1Справа № 335/8097/18 2/335/2112/2018
22 листопада 2018 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Крамаренко І.А., при секретарі Тимченко А.В., розглянувши цивільну справу, в порядку спрощеного позовного провадження, за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні,-
Позивач ОСОБА_1 звернулася з позовом про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні, мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з ПАТ «Запоріжжяобленерго». На протязі останнього часу відповідач заробітну плату не виплачував. Позивач розірвав трудовий договір з власної ініціативи відповідно до ч.3 ст.38 КЗпП України 27.04.2018, але в день звільнення заборгованість сплачено не було. Загальна сума боргу складає 109395,74 грн.
Оскільки заборгованість відповідачем не сплачено, просить суд стягнути заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі у розмірі 109395,74 грн., середню заробітну плату за затримку у розрахунку по заробітній платі при звільненні за весь період затримки по день ухвалення судового рішення, суму компенсації за весь період затримки із заробітної плати по день ухвалення рішення.
Ухвалою судді від 17.07.2018 відкрито провадження по вказаній справі, в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
11.09.2018 від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
22.11.2018 на адресу суду надійшла уточнена позовна заява позивача, відповідно до якої просить суд, стягнути з ПАТ „Запоріжжяобленерго” заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі у розмірі 99639,89 грн., середню заробітну плату за затримку у розрахунку по заробітній платі при звільненні станом на 22.11.2018 у розмірі 100004,92 грн. При цьому, позивач відмовляється від позовних вимог щодо стягнення суми компенсації.
Згідно доповнення до відзиву на позовну заяву, яке надійшло на адресу суду від представника відповідача 22.11.2018, відповідач зазначає, що позивачу було виплачена заробітну плату за вересень 2017 у розмірі 9755,93 грн. Відповідно до довідки ПАТ «Запоріжжяобленерго» розмір заборгованості із заробітної плати Позивача станом на 19.11.2018 складає 99639,89 грн.
У судове засідання позивач та її представник не з'явилися, в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи у відсутність позивача та його представника.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи у його відсутність.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зібрані та досліджені докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що уточнений позов підлягає задоволенню.
При цьому, суд залишає позовні вимоги, в частині стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів їх виплати - без розгляду, на підставі заяви позивача.
Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У відповідності зі ст. ст. 12,13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Відповідно до ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Згідно із ст. 7 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, ратифікованого Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 2148-VIII від 19.10.1973, держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право кожного на справедливі і сприятливі умови праці.
Відповідно до ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Згідно ч.3 ст.38 КЗпП України, працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.
Ч.1 ст. 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Статтею 233 КЗпП України встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, працювала у ПАТ «Запоріжжяобленерго». Була звільнена на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України (наказ № 1724-к від 26.04.2018).
Відповідно до наданої відповідачем до суду довідки про нараховану, але не виплачену заробітну плату за період вереснь 2017 року - квітень 2018 року, ОСОБА_1 заробітну плату не отримала у повному обсязі, у визначені законом строки.
Зазначені обставини визнані відповідачем і, оскільки суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин і добровільності їх визнання, ці обставини в силу положень ст. 82 ЦПК не підлягають доказуванню.
Таким чином відповідачем порушено трудові права позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення заборгованості по заробітній платі.
Вирішуючи питання щодо розміру невиплаченої заробітної плати, яка підлягає стягненню суд враховує зазначене.
Згідно довідки ПАТ «Запоріжжяобленерго» наданої відповідачем станом на 19.11.2018 розмір заборгованості відповідача перед позивачем по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі складає 99639,89 грн.
Таким чином, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, а стягненню підлягає нарахована, але фактично не виплачена заробітна плата у розмірі 99639,89 грн.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
В розумінні Європейського Суду з прав людини мирне володіння своїм майном включає не тільки «класичне» право власності, яке розглядається в Україні, а й, до прикладу, виплати за трудовим договором та інші виплати.
Отже, відсутність коштів у роботодавця жодним чином не може слугувати поважною причиною невиплати працівникові всіх належних йому сум, а невиплата заробітної плати розцінюється Європейським судом з прав людини як порушення права на мирне володіння своїм майном.
З огляду на наведене, доводи відповідача про скрутне фінансове становище та залежність виплати заробітної плати від стану виконання зобов'язань споживачами послуг товариства, як підстава для відмови у задоволенні позову, є неспроможними.
Обчислюючи розмір середньої заробітної плати, яка підлягає стягненню, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При цьому, суд не знаходить підстав для звільнення відповідача від сплати середнього заробітку за час затримки розрахунку, оскільки відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності його вини у невиплаті належних позивачу сум в день звільнення. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Відповідно до п. 21 постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» №13 від 24.12.1999 р. при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівником, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ №100 від 08.02.1995 р.
Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку №100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарних місяці роботи, що передують події, з якої пов'язана відповідна виплата.
Відповідно до п. 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Отже, розмір середнього заробітку позивача за час затримки розрахунку станом на 22.11.2018 становить 100004,92 грн. (142 р.д. * 704,26 грн.), що підтверджується розрахунком позивача та довідкою відповідача про середній заробіток за період лютий - березень 2018 року.
При цьому, відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" від 24.12.1999 № 13, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
На підставі п.1.ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» позивача звільнено від сплати судового збору за звернення до суду з позовним вимогами про стягнення заробітної плати, а тому суд вважає необхідним в порядку, передбаченому ст. 141 ЦПК України, стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 704,80 грн.
Керуючись ст.ст.2, 3, 10-12, 13, 81, 82, 141, 263-265 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні - задовольнити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (м.Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, код ЄДРПОУ 00130926) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН: НОМЕР_1, яка мешкає за адресою: 69093, АДРЕСА_1) нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 99 639,89 (дев'яносто дев'ять тисяч шістсот тридцять дев'ять гривень 89 копійок), без урахування прибуткового податку з громадян й інших обов'язкових платежів; середню заробітну плату за затримку у розрахунку по заробітній платі при звільненні станом на 22.11.2018 у розмірі 100 004,92 (сто тисяч чотири гривні 92 копійок) грн., а всього у розмірі 199 644,81 (сто дев'яносто дев'ять тисяч шістсот сорок чотири гривні 81 копійок) грн.
Позовні вимоги, в частині стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів їх виплати - залишити без розгляду.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (м.Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, код ЄДРПОУ 00130926) на користь держави судовий збір у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок).
Рішення в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» на користь ОСОБА_1 у межах суми платежу за один місяць, допустити до негайного виконання.
Повне судове рішення складено 23 листопада 2018 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційна скарга не була подана. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телемунікаційної системи подається до Запорізького апеляційного суду Запорізької області через Орджонікідзевський районний суд міста Запоріжжя.
Суддя: І.А. Крамаренко