Справа № 357/7122/18
1-кп/357/1247/18
Категорія 34
23.11.2018 року м. Біла Церква Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваної ОСОБА_4 , потерпілого ОСОБА_5 , законного представника потерпілого ОСОБА_6 , в ході розгляду у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора Білоцерківської місцевої прокуратури ОСОБА_3 про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілим у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Октябрськ Н.Удінського району Іркутської області, громадянки України, освіта неповна середня, офіційно не працюючої, одруженої, раніше не судимої, проживаючої за адресою АДРЕСА_1 , підозрюваної у вчинені злочину, передбаченого ст. 286 ч.1 КК України
Згідно клопотання прокурора Білоцерківської місцевої прокуратури ОСОБА_3 досудовим розслідуванням встановлено, що 12.06.2018 близько 23 год. 25 хв. водій ОСОБА_4 , керуючи автомобілем марки «ЗАЗ Lanos» д.н.з. НОМЕР_1 та рухаючись по автодорозі Е95 сполученням м. Одеса - м. Київ, на 85 км + 400 м., в порушення вимог п.1.5 Правил дорожнього руху України, в якому зазначено: «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду та руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків», п.2.3 (б) Правил дорожнього руху України: «Для забезпечення дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатись від керування цим засобом у дорозі», п.10.1 Правил дорожнього руху України: «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху», п.12.1 Правил дорожнього руху України: «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним», п.12.3 Правил дорожнього руху України:«У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди», проявила неуважність та бездіяльність, несвоєчасно застосувала екстрене гальмування, змінила напрямок руху, виїхала на праву смугу руху та допустила наїзд на пішохода ОСОБА_5 , який в попутному напрямку буксирував - штовхав по краю проїжджої частини автомобіль марки «ВАЗ 21093» д.н.з. НОМЕР_2 .
В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому лівої великої гомілкової кістки, закритого перелому лівої малої гомілкової кістки, переломи 2,3 плюсневих кісток лівої ступні, рани лівої ступні, садна голови, спини, кінцівок, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, так як для повного зрощення перелому необхідно тривалий строк - більш ніж 3 тижні.
Сукупність допущених водієм ОСОБА_4 вимог п.п. 1.5, 2.3(б), 10.1, 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху України знаходяться в прямому причинному зв'язку із вказаною дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками.
Органами досудового розслідування вказаний злочин кваліфіковано за ч. 1 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Прокурор просить задовольнити клопотання та звільнити ОСОБА_4 від римінальної відповідальності за ст. 286 ч.1 КК України на підставі ст. 46 КК України.
Кримінальне провадження закрити.
Підозрювана у судовому засіданні заявила, що вона повністю визнає свою винуватість у вчинені злочину, передбаченого ст. 286 ч.1 КК України. У прийнятті решення за клопотанням прокурора покладається на розсуд суду.
Потерпілий, законний представник потерпілого в судовому засіданні пояснили, що претензій матеріального і морального характеру до ОСОБА_4 не мають. Не заперечують проти закриття кримінального провадження у зв'язку із звільненням її від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України.
Суд, вислухавши прокурора, підозрювану, потерпілого, законного представника потерпілого, дослідивши клопотання прокурора, заяву потерпілого, заяву законного представника потерпілого, згоду підозрюваного, документи, що характеризують особу підозрюваного, надані прокурором, вважає, що клопотання не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 284 ч.2 КПК України Кримінальне провадження закривається судом: 1) у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Відповідно до ст. 46 КК України особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
У судовому засіданні підозрювана ОСОБА_4 зазначила, що частково визнає свою винуватість, у послідуючому зазначила, що повністю визнає свою винуватість у вчиненні вказаного злочину. Зазначене у клопотанні прокурора, а саме: «проявила неуважність та бездіяльність, несвоєчасно застосувала екстрене гальмування» у суді не визнала та самостійно не повідомила.
Суду ОСОБА_4 не повідомила, які ж конкретно вимоги Правил дорожнього руху України вона порушила, що стали причиною ДТП і завдання потерпілому ОСОБА_5 тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
У судовому засіданні встановлено, що 12.06.2018 р. крім завдання тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_5 , відбулося зіткнення автомобіля під керуванням ОСОБА_4 з іншим транспортним засобом. Про даний факт не зазначено у клопотанні.
У судовому засіданні встановлено, що потерпілий отримав тілесні ушкодження які потребують довготривалого лікування та реабілітації, що само по собі передбачає фінансові витрати. Потерпілий ОСОБА_5 є неповнолітнім.
Потерпілий ОСОБА_5 не зміг пояснити суду як він розуміє примирення з підозрюваною ОСОБА_4 . Заяву писав під диктовку своєї матері.
Суду не надано для огляду оригінал чи копія розписки про відшкодування ОСОБА_4 завданих збитків потерпілому ОСОБА_5 , про які йде мова у клопотанні прокурора, а саме 15000 грн.
Суд дійшов переконання що ОСОБА_4 не примиралась із потерпілим ОСОБА_5 та не відшкодувала йому у повному обсязі завдані збитки, які б дозволяли у подальшому йому здійснювати відновлення здоров'я, пов'язаного із отриманими тілесними ушкодженнями в результаті дій ОСОБА_4 .
За таких обставин суд вважає, що у задоволенні клопотання прокурора Білоцерківської місцевої прокуратури ОСОБА_3 має бути відмовлено, клопотання підлягає поверненню прокурору для здійснення кримінального провадження у загальному порядку.
Враховуючи викладене, на підставі ст. 46 КК України, керуючись ст.ст. 284, 287, 288, 314 ч.3 п.2 КПК України, суд,
У задоволенні клопотання прокурора Білоцерківської місцевої прокуратури ОСОБА_3 про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_4 , підозрюваної у вчинені злочину, передбаченого ст. 286 ч.1 КК України на підставі ст. 46 КК України, у зв'язку із примиренням винного з потерпілим, відмовити.
Клопотання повернути прокурору для здійснення кримінального провадження в загальному порядку.
Відповідно до ст. 288 ч.5 КПК України ухвала оскарженню не підлягає.
СуддяОСОБА_1