Дата документу 16.11.2018
Справа № 334/6339/18
Провадження № 3/334/1547/18
16 листопада 2018 року
Суддя Ленінського районного суду м. Запоріжжя Гнатюк О.М., розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення, що надійшли з ДПП УПП в Запорізькій області, щодо притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, тимчасово непрацюючого, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2,
за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
21 серпня 2018 року о 01 год. 00 хв. ОСОБА_1, в м. Запоріжжя по вул. Незалежної України, буд. 90 керував транспортним засобом Nissan Maxima, д. н. з. АЕ8530ІМ, з явними ознаками алкогольного сп'яніння (нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови). Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законодавством порядку водій відмовився в присутності двох свідків, від керування був відсторонений шляхом передачі тверезому водію, про повторність попереджений.
Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме - керування транспортним засобом особою, яка перебуває в стані алкогольного сп'яніння.
ОСОБА_1 у судове засідання з'явився, провину у скоєному адміністративному правопорушенні не визнав, вважає, що працівники поліції неправомірно зупинили його, алкогольні напої у той день не вживав.
Свідок ОСОБА_2 у судовому засіданні надав пояснення, що водій ОСОБА_1 відмовився від проходження на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі огляду на стан алкогольного сп'яніння, поводив себе дуже збуджено, дратівливо. У водія були явні ознаки алкогольного сп'яніння.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
Відповідно до ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Закони України про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього Кодексу застосовуються безпосередньо.
Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Частина 2 ст. 251 КУпАП встановлює, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Пункт 1.3 ПДР України, передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до вимог п. 2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Так, п. 2.5 ПДР України зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за порушення зазначених вимог ПДР України передбачена ст. 130 КУпАП.
Відповідно до п. 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі за змістом - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно з п. 3 вказаної Інструкції ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Відповідно до п. 6, п. 7 Розділу І «Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України, від 09 листопада 2015 року № 1452/735, огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП.
Пунктами першим та третім розділу ІІ вказаної Інструкції передбачено, що поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, та які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
Наказом «Про державну реєстрацію медичних виробів» Держлікслужби України від 29 грудня 2014 року №1529 затверджено перелік зареєстрованих медичних виробів, які вносяться до державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення, виріб медичний Drager Alcotest 6810 внесений до Державного реєстру медичної техніки і виробів медичного призначення, свідоцтво № 14455/2014 від 29.12.2014, та має сертифікат, виданий ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ». Закон не пов'язує термін дії сертифікату із терміном використання приладу.
Згідно з п. 4 та п. 5 Розділу ІІ Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції. Перед проведенням огляду на стан сп'яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
Відповідно до п. 6 Розділу ІІ Інструкції огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків.
Згідно з п. 10 Розділу ІІ Інструкції результати огляду на стан сп'яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів. У випадку установлення стану сп'яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду.
Поліцейським протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 071778 від 21.08.2018 року, складений саме за відмову ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Огляд на місці зупинки проводився у присутності двох свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_2, які у письмових поясненнях підтвердили, що водій за їхньої присутності відмовився від проходження тест-контролю на алкогольне сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі.
За наслідками огляду було складено акт огляду на стані сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, які були долучені до протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Так, у п. 52 рішення ЄСПЛ від 05.02.2008 року «Романаускас проти Литви» судом констатовано, що національний суд повинен переконатися, що провадження в цілому, зокрема спосіб отримання доказів, було справедливим.
Відповідно до п. 2 розділу ІІ Інструкції 2, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.
ОСОБА_1 таким правом скористався, протокол підписав, надав пояснення.
Поліцейським протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 071778 від 21.08.2018 року стосовно ОСОБА_1 складений в установленому законом порядку, відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_1 зі сторони працівника поліції або свідків було необ'єктивне ставлення. Ніяких доказів про порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) ОСОБА_1 не надав.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Дослідженими доказами, які містяться в матеріалах справи встановлено, що ОСОБА_1, керував автомобілем з ознаками алкогольного сп'яніння. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та у медичному закладі відмовився.
В рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди.
Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання (вилучення спеціального права) вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.
Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.
За таких обставин, оцінивши наведені докази, суд визнає вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення доведеною, в його діях є склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України.
Вирішуючи питання щодо розміру адміністративного стягнення слід врахувати особу правопорушника, ставлення до правопорушення, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
За таких обставин суд вважає необхідним накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 10200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Згідно із Законом України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 належить стягнути на користь держави судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, тобто в сумі 352 грн. 40 коп.
На підставі вищевикладеного, керуючись ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України та накласти на нього стягнення у виді штрафу у розмірі 10200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 352 (триста п'ятдесят дві) гривні 40 копійок.
Постанова може бути оскаржена в апеляційний суд Запорізької області протягом десяти діб з дня винесення постанови через Ленінський районний суд м. Запоріжжя.
Суддя О.М. Гнатюк