20.11.2018 Провадження № 2/337/1961/2018
ЄУН №337/4021/18
20.11. 2018 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя
у складі: головуючого судді Салтан Л.Г.
за участю секретаря Гальцевої К.В.
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої АДРЕСА_1 до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого АДРЕСА_2 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
10.09.2018 року позивач ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
14.09.2018 року ухвалою судді позовна заява залишена без руху, надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою судді від 23.10.2018 року призначено підготовче судове засідання на 20.11.2018 року.
У судове засідання позивач не з'явився, надав суду письмове клопотання про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує.
Відповідно до ч.5 ст.223 ЦПК України, суд може розглянути справу за відсутності позивача, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, надав заяву, що позовні вимоги визнає, просить справу розглянути у його відсутність.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Встановивши фактичні обставини справи і перевіривши їх доказами, суд дійшов до висновку про необхідність задоволення позову.
Частиною 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" роз'яснено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_3 належить позивачу на праві власності на підставі договору дарування від 25.05.2018 року.
За адресою спірної квартири крім позивачки, зареєстрований ОСОБА_2 - відповідач по справі.
ОСОБА_2 в спірній квартирі не проживав понад рік у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання в Ізпраїль, ОСОБА_4 , що підтверджено довідкою Хортицького районного військового комісаріату м.Запоріжжя від 30.07.2018 року.
Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. ст. 317, 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання у права власника можливе лише з підстав, передбачених законом. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Відповідно до ст.391 ЦК України власник житла має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно зі статтею 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом, у випадку відсутності без поважних причин більш ніж одного року.
Керуючись ст. ст. 317, 383, 391 ЦК України, ст. 150 ЖК України, ст.ст. 5. 11-13, 89, ч.3 ст.200, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_3 .
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Хортицький районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі в 30-денний строк апеляційної скарги.
Суддя: Л.Г. Салтан