Справа № 323/2655/18
Провадження № 2/323/786/18
22.11.2018 року м. Оріхів
Оріхівський районний суд Запорізької області у складі:
головуючої судді - ОСОБА_1,
за участі: секретаря судового засідання - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -
04.09.2018 року АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості. В обґрунтування своїх позовних вимог посилалися на те, що 04.08.2006 року між позивачем та відповідачем був укладений договір б/н, на підставі якого відповідач отримала кредит у розмірі 5000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. У зв'язку з порушенням зобов'язань за договором відповідач станом на 16.08.2018 року має заборгованість у розмірі 22936,18 грн., яку позивач просить в судовому порядку стягнути з відповідача разом із понесеними судовими витратами в розмірі 1762,00 грн.
Ухвалою суду від 28.09.2018 року відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.
Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Від відповідача надійшла заява про розгляд справи без її участі, позовні вимоги визнає частково, а саме визнає суму боргу за тілом кредиту та відсотками, суму пені та штрафу не визнає.
Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що висунуті позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Щодо укладення між сторонами кредитного договору судом встановлено наступне.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, як це передбачено ч. 1 ст. 1048 ЦК України.
За визначенням ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Визначення поняття зобов'язання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України, відповідно до якої зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За змістом частини першої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що 04.08.2006 року між позивачем та відповідачем був укладений договір шляхом підписання заяви, яка разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами складає договір про надання банківських послуг. На підставі зазначеного договору відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.
У Анкеті-заяві зазначено, що позичальник ознайомлений і згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, що разом із цією заявою становлять договір про надання банківських послуг. Вказана Анкета-заява підписана відповідачем.
Згідно до наданої позивачем довідки, відповідачу на підставі укладеного договору видавалося дві картки, перша була відкрита 04.08.2006 року зі строком дії 04/15, друга картка відкрита 04.02.2015 року зі строком дії 08/18.
Пунктом 2.1.1.2.1 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що для надання послуг банк видає клієнту карту, її вид визначений в пам'ятці клієнта/довідці про умови кредитування і заяві, підписанням якої клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг. Датою укладення договору є дата отримання карти, вказана в заяві.
У пункті 2.1.1.2.11 Умов та правил надання банківських послуг зазначено, що карта діє до останнього дня місяця, вказаного на лицьовій стороні карти, включно.
Щодо отримання відповідачем кредитних коштів та виконанням нею умов договору судом встановлено наступне.
Відповідно до наданої позивачем ОСОБА_4 по особовому рахунку відповідача по кредитних картах № 5457 **** **** 1286 та № 4149**** **** 0874 за період з 21.08.2006 року по 06.08.2018 року видно, що відповідач в період часу з 21.08.2006 року по 01.09.2016 року активно користувалася кредитними картами та знімала з них готівкові кошти, проводила оплату товарів та вносила готівкові кошти.
Надалі, з 05.09.2016 року відповідачу нараховувалися лише відсотки та штрафні санкції та здійснювалося автоматичне погашення заборгованості.
Згідно до п.2.1.1.12.6 Умов та правил надання банківських послуг, за користування кредитом банк нараховує відсотки у розмірі, встановленому Тарифами банку, із розрахунку 360 календарних днів в році.
Пунктом 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг передбачений обов'язок позичальника погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його користування, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором.
У разі невиконання зобов'язань за договором, на вимогу банку позичальник зобов'язався повернути кредит, оплатити винагороду банку (п.2.1.1.5.6 Умов та правил надання банківських послуг).
Пунктом 1.1.7.11 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що договір діє протягом 12 місяців з моменту його підписання. Якщо протягом цього строку жодна сторона не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк.
В матеріалах справи відсутні дані щодо звернення відповідача із заявою про розірвання договору.
В пункті 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг вказано, що при порушенні клієнтом строків платежів по кожному із грошових зобов'язань, передбачених договором більш ніж на 30 днів, клієнт зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн.+5% від суми заборгованості по кредитному ліміту з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення виконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).
Як вбачається із наданої виписки по рахунку відповідача та розрахунку заборгованості, відповідач неналежним чином виконувала обов'язки за кредитним договором, у зв'язку із чим утворилася заборгованість за наданим кредитом в розмірі 315,49 грн. та заборгованість за відсотками в розмірі 13665,97 грн., які визнані відповідачем.
Вирішуючи питання щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 7386,33 грн., суд виходить з такого.
В обґрунтування нарахування пені позивач посилається на п.2.1.1.12.6.1 Умов та правил надання банківських послуг.
Згідно до даного пункту Умов та правил надання банківських послуг, у разі виникнення прострочених зобов'язань за борговими зобов'язаннями на суму від 100 грн., клієнт сплачує банку пеню відповідно до встановлених тарифів. Пеня нараховується в день нарахування процентів по кредиту.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що даний розрахунок містить колонку «Пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.», сума якої складає 1750,00 грн.
Водночас, розрахунок заборгованості містить також колонку «Загальне сальдо за нарахованою пенею за прострочене зобов'язання», сума якої складає 5636,33 грн.
Якщо додати зазначені суми, то вони складають 7386,33 грн., тобто суму яку просить стягнути позивач з відповідача.
Однак, умовами та правилами надання банківських послуг, які додані до позовної заяви, передбачено лише нарахування пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. Інші види пені Умовами не передбачені.
Таким чином, суд приходить до висновку, що сума пені складає 1750,00 грн.
Щодо позовних вимог в частині стягнення штрафу у розмірі 1568,39 грн. суд зазначає наступне.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).
За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Умовами спірного договору, а саме пунктом 2.1.1.12.6.1 передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за виникнення прострочених зобов'язань за борговими зобов'язаннями за кредитним договором, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення.
Водночас, згідно з пунктом 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг сторонами передбачена сплата штрафу як виду цивільно-правової відповідальності за порушення клієнтом строків платежів по кожному з грошових зобов'язань.
Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
Зазначене також підтверджується правовою позицією, висловленою Верховним Судом України в постанові від 21.10.2015 року у справі № 6-2003цс15.
Отже, позовні вимоги в частині стягнення суми штрафу задоволенню не підлягають.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за кредитом у розмірі 315,49 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 13665,97 грн. та пені в розмірі 1750,00 грн. є законними та обґрунтованими, у зв'язку із чим підлягають задоволенню, а в задоволенні позовних вимог про стягнення іншої частини пені та штрафу слід відмовити.
Судові витрати у вигляді судового збору підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволенимпозовним вимогам.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.509, 526, 549, 610, 611, 626, 629, 1050, 1054 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 2, 10, 11, 12, 13, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570, р/р №29092829003111) заборгованість за кредитним договором від 04.08.2006 року в розмірі 15731,46 грн., яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 315,49 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 13665,97 грн. та пені в розмірі 1750,00 грн..
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» витрати на судовий збір у розмірі 1208,56 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду через Оріхівський районний суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя О.П. Гуцал