Дата документу 13.11.2018
Справа № 333/14/18
Провадження № 2/334/2612/18
13 листопада 2018 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Козлової Н.Ю., при секретарі Манюхіні О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, яка є законним представником неповнолітньої ОСОБА_3, ОСОБА_4, який є законним представником неповнолітньої ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_5, орган опіки та піклування районної адміністрації ЗМР по Комунарському району про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,
Позивач звернулась до суду з позовом про визнання ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, такою, що втратила право користування жилим приміщенням, квартирою за адресою: АДРЕСА_1.
На обґрунтування позову зазначила, що їй на праві спільної часткової власності належить 1/3 частина квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_1 року у ОСОБА_4, сина позивача, народилась донька, ОСОБА_3, яку батько зареєстрував за адресою: АДРЕСА_1, Родина ОСОБА_6 розпалась, ще до вселення в квартиру, тому ОСОБА_3 з дня народження по теперішній час за адресою: АДРЕСА_1, ніколи не проживала. Шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 розірвано 13 вересня 2007 року.
Реєстрація ОСОБА_3 у квартирі носить формальний характер, за місцем реєстрації ОСОБА_3 не з'являється, з позивачем не спілкується. Домовленостей відносно збереження права користування житлом за ОСОБА_3 між власниками та ОСОБА_2 немає. За комунальні платежі ОСОБА_2 не сплачує. Реєстрація ОСОБА_3 перешкоджає позивачу, яка є пенсіонером, у повній мірі здійснювати всі права власника по володінню, користуванню та розпорядженню житлом, робить неможливим для позивача, нарахування субсидії, призводить до нарахування зайвих комунальних платежів, розмір яких є істотним для позивача та інших проживаючих у теперішній час.
Тому просить суд на підставі ст. 391, ч. 2 ст. 405 ЦК України та ст. 7 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», визнати ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, такою, що втратила право користування жилим приміщенням, квартирою за адресою: АДРЕСА_1.
В судовому засіданні представник позивача - адвокат ОСОБА_7, позовні вимоги підтримала, просила задовольнити їх в повному обсязі з підстав викладених у позові та відповіді на відзив.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_8, проти задоволення позову заперечувала з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях.
ОСОБА_4, який є законним представником неповнолітньої ОСОБА_3, у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом надіслання ухвали про відкриття провадження разом з матеріалами позовної заяви на адресу його реєстрації, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач відзиву на позов у встановлені судом строки не подав.
Третя особа ОСОБА_5 у судове засідання не з'явилась, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Представник третьої особи органу опіки та піклування районної адміністрації ЗМР по Комунарському району у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло № 94 від 26.01.2005 року квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року народилась ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 24.05.2012 року. Батьками дитини є ОСОБА_2 та ОСОБА_4.
Відповідно до довідки Департаменту реєстраційних послуг ЗМР №01-12/01/2643 від 04.10.2018 року, ОСОБА_3 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 з 13.12.2005 року. ЇЇ батько, ОСОБА_4 на теперішній час теж зареєстрований за адресою АДРЕСА_1.
Шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 розірвано 13 вересня 2007 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 від 13.09.2007 року.
Після розірвання шлюбу, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, виїхали з квартири розташованої за адресою АДРЕСА_1, що не заперечується відповідачем ОСОБА_2
Частиною 3 статті 47 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом (ч.4 ст. 9 ЖК України).
Відповідно до положень ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу (ст. 156 ЖК України).
Згідно ч.1 - 3 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою (ч. 3 ст. 160 СК України).
При обранні способу захисту свого права, позивач ОСОБА_1 посилається на ч.1 ст. 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, шляхом визнання ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3 такою, що втратила право користування квартирою за адресою АДРЕСА_1 у зв'язку із відсутністю без поважних причин у квартирі понад рік.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належить 1/3 частина квартири розташованої за адресою АДРЕСА_1 .
Відповідачу по справі ОСОБА_6, батьку ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3, на праві власності теж належить 1/3 частина квартири розташованої за адресою АДРЕСА_1.
Реєстрація неповнолітньої ОСОБА_9 за адресою АДРЕСА_1 була вчинена за згодою її батька та інших співласників, і стала частиною реалізації ним свого права власності. На теперішній час ОСОБА_6 не виявив свого дієвого бажання, щодо зняття дитини з реєстрації для подальшої її реєстрації за місцем проживання її матері.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 р. № 207 «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру» п. 26. У разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами зняття з реєстрації місця проживання дитини, яка не досягла 14 років, разом з одним із батьків здійснюється за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).
У разі незгоди одного з батьків, вказане питання, може вирішуватись у судовому порядку.
Що стосується посилань позивача, на відсутність неповнолітньої ОСОБА_3 у спірній квартирі з 2005 року, системний аналіз наведених вище норм матеріального права дає підстави дійти висновку, що за умов коли неповнолітня ОСОБА_3 в установленому законом порядку набула права на користування спірною квартирою, на час розгляду справи не досягла віку (14 років), за якого може вільно визначати своє місце проживання, причини її не проживання у квартирі за адресою АДРЕСА_1 є поважними, а позовні вимоги ОСОБА_1 - безпідставними.
Керуючись ст.ст. 12, 81, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, яка є законним представником неповнолітньої ОСОБА_3, ОСОБА_4, який є законним представником неповнолітньої ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_5, орган опіки та піклування районної адміністрації ЗМР по Комунарському району про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням - відмовити.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст судового рішення виготовлено 13 листопада 2018 року.
Суддя: Козлова Н. Ю.