Справа № 357/11548/18
2-о/357/253/18
"22" листопада 2018 р. cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Кошель Б. І. розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1, заінтересована особа: Білоцерківська районна державна адміністрація Київської області про встановлення юридичного факту,-
ОСОБА_1 звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із вказаною заявою та просила суд встановити факт належності ОСОБА_1 правовстановлюючого документу - Розпорядження Білоцерківської районної ради народних депутатів від 21.08.1995 року №114 «Про удочеріння неповнолітньої ОСОБА_2» із зміною прізвища «ОСОБА_2» на «ОСОБА_2», з датою народження ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Заява не відповідає вимогам ст. 318 ЦПК України.
Так, відповідно до вимог ч.1 ст. 318 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено:
1) який факт заявник просить встановити та з якою метою;
2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт;
3) докази, що підтверджують факт.
Всупереч зазначеному, заявник не вказує, з якою метою їй необхідно встановити факт належності їй Розпорядження Білоцерківської районної ради народних депутатів від 21.08.1995 року №114 «Про удочеріння неповнолітньої ОСОБА_2» із зміною прізвища «ОСОБА_2» на «ОСОБА_2», з датою народження ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Важливе значення має вимога про обов'язкове зазначення у заяві мети встановлення юридичного факту, оскільки мета дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи тягне він правові наслідки.
З урахуванням зазначеної в заяві мети, суд визначає коло осіб, які можуть бути залучені до участі у справі.
ОСОБА_1 у своїй заяві заінтересованою особою зазначає Білоцерківську районну державну адміністрацію Київської області.
Суд звертає увагу заявниці, що заінтересованими особами повинні бути організації чи установи, в яких заявник буде реалізовувати рішення про встановлення факту. Заінтересованої особою буде той орган, куди заявник буде звертатися з рішення суду для його реалізації.
Крім того, заявником не надано документів, що підтверджують оплату судового збору за подання позову у розмірах, визначених відповідно до п. 4 ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" та ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік".
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до суду заяви у справах окремого провадження, яка подана фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За нормами Закону України «Про судовий збір" за подання заяви немайнового характеру фізичною особою слід сплатити судовий збір в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто, 1762 грн.х 0,2 = 352 грн. 40 коп.
Разом із тим до своєї заяви ОСОБА_1 додала клопотання про звільнення від сплати судового збору, мотивуючи тим, що вона являється пенсіонеркою, розмір її пенсії становить 4 067 грн. 53 коп., з яких їй необхідно сплатити за комунальні послуги 1 031 та ще мати кошти на харчування та ліки, інших доходів вона не має, тому сплатити судовий збір, в розмірі, передбаченому законодавством їй буде дуже важко.
Згідно ст. 8 Закону України «Про судовий збір» та ч. 1 ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.
Відповідно до ч. 3 тієї ж статті з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Як роз'яснив пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 29 постанови № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір» єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Наведені норми матеріального права дають можливість зробити висновок про те, що підставою для відстрочення від сплати судового збору може бути лише майновий стан сторони, який перешкоджає сплаті нею судового збору.
У даному клопотанні заявниця не надала суду доказів тяжкого матеріального стану, тому суд вважає, що у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання заяви про встановлення юридичного факту слід відмовити.
Як роз'яснено в Постанові Пленуму Верховного Суду «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.1995 року зі змінами в п.3 указано, що вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, так і вимогам щодо її змісту. Якщо в заяві не зазначено, який конкретно факт просить встановити заявник, з яких причин неможливо одержати або відновити документ, що посвідчує даний факт, якими доказами цей факт підтверджується або до заяви не приєднано довідки про неможливість одержання чи відновлення необхідних документів, суддя постановляє ухвалу про залишення заяви без руху і надає заявникові строк для виправлення недоліків. У разі невиконання цих вказівок заява вважається неподаною і повертається заявникові, про що суддя постановляє мотивовану ухвалу.
Враховуючи виявлені недоліки, ухвалою суду від 09.10.2018 року зазначену заяву залишено без руху з наданням заявниці строку для усунення зазначених в ухвалі недоліків.
Копію названої ухвали суду отримано заявницею особисто 06.11.2018 року, що підтверджується зворотнім рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Однак, зазначені в ухвалі суду від 09.10.2018 року недоліки заяви заявницею не усунуто.
Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначенні статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Отже, оскільки заявниця не усунула недоліки заяви, суд вважає за необхідне подану заяву повернути заявниці та роз'яснити, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
На підставі викладеного, керуючись ст. 185 ЦПК України, -
Заяву ОСОБА_1, заінтересована особа: Білоцерківська районна державна адміністрація Київської області про встановлення юридичного факту - повернути заявниці.
Роз'яснити заявниці, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала може бути оскаржена.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
СуддяБ. І. Кошель