Справа № 685/881/18
Провадження № 2/685/176/18
22 листопада 2018 року
Теофіпольський районний суд Хмельницької області
в складі головуючого Бурлак Г.І.
з участю секретаря Ковальчука О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Теофіполь
справу за позовом Хмельницького міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального старахування України на випадок безробіття до ОСОБА_1, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Мікрокредитний центр БМ» про стягнення коштів,
встановив:
позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 2409,24 грн, мотивуючи його тим, що ОСОБА_1 перебувала на обліку в Хмельницькому міському центрі зайнятості з 29.01.2016 року по 20.06.2016 року, та отримала допомогу по безробіттю. За даними звірки з Управлінням Пенсійного фонду в м. Хмельницькому в період перебування на обліку в Хмельницькому міському центрі зайнятості та отримуючи допомогу по безробіттю ОСОБА_1 виконувала роботи в ТОВ «Мікрокредитний центр БМ» згідно договору про надання послуг від 02.11.2015. Оскільки ОСОБА_1 навмисно не повідомила центр зайнятості про своє працевлаштування, тому нараховану їй в цей період допомогу по безробіттю в розмірі 2409 грн. 24 коп. вона отримала незаконно. На теперішній час відповідачка відмовляється в добровільному порядку повернути ці кошти. Просила позовні вимоги задовольнити.
Представник позивача в судове засідання не з?явився, подав заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи у його відсутності.
Відповідач , про час та місце розгляду справи повідомлена вчасно, в суд не з?явилася, про причину неявки не повідомила, подала до суду копію додаткової угоди, згідно якої Договір про надання послуг розірвано з 12.01.2016.
Третя особа про час та місце розгляду справи повідомлена відповідно до ст.128 ЦПК України, що підтверджується відміткою про отримання судової повістки у рекомендованому повідомлення про вручення поштового відправлення, яке є у матеріалах справи, в суд не з'явилася, про причину неявки не повідомила, клопотань не подала. Суд вважає можливим проводити розгляд справи у відсутності представника третьої особи.
Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала на обліку в Хмельницькому міському центрі зайнятості з 29 січня 2016 року по 20 червня 2016 року як безробітна та отримала допомогу по безробіттю в розмірі 2409 грн. 24 коп за період з 05.02.2016 по 17.06.2016 року (довідка про виплату матеріального забезпечення). При зверненні до Хмельницького міського центру зайнятості ОСОБА_1 у своїй заяві про надання статусу безробітного від 29 січня 2016 року вказала, що через відсутність роботи не має заробітку та інших передбачених законодавством доходів, у тому числі не забезпечує себе роботою самостійно. 26 серпня 2016 року Хмельницьким міським центром зайнятості було проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» відносно ОСОБА_1, про що складено акт №517 від 26.08.2016 року. 06 вересня 2016 року Печерським районним центом зайнятості було проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» відносно ОСОБА_1, про що складено акт №998 від 06.09.2016 року. Відповідно до актів розслідування ОСОБА_1 надавала послуги ТОВ «Мікрокредитний центр БМ» на підставі договору про надання послуг від 02 листопада 2015 року у період з 02 листопада 2015 року по 01 лютого 2016 року та отримувала дохід, який нараховувався та виплачувався на умовах договору, що підтверджується актами виконаних робіт від 30.11.2015, 31.12.2015, 31.01.2016 року, згідно з якими ОСОБА_1 отримувала винагороду за надані послуги відповідно до договору від 02.11.2015 року, про що свідчать її підписи у актах.
Суд критично оцінює твердження позивача про те, що Договір про надання послуг розірвано 01.02.2016, оскільки відповідно до відповіді ТОВ «Мікрокредитний центр БМ» на ухвалу Теофіпольського райсуду, Договір про надання послуг від 02.11.2015 розірвано 12.01.2016 року, відповідач надавала послуги саме з 02.11.2015 по 12.01.2016, що також підтверджується індивідуальними відомостями про застраховано особу за формою ОК-7, згідно яких ОСОБА_1 зараховано в 2016 році 12 днів стажу за січень 2016, сума заробітку за січень 2016 - 46,42, відповідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, в січні 2016 року ОСОБА_1 виплачено 46,42 грн доходу ТОВ «Мікрокредитний центр БМ».
Відповідно до ч.1ст.4 Закону України "Про зайнятість населення"від 05.07.2012 року до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.
Пунктом 2 частини 1 статті 1 цього Закону визначено, що безробітний - це особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.
В силу ч. 2, 3 ст. 36 вищезазначеного Закону застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Статтею 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цей вид зобов'язань породжують такі юридичні факти: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо такі підстави відпали.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Стаття 1215 ЦК України встановлює випадки, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню, зокрема, не підлягає поверненню соціальна допомога та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування.
Разом із тим, названа норма встановлює два виключення із загального правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.
При цьому правильність виконання розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже зазначене у статті 1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів.
Оцінюючи докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що звертаючись 29 січня 2016 року до центру зайнятості із заявою про надання статусу як безробітної, ОСОБА_1 правильно повідомила, що не надає послуги ТОВ «Мікрокредитний центр БМ» , оскільки станом на 29.01.2016 вона вказаних послуг не надавала та винагороду за це не отримувала, тому для стягнення з нею отриманих коштів відсутня підстава, передбачена ст.36 ЗУ « Про зайнятість населення» - умисне невиконання обов'язків.
Виходячи з наведеного, керуючись ст. 1212,1215 ЦК України, ст.4, 36 Закону України "Про зайнятість населення", ст.12, 13, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд
ухвалив:
відмовити в задоволенні позову Хмельницького міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального старахування України на випадок безробіття до ОСОБА_1, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Мікрокредитний центр БМ» про стягнення коштів .
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 30 днів з дня проголошення рішення до Хмельницького апеляційного суду через районний суд.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 статті 358 цього Кодексу.
Головуючий