Справа № 703/2734/18
2/703/1705/18 .
25 жовтня 2018 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Опалинської О.П.
при секретарі судового засідання Литвин Г.Т.
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Балаклеївської сільської ради Смілянського району Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно, -
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Балаклеївської сільської ради Смілянського району Черкаської області про визнання прав власності на спадкове майно.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 13 жовтня 2009 року померла її баба - ОСОБА_2 Після її смерті відкрилася спадщина на 1/2 частину будинковолодіння №7 по вул. Франка в с. Балаклея Смілянського району Черкаської області. За життя баба склала заповіт, яким все своє майно заповіла їй, однак, отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом вона не в змозі, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на будинок, крім того, баба в заповіті вказала її як свою доньку, а не онуку, а тому звернулася до суду з даною позовною заявою про визнання за нею права власності на спадкове майно, оскільки позбавлена можливості в нотаріальному порядку отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом.
Позивач та представник позивача в судове засідання не з'явилися. Представник позивача надав суду заяву, згідно якої просив справу розглядати без його участі, на задоволенні позовних вимог наполягає.
Представник Балаклеївської сільської ради Смілянського району Черкаської області в судове засідання не з'явився, сільський голова надіслав до суду заяву в якій справу просить розглядати без участі їх представника, проти задоволення позову не заперечує.
У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.
Оскільки розгляд справи відбувався за відсутності учасників процесу фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалося.
Суд вивчивши матеріали справи, надані сторонами докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи вважає позовну заяву ОСОБА_1 обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення, виходячи із наступного.
Статтею 76 ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).
Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
13 жовтня 2009 року померла ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії 1-СР №125522 яке видане 13 жовтня 2009 року виконкомом Балаклеївської сільської ради Смілянського району Черкаської області (а.с.5).
Як вбачається з довідки КП ЧООБТІ №905-о від 25 липня 2018 року ОСОБА_2 є власником 1/2 частини житлового будинку №7 по вул. Франка в с. Балаклея Смілянського району Черкаської області (а.с. 6).
Відповідно до заповіту посвідченого секретарем виконкому Балаклеївської сільської ради ОСОБА_3 15 листопада 1990 року, який на день смерті не змінений та не скасований, ОСОБА_2 усе своє майно, заповіла - ОСОБА_1 (а.с.16).
З постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 9 серпня 2018 року державного нотаріуса Другої черкаської державної нотаріальної контори, виконуючої обов'язки державного нотаріуса Смілянської державної нотаріальної контори вбачається, що після смерті 13 жовтня 2009 року ОСОБА_2 з заявою про прийняття спадщини до Смілянської державної нотаріальної контори звернулася ОСОБА_1 Інших спадкоємців, які прийняли спадщину, немає (а.с. 12).
Статтею 1218 ЦК України визначено до складу спадщини входять усі права та обов'язки що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи визначені у заповіті.
Згідно із ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Стаття 1270 ЦК України визначено для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч.1 ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Згідно листа «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).
Статтею 392 ЦК України визначено, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до ч.4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Згідно з ч. 3 ст. 3 Закону України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
На підставі п. 4.14 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів.
Згідно ст. 186 ЦК України річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю.
Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 187 ЦК України зазначено, що складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення.
При переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню.
Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту, відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України є визнання права.
Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року №7 у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Однак, відсутність правовстановлюючого документа на спадкове майно та його державної реєстрації позбавляє права спадкоємця ОСОБА_1 оформити спадщину у нотаріуса після смерті 13 жовтня 2009 року ОСОБА_2, відтак її звернення до суду з даним позовом є правомірним та обґрунтованим.
Згідно з ст.82 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач визнав позов та не заперечує проти його задоволення, за таких обставин суд вважає, його таким, що ґрунтується на вимогах закону, відтак підлягає до задоволення, а невизнане право позивача захисту в судовому порядку, шляхом визнання права власності на спадкове майно, а саме на будинковолодіння та надвірні споруди.
Враховуючи визнання позову відповідачем та із аналізу норми ч.3 ст.200 ЦПК України, згідно якої за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем, суд знаходить можливим розглянути справу по суті та ухвалює рішення по справі на підставі наявних у справі доказів, оскільки визнання позову відповідачем не порушує прав третіх осіб.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 76, 81, 82, 89, 200, 247, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13, постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року №7, ст.ст. 15, 16, 186, 187, 334, 392, 1218, 1223, 1268, 1270 ЦК України, ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року №1952-ІV, -
вирішив:
Позовну заяву задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом на 1/2 частину домоволодіння №7 по вул. Франка в с. Балаклея Смілянського району Черкаської області, що складається з житлового будинку з прибудовами під літ. «А-1, а, а-1» загальною площею 63,4 кв.м., житловою площею 38,3 кв.м. і господарських споруд та будівель, а саме, сарай під літ. «Б», сарай під літ. «б», сарай під літ. «Е», вбиральня під літ. «У», вбиральня під літ. «У-1», сарай під літ. «Г», погреб під літ. «В», погреб під літ. «Д», огорожа №1, ворота з хвірткою №2, ворота з хвірткою №3, огорожа №5, колодязь під літ. «К», після смерті ОСОБА_2, яка померла 13 жовтня 2009 року.
Рішення може бути оскаржене позивачем в 30-денний строк з дня його отримання шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Черкаської області.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі оскарження після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не буде скасовано.
Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителька с. Балаклея Смілянський район Черкаська область, вул. Франка, 7.
Відповідач: Балаклеївська сільська рада Смілянського району Черкаської області, вул. Незалежності, 2 с. Балаклея Смілянського району Черкаської області.
Головуючий О.П.Опалинська