції України.
У зв'язку з закінченням повноважень судді Кузьменко Н.А. протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.06.2018 року справу № 821/342/16 передано на розгляд судді Дубровній В.А.
Ухвалою суду у складі головуючого судді Дубровної В.А. від 02.07.2018 року справу № 821/342/16 прийнято до провадження.
Ухвалою суду від 21 вересня 2018 року вирішено поновити провадження у справі, подальший розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи та призначено судове засідання на 12.10.2018 р.
Протокольною ухвалою суду 12.10.2018 р. вирішено продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження.
Ухвалою суду від 21.11.2018 року прийнято до провадження позовну вимогу про визнання протиправним та скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича, яке оформлене наказом № 813 від 16.09.2015 (в тому числі додатки до нього), в частині про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) "Лояльний" № 006- 21061-020215 у гривнях від 02.02.2015 р., що укладений між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (ідентифікаційний код 34047020) та ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та застосування до нього наслідків нікчемності правочину ( договору).
Ухвалою суду від 21.11.2018 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича, яке оформлене наказом № 813 від 16.09.2015 (в тому числі додатки до нього), в частині про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) "Лояльний" № 006- 21061-020215 у гривнях від 02.02.2015 р., що укладений між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (ідентифікаційний код 34047020) та ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та застосування до нього наслідків нікчемності правочину ( договору).
Відповідно до змісту позову та пояснень представника позивача вимоги щодо визнання протиправними дії відповідача та зобов'язання вчинити його певні дії, обґрунтовуються тим, що визнання відповідачем договору депозитного вкладу " Лояльний" у гривнях № 006-21061-020215 від 02.02.2015 р. нікчемними на підставі п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону " Про систему гарантування вкладів фізичних осіб " та застосування до нього наслідків нікчемності є протиправним та протизаконним. Позивач вважає, що вказана норма Закону №4452 регульовує правовідносини по збереженню активів банку, запобіганню втрати майна та збитків банку, проте залучені позивачем на депозит кошти є пасивом банку, а не його майном, і як наслідок не впливають на збитковість банку ( п. 3 ч. 1 ст. 2 Закону №4452), що підтверджує протиправність застосування відповідачем до договору банківського вкладу (депозиту) норм вказаної статті. Отже, залучення особистих коштів клієнтів до банку не може завдавати йому шкоди, а навпаки допомагає розпоряджатись активами. Правочин може вважатися нікчемним на підставі п.7 ч. 3 ст.38 Закону №4452 виключно за умови, якщо одночасно мають місце такі умови (обставини): банк має здійснити платіж кредитору чи передачу майна банку кредитору ( позичальнику власних активів банку); метою такого платежу кредитору або передачі майна кредитору є надання окремому кредитору переваг; ( занижена ставка по активам). Проте, у випадку позивача жодна із вказаних обставин (умов ) не мала місця, оскільки ПАТ "Дельта Банк" не здійснював будь-яких платежів по активам на ім'я позивача, він не передавав будь-якого власного майна банку позивачу. Грошові кошти на свій вкладний рахунок позивач отримав від третьої особи, у якої не існувало та не існує будь-яких обмежень щодо розпорядження належними їй грошовими коштами, в т.ч. шляхом переказу їх позивачу. Позивач звертає увагу на те, що право розпорядження належними вкладними грошовими коштами не може бути обмежене, окрім випадків прямо передбачених законом. Грошові кошти, розмішені на вкладному рахунку є власністю того чи іншого вкладника, а тому ніхто не може бути позбавлений цього права, або обмежити у його здійснені. При цьому, одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах 200 000,00 грн. прямо встановлена законодавством України, а будь-які підстави вважати вище вказаний договір банківського вкладу (депозиту) Позивача нікчемним відсутні. Відповідно до п.6 Розділу III Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичний осіб коштів за вкладами", затверджено рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 р. № 14 протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно, зокрема, зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування. З огляду на викладене, позивач вважає, що його порушене право може бути відновлене шляхом зобов'язання Уповноваженої особи подати до Фонду додаткову інформацію про нього як про вкладника ПАТ "Дельта Банк", якому необхідно здійснити виплати відшкодування за рахунок коштів Фонду на підставі вище вказаного договору банківського вкладу.
06.06.2018 р. представником відповідача надано до суду відзив на позов, згідно якому не погоджується з вимогами позову і вважає їх необґрунтованими, оскільки відповідно до ч. 2 статті 38 Закону України " Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та на виконання наказу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Дельта Банк" № 408 від 29.05.2015 р., а також рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 174/15 від 27.07.2015 р., комісією з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями АТ "Дельта Банк" було здійснено перевірку договорів (правочинів) за вкладними операціями, на предмет виявлення договорів і правочинів, що є нікчемними з підстав, передбачених частиною 3 статті 38 цього Закону. Висновками даної комісії є те, що умови Договорів банківських вкладів, укладені між Банком та фізичними - особами після 16.01.2015 року включно, за якими здійснювалися перерахування коштів на вкладні рахунки з рахунків фізичних осіб, що є одночасно кредиторами Банку, надають кредиторам - фізичним особин переваги перед іншими кредиторами, а отже - такі договори банківського вкладу є нікчемними з підстав, визначених пунктом 7 частини третьої статті 38 цього Закону. Натомість 02.02.2015 р. між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1 було укладено договір депозитного вкладу " Лояльний" у гривнях № 006-21061-020215 та відкрито позивачу депозитний рахунок № НОМЕР_2, відповідно до платіжного доручення позивача на вказаний депозитний рахунок було внесено кошти в сумі 180 000,00 грн. шляхом їх переказу від третьої особи - ініціатора переводу - ОСОБА_4, що свідчить про не внесення позивачем ніяких коштів на депозитні рахунки, відкриті на його ім'я відповідно до умов договорів депозиту. Отже, умови договору банківського вкладу між банком та позивачем, за якими здійснювалися перерахування коштів на вкладні рахунки з рахунків фізичних осіб, що є одночасно кредиторами банку, надають кредиторам - фізичним особам переваги перед іншими кредиторами, а отже - такі договори банківського вкладу є нікчемними з підстав, визначених пунктом 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Відповідач вважає, що в результаті застосування наслідків нікчемності щодо вказаного договору відповідно до вимог Наказу Тимчасової Адміністрації № 813 від 16.09.2015 р., а саме шляхом повернення з депозитного рахунку позивача НОМЕР_3 на рахунок ініціатора переводу ОСОБА_4 НОМЕР_5 коштів, що підтверджується випискою по рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_3, позивач не може вважатися кредитором банку, адже не може документально підтвердити суми своїх позовних вимог, а ні на момент подання позову до суду, а ні на теперішній момент. З огляду на викладене, адміністративний позов не може бути задоволений.
Дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вказує наступне.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що 02.02.2015 р. між ж ПАТ "Дельта Банк" ( за текстом договору - Банк) та ОСОБА_1 ( за текстом договору Клієнт) було укладено договір № 006-21061-020215 банківського вкладу (депозиту) "Лояльний" у гривнях, за умовами якого банк відкриває вкладнику вкладний (депозитний) рахунок НОМЕР_4, на який залучає вклад в сумі 180 000,00 гривень на строк до 04.03.2015 року.
При цьому, 02.02.2015 р. між Банком та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 1 до депозитного договору № 006-21061-020215, відповідно до пункту 1 додаткової угоди сторони домовились викласти пункт 1.8 ст. 1 договору у наступній редакції " 1.8. Зарахування Вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку Вкладника, відкритого в Банку, або шляхом перерахування з поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента, або готівкою через касу банку в день укладання сторонами цього Договору.
02.02.2015 р. на підставі платіжних доручень № 45273599, № 45273545 був здійснений внутрішньобанківський переказ від ініціатора переводу ОСОБА_4 з її власного поточного рахунку на вкладний рахунок позивача НОМЕР_4 у загальній сумі 180 000,00 гривень, що підтверджується наявними у справі платіжними дорученнями, банківськими виписками по особовому та картковому рахунках.
02 березня 2015 року на підставі постанови Правління Національного банку України за № 150 "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 березня 2015 року за № 51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк", згідно з яким з 03 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ "Дельта Банк". Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Дельта Банк" призначено Кадирова Владислава Володимировича.
Рішенням виконавчої дирекції ФГВФО № 71 від 08.04.2015 року тимчасову адміністрацію в АТ "Дельта Банк" запроваджено на шість місяців з 03 березня 2015 року по 02 вересня 2015 року включно.
Рішенням виконавчої дирекції ФГВФО №147 від 03.08.2015 року строк здійснення тимчасової адміністрації у АТ "Дельта Банк" продовжено по 02 жовтня 2015 року включно.
Постановою НБУ №664 від 02.10.2015 року, вирішено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати АТ "Дельта Банк".
Рішенням виконавчої дирекції ФГВФО №181 від 02.10.2015 року розпочата процедура ліквідації АТ "Дельта Банк" з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно.
05.10.2015 на офіційному сайті Фонду (http://www.fg.gov.ua) опубліковано оголошення, що з 08.10.2015 р. розпочинається виплати коштів вкладникам ПАТ АТ "Дельта Банк", для отримання коштів вкладники з 08.10.2015 до 18.11.2015 включно можуть звертатись до установ банків-агентів Фонду: AT "Ощадбанк", AT "Укрексімбанк", АБ "Укргазбанк".
09.10.2015 р. за заявою про видачу готівки № 16 від 09.10.15 р. позивач отримав в ХОУ АТ " Ощадбанк" частково суму вкладу у розмірі 21 696,35 грн., копія заяви наявна в матеріалах справи.
23.09.2015 р. тимчасова адміністрація АТ "Дельта Банк" повідомленням про нікчемність правочину, повідомила позивача про те, що договір банківського вкладу (депозиту) "Лояльний" у гривнях № 006-21061-020215 від 02.02.2015 р. є нікчемним відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України " Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Вважаючи вказані дії відповідача протиправними позивач звернулась до суду з позовними вимогами, які є предметом розгляду у даній справі.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить із наступного.
Так, правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012 № 4452-VI (далі по тексту - Закон № 4452-VI).
Так, правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012 № 4452-VI (далі по тексту - Закон № 4452-VI).
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №4452-VI (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Вкладником в розумінні пункту 4 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI, є фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами визначено статтею 27 Закону № 4452-VI, в редакції Закону № 629-VIII від 16.07.2015 р.
Згідно положень цієї статті уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.
Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує:
1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню;
2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 цього Закону;
3) переліки рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", або мають інші фінансові привілеї від банку та осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, що не виконане;
4) перелік рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду;
5) перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону. Кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу ознак, визначених статтею 38 цього Закону, у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені Фондом, а також підтвердження відсутності таких ознак.
Виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду. Фонд також оприлюднює оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам у газеті "Урядовий кур'єр" або "Голос України". Інформація про вкладника в переліку рахунків вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
Згідно з положеннями статей 37, 38 Закону № 4452-VI, Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають здійснити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38; прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.
Разом з тим, суд вказує, що за змістом вищенаведених норм Закону № 4452-VI, право перевірки правочинів на предмет перевірки виявлення серед них нікчемних не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов'язує нікчемність правочину, довести суду такі обставини. Тобто самого твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно нівелюється протилежним твердженням вкладника про дійсність вкладу.
Перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним.
Також, згідно частини 3 статті 36 Закону № 4452-VI є нікчемними правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після призначення уповноваженої особи Фонду.
Відповідно до ч. 5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування статті 38 вказаного Закону № 4452-VI, викладені у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15. Так, у пунктах 41-43 цієї постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила, що загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, врегульовані цивільним законодавством, положення якого не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38, а також у частині 3 статті 36 Закону № 4452-VI.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до протоколу засідання Комісії з перевірки правочинів (договорів) за вкладами операціями АТ "Дельта Банк" від 15.09.2015 року, комісія дійшла до висновку, що умови Договорів банківських вкладів, укладені між Банком і фізичними особами після 16.01.2015 року включно, за якими здійснювалися перерахування коштів на вкладні рахунки з рахунків фізичних осіб, що є одночасно кредиторами Банку, надають кредиторам - фізичним особам переваги над іншими кредиторами, а отже - такі Договори банківського вкладу є нікчемними з підстав, визначених пунктом 7 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", перелік таких договорів наведено у додатку № 1 до цього протоколу.
Згідно наявного в матеріалах витягу " Реєстру договорів" додатку № 1 до вказаного протоколу вбачається, що до такого реєстру віднесено по ОСОБА_1 договір від 02.02.2015 р. № 006-21061-020215 банківського вкладу (депозиту) "Лояльний" у сумі 180 000,00 гривень.
Як встановлено судом, єдиною підставою висновку відповідача про нікчемність вказаного договору банківського вкладу (депозиту) є те, що кошти на банківський вкладний (депозитний) рахунок позивача надійшли від третьої особи ОСОБА_4 шляхом безготівково переказу, що є порушенням умов договору та п. 5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ "Дельта Банк".
Надаючи правову оцінку вказаній позиції відповідача, суд вказує наступне.
Пунктом 5.11. Правил банківського обслуговування фізичних осіб у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк", затверджених рішенням Ради Директорів АТ "Дельта Банк" протоколом № 14 від 20.03.2013, передбачено, що зарахування на вкладний (депозитний) рахунок грошових сум для Вкладника від третьої особи не допускається (крім зарахування грошових сум від Законного представника за вкладами на ім'я особи, законним представником якої він є, та крім інших випадків, передбачених нормами діючого законодавства України та/або Продуктами Банку).
Як зазначалось вище та підтверджується матеріалами справи, що 02.02.2015 р. між АТ "Дельта Банк" та позивачем було укладено Додаткову угоду № 1 до договору банківського вкладу (депозиту) "Лояльний" № 006-21061-020215 від 02.02.2015 у гривнях, якою передбачили, що зарахування Вкладу на Рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку Вкладника, відкритого в Банку, або шляхом перерахування з відкритого в Банку поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента, або готівкою через касу Банку в день укладання Сторонами цього Договору".
Отже, виключно для цілей цього договору сторони домовились, що умови п. 5.11. Правил до відносин, що виникають на підставі до цього Договору, не застосовуються, та передбачили можливість зарахування коштів на рахунок позивача шляхом безготівково переказу від третьої особи.
Більше того, положеннями Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не передбачено обов'язкового внесення саме готівкових коштів на банківський (депозитний) рахунок особисто вкладником, оскільки в статті 2 цього Закону зазначено, що вкладом також є кошти в безготівковій формі, які надійшли для вкладника.
Так, відповідно до указаного пункту частини 3 статті 38 Закону № 4452-VI, правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з підстав: банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
Втім, суд вказує, що платіжні операції по перерахуванню коштів з рахунку однієї особи на рахунок Позивача не є правочинами між Банком та Позивачем згідно зі статтею 202 ЦК України.
Здійснюючи операції з перерахування коштів, банк не вчиняє окремі правочини, а виконує свої зобов'язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені ЦК України, Законом України "Про банки і банківську діяльність", Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління НБУ від 12 листопада 2003 року №492, та договорами з відповідними клієнтами банку.
Статтею 1062 Цивільного кодексу України установлено, що на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім'я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом. Кошти, помилково зараховані на рахунок вкладника, підлягають поверненню відповідно до статті 388 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 10.12 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України №492 від 12.11.2003 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.12.2003 за № 1172/8493 (далі - Інструкція № 492), кошти на вкладний (депозитний) рахунок фізичної особи можуть бути внесені вкладником готівкою, перераховані з іншого власного вкладного (депозитного) або поточного рахунку. Після закінчення строку або настання інших обставин, визначених законодавством України чи договором банківського вкладу, кошти з вкладного (депозитного) рахунку повертаються вкладнику шляхом видачі готівкою або в безготівковій формі на зазначений у договорі рахунок вкладника для повернення коштів чи за заявою вкладника на інший його рахунок. На вкладний (депозитний) рахунок фізичної особи можуть зараховуватися кошти, які надійшли на ім'я власника рахунку від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. У цьому разі вважається, що власник рахунку погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про свій вкладний (депозитний) рахунок.
Відповідно до статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України врегульовано Законом України від 05.04.01р. № 2346-III "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".
Так, відповідно до п. 1.24 статті 1 цього Закону переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.
У свою чергу, згідно з п. 1.15 ст. 1 цього ж Закону, ініціатором є - особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу.
Згідно п.1.23 вказаної норми, отримувач - особа, на рахунок якої зараховується сума переказу або яка отримує суму переказу у готівковій формі.
Частиною 2 пункту 1.6. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою Постановою НБУ №22 від 21.01.04р., зареєстрованої в Мін'юсті 29.03.04р. за N 377/8976, банк не має права визначати та контролювати напрями використання коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися коштами на власний розсуд.
Пунктом 1.7. Інструкції визначено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків(включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.
Частиною 5.2 статті 5 Закону № 2346-III визначено, що відносини між суб'єктами переказу регулюються на підставі договорів, укладених між ними з урахуванням вимог законодавства України.
За таких обставин суд приходить до висновку про те, що операція з перерахування коштів на рахунок позивача не належить до правочинів, передбачених ч. 2 ст. 38 Закону №4452-VI, які можуть бути перевірені Уповноваженою особою на предмет їх нікчемності та як наслідок визнані нікчемними. У той же час правова оцінка доводів, які можуть вказувати на недійсність правочину з інших підстав, ніж у зв'язку з його нікчемністю, не може бути надана під час розгляду та вирішення даної справи, оскільки юрисдикція адміністративних судів не поширюється на вирішення спорів про визнання договору недійсним.
Відповідно до пункту 22.4 статті 22 Закону №2346-III, під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним:
для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника;
для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.
Відповідно до пункту 30.1. статті 30 Закону № 2346-III, переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.
Як вбачається з матеріалів справи, платіжні доручення № 45273599, № 45273545 та виписка АТ " Дельта Банк" по особовому рахунку № 26302112933967 за період з 02.02.2015 р. по 03.03.2015 р. підтверджують факт зарахування 02.02.2015 р. на депозитний рахунок позивача грошових коштів у загальній сумі 180 000,00 гривень, що також не заперечується відповідачем.
За наведених обставин та правових норм, позивач є вкладником в розумінні Закону № 4452-VI, оскільки на його депозитному рахунку знаходились кошти у вказаній сумі до дня запровадження тимчасової адміністрації банку. У суду відсутні підстави не приймати до уваги вказаний доказ у справі, як і відсутні правові підстави для висновку про нікчемність правочину, укладеного між суб'єктами переказу коштів.
Щодо посилання позивача на постанову Правління Національного банку України № 150 від 02.03.2015 р. "Про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних", якою введено обмеження щодо недопущення проведення будь-яких операцій за договорами, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, крім договорів, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків - не заслуговують на увагу, з огляду на те, що таке рішення адресоване посадовим особам Банку, а не клієнтам Банку, відтак невиконання посадовими особами Банку постанови НБУ, навіть якщо і мало місце, не є саме по собі підставою для висновку про нікчемність правочину, укладеного між клієнтами банку.
За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15, якщо внаслідок проведених операцій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державою виплат), то ст. 38 Закону № 4452-VI не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі ст. 228 ЦК України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.
Окрім того, за правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у цій же постанові, при виявленні нікчемних правочинів Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону незалежно від того, чи була проведена передбачена ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписано уповноваженою особою Фонду - особою, що здійснює повноваження органу управління банку, не є актом індивідуальної дії у розумінні КАС, оскільки не створює жодних обов'язків для Позивача та безпосередньо не порушує прав Позивача.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що встановивши нікчемність правочину по зарахуванню на рахунок позивача грошових коштів, відповідач самостійно застосував наслідки нікчемності такого правочину - повернення сторін у первісний стан, а саме списав кошти з рахунку позивача та повернув їх на рахунок попереднього власника, у даному випадку ОСОБА_4, з рахунку якої, на думку відповідача, відбулося "дроблення вкладу".
При цьому, суд не погоджується з позицією відповідача про відсутність у позивача доказів вважатися на теперішній час кредитором банку через відсутність коштів на депозитному рахунку внаслідок застосування наслідків нікчемності правочину, та вказує наступне.
Як вбачається з наявної у матеріалах справи виписки АТ " Дельта Банк" по особовому рахунку позивача № НОМЕР_3, сформованої 09.10.2015 р., то 17 вересня 2015 року було здійснено банківську проводку, за якою з рахунку позивача ОСОБА_1 було перераховано 180 000,00 грн. на рахунок ОСОБА_4 з призначенням платежу "Поверн. кошт. внаслідок застосув. наслід. нікчем. дог. банк. вкл. №006-21061-020215 від 02.02.2015 р. зг. наказу №813 від 16 вересня 2015 року за опер. від 02.02.2015 р.").
При цьому, суд вказує, що згідно статті 216 Цивільного кодексу України, наслідки нікчемного правочину можуть бути застосовані лише добровільно обома сторонами, або за рішенням суду. Закон не передбачає можливості застосування наслідків нікчемного правочину стороною такого правочину в односторонньому порядку.
Пунктом 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" встановлено, що вимоги щодо застосування наслідків нікчемного правочину розглядаються судами в позовному провадженні в порядку цивільного судочинства.
Проте, відповідачем не надано суду будь-яких доказів звернення сторін до суду з відповідним позовом.
Таким чином, суд вважає, що дії Уповноваженої особи по односторонньому списанню коштів з рахунку позивача та перерахуванню його іншій особі без згоди позивача та за відсутності відповідного рішення суду є неправомірними, а отже судом при розгляді даної справи до уваги не беруться.
Щодо обраного позивачем способу захисту порушених прав, то суд вказує наступне.
Засіб захисту, що вимагається статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
"Ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема, шляхом визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій, визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії тощо. ( п. 3,4 ч. 1 ст. 5 цього Кодексу).
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Разом з тим, суд звертає увагу на зміни, які були внесені до ст. 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Так, згідно із ст. 27 Закону № 4452-VI (із змінами внесеними Законом № 629-VIII від 16.07.2015) уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.
Таким чином, повноваження відповідача полягають у складенні переліку рахунків вкладників, а не у складенні переліку вкладників, як то було визначено Законом № 4452-VI до внесення в нього змін Законом № 629-VIII від 16.07.2015 року.
У даних спірних правовідносинах, право позивача є порушеним саме у зв'язку із не включенням Уповноваженою особою даних про нього до переліку вкладників банку.
Бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи, або нездійснення суб'єктом владних повноважень дій, які випливають із його повноважень на виконання вимог чинного законодавства та впливають на права, свободи та інтереси фізичної чи юридичної особи.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що порушені права позивача можуть бути захищені шляхом визнання протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства " Дельта Банк " Кадирова Владислава Володимировича щодо включення до переліку рахунків вкладників, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "Дельта Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню згідно з договором банківського вкладу (депозиту) №006-21061-020215 "Лояльний" у гривнях від 02.02.2015, що укладений між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (ідентифікаційний код 34047020) та ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1).
З огляду на викладене, вимога позивача про визнання протиправними дії уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (ідентифікаційний код 34047020) Кадирова Владислава Володимировича щодо невключення відомостей про ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "Дельта Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, згідно договору банківського вкладу (депозиту) №006-21061-020215 "Лояльний" у гривнях від 02.02.2015, що укладений між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (ідентифікаційний код 34047020) та ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) не підлягає задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання Уповноваженої особи Фонду в ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. включити до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, відомості про ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за договором банківського вкладу (депозиту) №006-21061-020215 "Лояльний" у гривнях від 02.02.2015, що укладений між нею та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (ідентифікаційний код 34047020), та подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб згідно вказаного договору №006-21061-020215 банківського вкладу (депозиту) "Лояльний" у гривнях від 02.02.2015 р., то суд вважає зазначає наступне.
Приписами п. 6 розділу ІІ Положення №14 (у редакції, яка діє станом на момент розгляду справи судом) передбачено, що уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує та надає до Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку, зокрема, перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, згідно з додатком 4 до цього Положення. Протягом дії тимчасової адміністрації та/або ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та/або доповнення до переліків.
З огляду на викладене та враховуючи визнання судом бездіяльності відповідача протиправною з метою поновлення порушених прав та охоронюваних законом інтересів позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Уповноважену особу ФГВФО на ліквідацію ПАТ " Дельта Банк " Кадирова В.В. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зміни та доповнення до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, згідно договору банківського вкладу (депозиту) №006-21061-020215 "Лояльний" у гривнях від 02.02.2015, що укладений між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (ідентифікаційний код 34047020) та ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1).
Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Щодо клопотання представника відповідача від 11.10.2018 р. про витребування у Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. документів, а саме виписку по рахунку ОСОБА_4 № НОМЕР_5 за період з 02.02.2015 р. по 13.08.2018 р., витяг з реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ "Дельта Банк" відносно ОСОБА_4, довідку щодо виплати ОСОБА_4 гарантованої ФУПФО суми відшкодування за вкладами в розмірі 200 000 грн., постанову НБУ № 692/БТ від 30.10.2014 р. "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії проблемних", то суд, розглянувши його вважає, що наявні в матеріалах справи документи дають суду можливість для встановлення об'єктивних обставин у справі, а також для повного та всебічного її розгляду, а тому не вбачає необхідності у витребуванні додаткових доказів. Крім того, суд вважає, що дане клопотання про витребування документів, які містять банківську таємницю стосовно, особи, яка не учасником справи, на думку суду, порушують її права та інтереси, як клієнта банку.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд вказує наступне.
Частиною 3 ст. 139 КАС України передбачено, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому, суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем був сплачений судовий збір у сумі 1 102,40 грн., що підтверджується платіжним документом № 39 від 21.03.2016 р.
Враховуючи, що за результатами розгляду справи судом частково задоволено позовні вимоги, тому судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
При цьому, відповідно до ст. 20 Закону № 4452-VІ кошти Фонду не включаються до Державного бюджету України, не підлягають вилученню і можуть використовуватися Фондом виключно для передбачених цим законом цілей.
Державна казначейська служба у своїх листах, зокрема, листі № -08/450-16374 від 29.09.2016 року зазначає, що Фонд гарантування не зареєстрований в Єдиному реєстрі розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів, що формується згідно з порядком, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 22.12.2011 року № 1691, що свідчить про відсутність у Фонду гарантування вкладів бюджетних асигнувань.
З огляду на вказане, судовий збір у сумі 551,20 грн. ( п'ятсот п'ятдесят одна грн. 20 коп.), сплачений позивачем за подання адміністративного позову має стягуватись з Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 139, 241-246 КАС України, суд -.
вирішив:
Позов ОСОБА_1 (місце проживання 73000, АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_1) до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича (місце знаходження 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 39) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства " Дельта Банк " Кадирова Владислава Володимировича щодо включення до переліку рахунків вкладників, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "Дельта Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню згідно договору банківського вкладу (депозиту) №006-21061-020215 "Лояльний" у гривнях від 02.02.2015, що укладений між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (ідентифікаційний код 34047020) та ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1).
Зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства " Дельта Банк " Кадирова Владислава Володимировича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зміни та доповнення до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, згідно договору банківського вкладу (депозиту) №006-21061-020215 "Лояльний" у гривнях від 02.02.2015, що укладений між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (ідентифікаційний код 34047020) та ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1).
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1) судовий збір у сумі 551,20 грн. ( п'ятсот п'ятдесят одна грн. 20 коп.).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Дубровна В.А.
кат. 9.4.