Справа № 344/13827/18
Провадження № 2/344/4063/18
21 листопада 2018 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого - судді Татарінової О.А.,
секретаря Бухвак І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Івано-Франківський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, про розірвання шлюбу, оспорювання батьківства та про виключення відомостей про батька з актового запису про народження,
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Івано-Франківський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, про розірвання шлюбу, оспорювання батьківства та про виключення відомостей про батька з актового запису про народження, мотивуючи тим, що 26.11.2016 року він уклав шлюб з відповідачем, який зареєстрований в Івано-Франківському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, про що складено актовий запис за № 2076. Під час шлюбу народилася дитина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Позивач зазначив, що оскільки дитина народилася з незвичним темним кольором шкіри, це стало приводом неприємних висловлювань з боку оточуючих. В серпні 2018 року позивач вирішив зробити аналіз ДНК на батьківство та 24.08.2018 року отримав результат аналізу ДНК, відповідно до якого вказано, що позивач не може бути біологічним батьком дитини - ОСОБА_3. Про результати ДНК позивач повідомив відповідача, яка зізналася, що він насправді не є біологічним батьком дитини. У зв'язку з наведеним просив суд розірвати шлюб, та виключити відомості з актового запису про народження дитини ОСОБА_3, складеного Івано-Франківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області 29.08.2017 року за № 1985 про батька дитини ОСОБА_1.
Позивач в судове засідання не з'явився, надав суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав, просив розглянути справу за його відсутності.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, надала суду заяву, в якій позовні вимоги визнала, просила розглянути справу за її відсутності, про що зазначила і у відзиві на позовну заяву.
Представник третьої особи Івано-Франківського міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ в Івано-Франківській області в судове засідання не з'явилася, надала суду заяву, в якій зазначила, що вони не є заінтересованою особою у даній, просила розглянути справу за відсутності представника.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Згідно свідоцтва про одруження серії І-НМ № 169248 від 26.11.2016 року (а.с.4), сторони зареєстрували шлюб 26.11.2016 року в Івано-Франківському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, актовий запис за № 2076.
Згідно копії свідоцтва про народження серії І-НМ № 343366, 24.08.2017 року народився ОСОБА_3, батьками дитини записані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.5).
Відповідно до ч. 2 ст. 104 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
За приписами ч. 1 ст. 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Як вбачається з ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до правової позиції Пленуму Верховного Суду України, викладеної в пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»: проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя».
Сторони не змогли зберегти родину, а тому суд вважає встановленим,що розірвання шлюбу суперечить інтересам сторін та постановляє рішення про задоволення позовних вимог.
Спір про розподіл сумісного майна подружжя між сторонами відсутній.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 Сімейного кодексу України (далі СК України), дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини.
Відповідно до п.11 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 №3 , оспорити батьківство мають право особа, яка записана батьком дитини в Книзі реєстрації народжень ст.136 СК України, шляхом пред'явлення позову про виключення відомостей про неї як батька з актового запису про народження дитини, а також жінка, котра народила дитину в шлюбі (ст. 138 СК України), звернувшись із позовом про виключення із цього запису відомостей про її чоловіка як батька дитини. Для вимог чоловіка про виключення відомостей про нього як батька з актового запису про народження дитини позовної давності не встановлено, а для вимог жінки про виключення з цього запису відомостей про її чоловіка як батька позовна давність становить 1 рік і її перебіг починається з дня реєстрації дитини.
Як вбачається з результату аналізу ДНК № 18838 від 23.08.2018 року (а.с.6) ОСОБА_1 не може бути біологічним батьком дитини ОСОБА_3, що також підтверджується доданими до позовної заяви фотографіями (а.с.39-41).
Відповідно до ст. 136 Сімейного кодексу України особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження. Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття.
Так, у відповідності до аналізу Верховного Суду щодо застосування ст.16 ЦК України зазначено, що при подачі позову, позивач самостійно обирає спосіб захисту, які передбачені ст.16 ЦК України.
Згідно ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У відповідності до ст.10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права та розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. У відповідності до ст.12 ЦПК України суд розглядає справу на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Згідно ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відсутність кровного споріднення між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відповідачем визнається, а тому цей факт не вимагає доказування відповідно ст. 82 ч.1 ЦПК України, згідно положень якої обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, пояснення учасників справи.
Відповідно до ч.2 та ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що визнання відповідачем позову не суперечить вимогам закону, а також правам інших осіб, а відтак, позовні вимоги позивача є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, пункту 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», враховуючи роз'яснення Постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», ст. ст. 104, 110, 112 Сімейного кодексу України, керуючись ст. ст. 89, 263-265 Цивільно-процесуального кодексу України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Івано-Франківський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, про розірвання шлюбу, оспорювання батьківства та про виключення відомостей про батька з актового запису про народження - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 26.11.2016 року в Івано-Франківському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, актовий запис за № 2076 - розірвати.
Виключити відомості про ОСОБА_1 як батька дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з актового запису про народження № 1985 від 29.08.2017 року складеного Івано-Франківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області.
Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: О.А. Татарінова
Повний текст рішення складено 23 листопада 2018 року.