Справа № 344/13811/16-ц
Провадження № 2/344/584/18
12 листопада 2018 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої судді Пастернак І.А.
секретаря Кріцак Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Івано-Франківський котельно-зварювальний завод» про встановлення факту виконання з 01 лютого 1988 року по 25 жовтня 2004 року робіт зі шкідливими умовами праці за професією терміста, що передбачена Списком № 1 розділ ХІ код КП 1110300а-19100 відповідно до постанови Кабінету міністрів України № 162 від 11 березня 1994 року,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державного підприємства «Івано-Франківський котельно-зварювальний завод» про встановлення факту виконання роботи за посадою «терміста» на електропечах. Свій позов мотивував тим що з 01 лютого 1988 року по 25 жовтня 2004 року працював термістом на електропечатах зі шкідливими умовами праці на Державному підприємстві «63 котельно-зварювальний завод», який згідно Наказу ДК «Укроборонпром» № 122 від 02 березня 2012 року перейменовано на Державного підприємства «Івано-Франківський котельно-зварювальний завод». Вважає, що він має право на пенсію на пільгових умовах відповідно до Списку № 1 виробництв, професій та посад, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 36 від 01 серпня 2003 року. Позивач звернувся до Управління Пенсійного Фонду України в м. Івано-Франківську для оформлення пенсії на пільгових умовах та надав довідку для підтвердження трудового стажу для призначення пенсії, що у період з 01лютого 1988 року по 15 жовтня 2004 року виконував роботу зі шкідливими умовами праці. Управлінням Пенсійного Фонду України м. Івано-Франківська було відмовлено з посиланням на те, що при розгляді заяви виявлено розбіжності, за яких професію позивача віднесено до Списку № 2, внаслідок чого права на пільгову пенсію не має. На підставі вищенаведеного, просив суд встановити факт виконання робіт зі шкідливими умовами праці за посадою/професією «терміста», що передбачена Списком № 1 розділ ХІ код КП1110300а-19100 відповідно до постанови Кабінету міністрів України № 162 від 11 березня 1994 року.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити в повному обсязі (а.с. 188).
Представник відповідача в судовому засіданні протии задоволення позову заперечив, просив відмовити у повному обсязі.
Беручи до уваги пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу виконуваних позивачем робіт зі шкідливими умовами праці у період з 01 лютого 1988 року по 25 жовтня 2004 року за посадою/професією «терміста» й приналежності їх до Списку № 1 за кодом КП 1110300а-19100 чи до Списку № 2 за кодом КП 2150400а-19104 відповідно до постанови Кабінету міністрів України № 162 від 11 березня 1994 року.
Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.3 ст.12 ЦПК України).
Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Як вбачається із копії трудової книжки серія НОМЕР_1 ОСОБА_1 13.03.1984 року прийнятий в 260 цех регулювальником р/а третього розряду (9).
Відповідно до наказу № 21-к від 03 лютого 1988 року начальника «63 котельно-зварювального заводу» слюсаря цеху № 3 ОСОБА_1 переведено термістом по другому розряду цього цеху (а.с. 82). Наказом № 238 від 25 жовтня 2004 року начальника «63 котельно-зварювального заводу» терміста цеху № 3 ОСОБА_1 звільнено з роботи з 25 жовтня 2004 року за власним бажанням (а.с. 79).
29 грудня 1993 року затверджено «Перелік місць і робіт з важкими і шкідливими, особливо важкими і особливо шкідливими умовами праці з пільговим пенсійним забезпеченням, а також робочих місць, на яких робітникам встановлюються доплати за умови праці», що підтверджується наказом начальника «63 котельно-зварювального заводу» № 281 (а.с. 25-28).
У 2000 році проведено експертизу якості проведення атестації робочих місць за умовами праці на Івано-Франківському «63 котельно-зварювальному заводі» у 1993-1994 роках, що підтверджується висновком Державної експертизи умов праці № 266 від 10 квітня 2000 року (а.с. 73-78).
Згідно копії трудової книжки позивача 01 лютого 1988 року переведено термістом по другому розряду, а 25 жовтня 2004 року - звільнено з роботи за власним бажанням (а.с. 10).
Довідками, виданих позивачу для пред'явлення у Пенсійний фонд від 21 червня 2015 року та 08 липня 2015 року підтверджено, що ОСОБА_1 працював термістом на електропечах з 01 лютого 1988 року по 25 жовтня 2004 року, а штатний розпис на професію терміст на електропечах не розроблявся (а.с. 23, 24).
У довідці про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії від 03 березня 2015 року, вказано, що позивач за період з 01 лютого 1988 року по 25 жовтня 2004 року виконував роботу зі шкідливими умовами праці за професією терміст, що передбачена Списком 1,постійно зайнятий біля печей на гарячих роботах, код КП1110300а-19100 (а.с. 12).
Однак, у довідці про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії від 22 січня 2016 року, вказано, що позивач за період з 01 лютого 1988 року по 28 грудня 1998 року виконував роботу зі шкідливими умовами праці за професією терміст, що передбачена Списком 2, код КП 2150400а-19104 (а.с. 176).
Як вбачається із матеріалів справи позивач ОСОБА_1 працював на Державному підприємстві «63 котельно-зварювального заводу» термістом на електропечах з 01 лютого 1988 року по 25 жовтня 2004 року.
Відповідно до наказу начальника «63 котельно-зварювального заводу» № 281 від 29 грудня 1993 року й затвердженого ним «Переліку місць і робіт з важкими і шкідливими, особливо важкими і особливо шкідливими умовами праці з пільговим пенсійним забезпеченням, а також робочих місць, на яких робітникам встановлюються доплати за умови праці» у цеху № 3 до цього переліку віднесені робочі місця 03-006 - 03-009 професії/посади терміста, який виконує термообробку деталей в електропечах за кодом професії 19104 (а.с. 26-28).
Відповідно до Висновку Державної експертизи умов праці № 266 від 10 квітня 2000 року експертизою якості атестації робочих місць за умовами праці на Івано-Франківському «63 котельно-зварювальному заводі» право на пенсію за віком на пільгових умовах атестаційною комісією підтверджене на робочих місцях / професіях у цеху № 3 є терміст за кодом професії 19104 (робочі місця 03-006 - 03-009) (а.с. 75).
Таким чином виконувана позивачем робота терміста на електропечах віднесена до «Переліку місць і робіт з важкими і шкідливими, особливо важкими і особливо шкідливими умовами праці з пільговим пенсійним забезпеченням, а також робочих місць, на яких робітникам встановлюються доплати за умови праці» за кодом 19104, а також за цим кодом проатестована, що підтверджується Висновком Державної експертизи умов праці.
Відповідно до ст. 5 ЦК України, якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Станом на час звільнення позивача із роботи у 2004 році списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах затверджені Постановою Кабінету міністрів України № 162 від 11 березня 1994 року.
Робота/професія за кодом 19104 відповідно до Постанови Кабінету міністрів України № 162 від 11 березня 1994 року «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» віднесена до Списку № 2 (код 2150400а-19104). А до Списку № 1 належить професія за кодом 1110300а-19100 - термісти, зайняті на завантажуванні і розвантажуванні гарячого металу вручну, відповідно до Постанови Кабінету міністрів України № 162 від 11 березня 1994 року «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах».
Окрім того, позивач не звертався до Управління Пенсійного Фонду України в м. Івано-Франківську для оформлення пенсії, що підтверджується поданою позивачем копією рішення про результати розгляду скарги № 802/3-15 від 11 січня 2016 року, де вказано, що рішення про відмову у призначення пенсії територіальним управлінням не виносилося, оскільки офіційно із заявою на призначення пенсії встановленого зразка не звертався (а.с. 13).
Представником позивача подано суду копії наказів «63 котельно-зварювального заводу» за період з 1987 по 2003 роки, відповідно до яких позивачу надавались щорічні та додаткові відпустки (а.с. 29-56). Згідно ст. 7 Закону України «Про відпустки» у редакції станом на 1998-2004 роки, щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці тривалістю до 35 календарних днів надається працівникам, зайнятим на роботах, пов'язаних із негативним впливом на здоров'я шкідливих виробничих факторів, за Списком виробництв, цехів, професій і посад, затверджуваним Кабінетом Міністрів України. Конкретна тривалість відпустки, зазначеної в частині першій цієї статті, встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці та часу зайнятості працівника в цих умовах. Тобто позивач мав право на додаткову відпустку не залежно від приналежності його професії до Списку 1 чи до Списку № 2, а відповідно до «Списку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість працівників на роботах в яких дає право на щорічну додаткову відпустку», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 р. № 1290. Тому такі копії наказів не можуть підтверджувати належність професії терміста до Списку № 1 чи до Списку № 2 відповідно до постанови Кабінету міністрів України № 162 від 11 березня 1994 року, а вкотре підтверджують те, що позивач працював термістом у період з 01 лютого 1988 року по 25 жовтня 2004 року.
Тому посилання позивача, що він виконував роботи зі шкідливими умовами праці за професією терміста за кодом КП 1110300а-19100, що віднесена до Списку № 1 не знаходять свого підтвердження, оскільки у період з 01 лютого 1988 року по 25 жовтня 2004 року він виконував роботи зі шкідливими умовами праці за професією терміста, зокрема, термообробку деталей в електропечах, за кодом професії КП 2150400а - 19104, що відноситься до Списку № 2.
На підставі наведеного, відповідно до Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах та Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 р. № 1290, ст. 5 ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 82, 141, 263-265 ЦПК України, суд,-
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства «Івано-Франківський котельно-зварювальний завод» про встановлення факту виконання з 01 лютого 1988 року по 25 жовтня 2004 року робіт зі шкідливими умовами праці за професією терміста, що передбачена Списком № 1 розділ ХІ код КП 1110300а-19100 відповідно до постанови Кабінету міністрів України № 162 від 11 березня 1994 року - відмовити
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Довідка: повний текст рішення виготовлено 23.11.2018 року.
Суддя Пастернак І.А.