Справа № 606/388/18
іменем України
22 листопада 2018 року м. Теребовля
Теребовлянський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючої судді Ромазан Л.С., при секретарі Будз М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Теребовлі заяву ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення суду у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про відстрочення виконання рішення від 18 травня 2018 року, ухваленого Теребовлянським районним судом Тернопільської області у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, на 6 місяців, посилаючись на те, що вона є одинокою матір»ю, має на вихованні неповнолітню дитину й перебуває у важкому матеріальному становищі.
У судове засідання ОСОБА_1 не з»явилась, хоча була належним чином повідомлена про час та місце судового розгляду.
Інші учасники справи також в судове засідання не з»явились, будучи належним чином повідомленими про час та місце судового розгляду.
Суд, розглянувши заяву ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення суду, вважає, що така заява не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.36 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою або за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання.
Згідно вимог ч.1, 3 ст.435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Відповідно до п.2 ч.4 ст.435 ЦПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан.
Правовий аналіз змісту норм ст.36 ЗУ "Про виконавче провадження" та ст.435 ЦПК України дає підстави зробити висновок, що для вирішення питання відстрочки, розстрочки чи зміни способу виконання рішення важливе значення має факт перебування такого рішення на виконанні в органах, до компетенції яких воно (виконання) належить.
У відповідності до п.1 ч.1, ч.2 ст.3 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень. Виконавчі документи, зазначені у ч.1 цієї статті, підлягають виконанню після їх внесення до Єдиного державного реєстру виконавчих документів у встановленому законодавством порядку.
Судом з»ясовано, що стягувач акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» 15 червня 2018 року звернулось до Теребовлянського районного суду Тернопільської області із заявою про видачу виконавчих листів про стягнення із ОСОБА_1 в користь АТ Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» 16566.42 грн. заборгованості за кредитним договором та 1762 грн. судового збору.
У зв»язку із розглядом Тернопільським апеляційним судом апеляційної скарги на ухвалу Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 9 липня 2018 року про відстрочення виконання рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 18 травня 2018 року, ухваленого в цивільній справі № 606/388/18 за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, Теребовлянським районним судом Тернопільської області виконавчі листи ще не видавались.
Станом на 11 жовтня 2018 року ОСОБА_1 повернуто банку 16566.42 грн. заборгованості за кредитним договором, тобто тієї суми заборгованості, яка стягнута на підставі рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 18 травня 2018 року.
Беручи до уваги, що виконавче провадження з примусового виконання рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 18 травня 2018 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь банку заборгованості за кредитним договором від 09 жовтня 2013 року в розмірі 16566.42 грн. та судового збору у розмірі 1762 грн. не відкрито, боржником виконано рішення суду в частині стягнення із неї заборгованості за кредитним договором, суд вважає заяву ОСОБА_1 про відстрочення виконання вказаного судового рішення в цій частині безпідставною.
Щодо відстрочення виконання рішення суду про стягнення із ОСОБА_1 в користь банку 1762 грн. судового збору, то в цій частині її заява про відстрочення виконання судового рішення є передчасною.
За наведених обставин суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відстрочення виконання судового рішення слід відмовити.
Керуючись ст.431,435 ЦПК України, ст.3,36 ст.3 Закону України "Про виконавче провадження", суд, -
У задоволенні ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 18 травня 2018 року у цивільній справі № 606/388/18 за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити у повному обсязі.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п»ятднацяти днів з дня її проголошення.
Суддя