1Справа № 335/11410/18 2/335/2649/2018
06 листопада 2018 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Калюжної В.В., за участю секретаря Кудряшової Ю.І., розглянувши у залі суду у м. Запоріжжя в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, мотивуючи свої вимоги тим, що вона перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Спільне життя сторін не склалося, з квітня 2017 року відповідач по справі проживає окремо, матеріальну допомогу на утримання дитини в добровільному порядку не надає, хоча має таку можливість, враховуючи те, що він офіційно працевлаштований, тяжких хронічних захворювань не має, інших дітей у нього на утриманні не перебуває, тому позивач просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини усіх видів його доходу, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно.
Ухвалою суду від 11.10.2018 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін, сторонам встановлено строки для подання заяв по суті справи.
Позивач у судове засідання не з'явилася, суду надала письмову заяву про розгляд справи у її відсутність, відповідно до якої позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, суду надав письмову заяву про розгляд справи у його відсутність, та зазначив, що позовні вимоги визнає у повному обсязі та не заперечує проти його задоволення.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.
У зв'язку з чим, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів, без фіксації судового процесу.
Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає повному задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у шлюбі, зареєстрованому 16.05.2015 року Ленінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції, актовий запис № 200, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії 1-ЖС № 154908 від 16.05.2015 року.
Відповідно до свідоцтва про народження серії І-ЖС № 294734 від 17.11.2015 року, виданого Ленінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції батьками ОСОБА_3, 29.10.2015 року, є: ОСОБА_2 та ОСОБА_1.
Судом було встановлено, що сторони з квітня 2017 року фактично припинили шлюбні відносини. Відповідач з цього часу проживає окремо, матеріальну допомогу на утримання дитини в добровільному порядку не надає.
Як вбачається з матеріалів справи неповнолітня дитина ОСОБА_3 проживає з позивачем, що підтверджується копією довідками про реєстрацію місця проживання особи № 04-26/5-7299 від 06.08.2018 року та № 04-26/05-7300 від 06.08.2018 року.
Згідно ч. 2 ст. 27 Конвенції про права дитини, батько (батьки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року, батьки несуть однакову відповідальність за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
На підставі ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
На підставі ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини і платника аліментів, відсутність у останнього інших дітей або непрацездатних осіб на утриманні, ту обставину, що відповідач є працездатною особою.
Відповідно до ч. 1 ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Згідно із ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Відповідно до п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 „Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів” відсутність домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину є підставою для звернення в суд з відповідним позовом того із них, з ким вона проживає.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами у справі відсутня домовленість (договір) щодо сплати аліментів на утримання дитини.
З урахуванням всіх обставин справи та вимог ст. ст. 182, 183 Сімейного Кодексу України, а саме: враховуючи, що дитина перебуває на утриманні матері, відповідач у добровільному порядку на утримання дитини матеріальну допомогу не надає, суд приходить до висновку про можливість стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дитини у розмірі 1/4 частини від усіх видів доходів, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подачі позову до суду - з 27.09.2018 року і до досягнення дитиною повноліття.
У відповідності до ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий у розмірі 704,80 гривень.
Керуючись, ст. 81, 141, 211, 206, 247, 263-265, 268, 274-279, 430 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) до ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_2, адреса: м. Запоріжжя, вул. Кам'янська, буд. 15) про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, у розмірі 1/4 частини від усіх видів його доходу, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 27.09.2018 року та до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.
Допустити негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя: В.В. Калюжна