1Справа № 335/15484/17 2-а/335/101/2018
«22» листопада 2018 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суду м. Запоріжжя у складі головуючого судді Рибалко Н.І., за участі секретаря судового засідання Меріуци М.А., розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Запорізької міської ради, треті особи: Державна регуляторна служба України, Запорізьке обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, Товариство з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Мрія», Товариство з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Місто для людей Запоріжжя», Комунальне підприємство «Запоріжремсервіс» про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету,-
В провадженні суду знаходиться справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Запорізької міської ради, треті особи: Державна регуляторна служба України, Запорізьке обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, Товариство з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Мрія», Товариство з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Місто для людей Запоріжжя», Комунальне підприємство «Запоріжремсервіс» про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету.
До початку судового розгляду позивачем заявлено про відвід судді з тих підстав, що 03.10.2018 року у справі № 335/15480/17 суддею Рибалко Н.І. було винесено рішення за позовом ОСОБА_2, в якій оскаржувались ті самі рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради, що і у справі № 335/15478/17, суддя вже надала оцінку певним фактам та обставинам, у судді сформувалась правова позиція та думка з приводу оскаржуваних рішень.
Заява про відвід судді судом розглядалась за відсутності учасників процесу на підставі їх письмових заяв, у порядку передбаченому ч.4 ст.229 КАС України.
Так, головуючим суддею Рибалко Н.І. 03.10.2018 року було винесено рішення за позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Запорізької міської ради, треті особи: Державна регуляторна служба України, Запорізьке обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, Товариство з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Мрія», Товариство з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Місто для людей Запоріжжя», Комунальне підприємство «Запоріжремсервіс» про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету, яким у задоволенні позову відмовлено. Предметом позовних вимог у справі було скасування рішень Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 19.07.2017 року № 389 та від 01.09.2017 року № 520, що є також предметом позовних вимог у справі за позовом ОСОБА_1
Відповідно до п.4 ч.1 ст.36 КАС України суддя не може брати участь в розгляді адміністративної справи і відводиться: за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді.
Суд зазначає, що сама ж обставина подання до суду заяви про відвід дає підстави сумніватися учаснику процесу в об'єктивності та неупередженості судді.
Статтею 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини (надалі - також "ЄСПЛ") є обов'язковими для виконання Україною. Вказаний Закон прямо закріплює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі також - "Конвенція") та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Частина 1 статті 6 Конвенції містить вимоги щодо неупередженості суду. Так, ЄСПЛ розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому (рішення у справах Piersac vs Belgium, Grieves vs UK). Крім того, згідно принципу, який є стабільним та викладеним в Рішенні ЄСПЛ у справі Le Comte, Van Leuven i De Meyere vs Belgium, суд має бути неупередженим і безстороннім.
Щодо безсторонності Європейський суд з прав людини висуває дві вимоги: по-перше, бути суб'єктивно вільним від упередженості чи зацікавленості у результаті розгляду справи, по-друге, бути об'єктивно безстороннім - тобто суд повинен гарантувати виключення будь-якого обґрунтованого сумніву стосовно його безсторонності. Щоб задовольнити ці вимоги, суд повинен відповідати суб'єктивному і об'єктивному тесту: безсторонність для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися суб'єктивним тестом, тобто на підставі особистого переконання окремого судді в даній справі, і за об'єктивним тестом, тобто з'ясування, чи має суддя гарантії, достатні для виключення будь-якого законного сумніву стосовно його безсторонності.
Крім того, згідно принципу, який є стабільним та викладеним у рішенні Європейського суду з прав людини у справі від 21.06.1981 "Le Comte, Van Leuveni De Meyere vs Belgium", суд має бути неупередженим і безстороннім.
У рішенні від 01.10.1982 у справі "Piersac vs Belgium" Європейський суд з прав людини висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено різноманітними способами.
У даному контексті можна провести розмежування між суб'єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу.
Таким чином, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект.
Так, щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі "Хаушильд проти Данії" (рішення від 29.04.1989) зазначається, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об'єктивної перевірки.
Стосовно об'єктивної неупередженості у справі "Фей проти Австрії" (рішення від 08.11.2005) суд зазначив, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві, повинні апріорно викликати в учасників процесу.
З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться" (п. 26 рішення 26.10.1984 у справі "Де Куббер проти Бельгії").
Важливим питанням є саме довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (п. 45 рішення 28.10.1998 у справі "Ветштайн проти Швейцарії").
Крім того, приписами пункту 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006 (схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 № 2006/23) визначено, що об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.
Таким чином, реалізація принципу верховенства права, визначеного статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України, є неможливою без забезпечення довіри до суду, підтвердження факту незаінтересованості і неупередженості суду.
Аналогічна правова позиція висловлена в ухвалі Верховного Суду від 27.06.2018 в адміністративній справі № 800/427/17 (800/369/16).
В той же час, реалізація принципу верховенства права, визначеного статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України є неможливою без забезпеченої можливості доступу особи до незалежного, неупередженого суду, провадження в якому відповідає вимогам справедливого судового розгляду.
За вищевказаних обставин, суд вважає, що з метою уникнення будь-яких спроб посягань учасників судового процесу у справі на гарантії дотримання судом принципів законності, неупередженості та об'єктивності, для забезпечення усунення сумнівів учасників справ, щодо неупередженості в розгляді адміністративної справи, з метою відновлення довіри заявника до судочинства, суд вважає за необхідне задовольнити заяву представника позивача про відвід судді в адміністративній справі.
Відповідно до ч.1 ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення відводу (самовідводу) судді, який розглядає справу одноособово, адміністративна справа розглядається в тому самому адміністративному суді іншим суддею, який визначається в порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст. 36, 40, 41 КАС України, суд
Задовольнити заяву ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Рибалко Н.І. у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Запорізької міської ради, треті особи: Державна регуляторна служба України, Запорізьке обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, Товариство з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Мрія», Товариство з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Місто для людей Запоріжжя», Комунальне підприємство «Запоріжремсервіс» про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету.
Справу № 335/15484/17 (номер провадження 2-а/335/101/2018) передати до канцелярії Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя для визначення в порядку ч. 1 ст. 31 КАС України іншого судді для розгляду адміністративної справи.
Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Суддя: Н.І. Рибалко