1Справа № 335/12902/17 2/335/376/2018
31 жовтня 2018 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Калюжної В.В., за участю секретаря Кудряшової Ю.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Запоріжжі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав,
за участю представника позивача ОСОБА_5, відповідача ОСОБА_4,
Позивач ОСОБА_1 опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав, в обґрунтування позову зазначив наступне.
На профілактичному обліку у відділі по Вознесенівському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради перебувають малолітні ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 як такі, що опинилися у складних життєвих обставинах. Під час перебування дітей на обліку з їх матір'ю ОСОБА_4 неодноразово проводилась робота профілактично-виховного характеру, направлено матеріали до поліції для притягнення її до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов'язків. За результатами засідання комісії з питань захисту прав дитини районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району комісія дійшла висновку про наявність підстав для позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 У зв'язку з зазначеним Позивач просить суд позбавити ОСОБА_4 батьківських прав по відношенню до її малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та стягнути з відповідача аліменти на утримання малолітніх дітей у розмірі 1/2 частини всіх сукупних доходів.
Ухвалою суду від 27.11.2017 року відкрито провадження у справі, призначено судове засідання.
Відповідачем надано письмові заперечення проти позову, відповідно до яких відповідач проти позову заперечує, та зазначила, що позбавлена змоги належним чином виконувати батьківські обов'язки через хворобу та перебування на постійному лікуванні, у задоволенні позову просить відмовити.
Ухвалою суду від 13.03.2018 року, відповідно до п.п. 9 п. 1 Перехідних положень ЦПК України (в редакції закону України №2147-VІІ від 03.10.2017 року) розгляд даної справи було продовжено в порядку загального позовного провадження, надані відповідачем заперечення проти позову судом розцінені як відзив на позов, згідно ст. 178 ЦПК України, сторонам встановлено строки для подання заяв по суті справи.
28.03.2018 року Представником відповідача подано відповідь на відзив відповідача, у якій наполягає на задоволенні позовних вимог. Зазначив, що доводи відповідача щодо стану здоров'я є безпідставними, підставою для позбавлення батьківських прав є ухилення від виконання батьківських обов'язків, відповідач не працевлаштована та вживає заходів щодо пошуку роботи, зловживає алкогольними напоями. Посилання відповідача на докази щодо виконання нею батьківських обов'язків вважає необґрунтованими, оскільки в цей час вона перебувала під соціальним супроводом. Позитивні зміни, на які відповідач посилається як на підставу відмови у позові, вважає не підтвердженими належними доказами.
Ухвалою суду від 24.07.2018 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав викладених у позові та наполягав на їх задоволенні.
Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечувала, вважає позов необґрунтованим, зазначила, що вживає заходи щодо пошуку роботи та наполягала на тому, що виконує батьківські обов'язки по відношенню до її малолітніх дітей, у задоволенні позову просила відмовити у повному обсязі.
Вивчивши матеріали справи, взявши до уваги обставини, викладені позивачем за текстом позовної заяви, відповіді на відзив та відповідачем в запереченнях проти позову, перевіривши їх наявними в матеріалах справи доказами, судом встановлені наступні фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 є матір'ю двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2, виданим Орджонікідзевським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції від 27.03.2012 року, актовий запис №534, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3, виданим Орджонікідзевським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції від 07.10.2014 року, актовий запис №685 (а.с. 8,9).
Відомості про батька дітей записані відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України (підстава - заява матері дитини), що підтверджено довідками Орджонікідзевського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції від 15.03.2016 року №297/02-05-01-108 (а.с. 8 зворот) та від 15.03.2016 року №296/02-05-01-108 (а.с. 9 зворот).
10 жовтня 2017 року малолітня ОСОБА_3 була доставлена до Дитячої лікарні №1 за Актом органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров'я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку (а.с 16, 18). Як вбачається з зазначеного Акта та довідки Міської клінічної лікарні екстреної та швидкої медичної допомоги №533 від 12.10.2017 року, дитина перебувала разом з відповідачкою, яка знаходилась у стані алкогольного сп'яніння середнього ступеню тяжкості, внаслідок чого була госпіталізована до 5 міської лікарні (а.с.17). З 31.10.2017 року Малолітня ОСОБА_3 перебуває на повному державному забезпеченні в КУ „Запорізький обласний спеціалізований будинок дитини „Сонечко" ЗОР, що підтверджується листом від від 25.05.2018 року та заявою від 26.04.2018 року.
Згідно пояснювальних записок ОСОБА_4 від 18.06.2014 року та від 26.02.2016 року, наданих Службі у справах дітей, відповідач систематично допускала нехтування батьківськими обов'язками (а.с 14) та неодноразово притягалася до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених ч. 1 ст.184 КУпАП, про що свідчить копія постанови Заводського районного суду м. Запоріжжя від 11.08.2015 року по справі №332/2804/15-п; копія постанови Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 06.10.2017 року по справі №317/1784/17, копія постанови Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19.12.2017 року по справі №335/14045/17, які містяться в матеріалах справи.
Як вбачається з матеріалів справи, малолітня ОСОБА_3 перебуває на обліку в КЗ "Центр первинної медико-соціальної допомоги №10", потребує нагляду та лікування у невролога, хірурга, ортопеда, дообстеження з приводу гемангіоми, а також лікування анемії. Дитина відстає від розвитку, потребує розвиваючих занять. Відповідач виконує рекомендації лікарів вибірково. Консультацію невролога та рекомендовані аналізи вчасно не проведені. Малолітня дитина ОСОБА_2 потребує лікування та нагляду невролога та отоларінголога. Відповідач рекомендації лікарів не виконала (а.с 13).
Згідно характеристики ОСОБА_2, наданої Запорізькою загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів №39 від 28.12.2016 р. №789 (а.с. 12) відповідач не приділяє достатньої уваги вихованню сина, не підтримує зв'язку з класним керівником, не цікавиться успіхами сина, не відвідує батьківські збори.
Суд дослідивши довідку, надану Службою у справах дітей Бердянською міською радою Запорізької області від 19.06.2017 року №02-13/879 та Довідку від 13.06.2017 року №1309 Комунальної установи Бердянської міської ради "Бердянське територіальне медичне об'єднання" (а.с. 11), не бере такі докази до уваги, оскільки зазначені документи стосуються ОСОБА_6, 01.10.2014 року.
ОСОБА_1 опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району надав до суду Висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, батьківських прав по відношенню до її малолітніх дітей ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3, 01.10.2014 р. (а.с. 4,5), оскільки відповідач зловживає алкогольними напоями та ухиляється від виконання батьківських обов'язків.
Суд погоджується з зазначеним Висновком органу опіки та піклування, оскільки він є обґрунтованим та відповідає інтересам малолітніх дітей, вважає переконливими аргументи, наведені позивачем щодо наявності підстав для задоволення позову.
Доводи відповідача щодо підстав відмови у позові суд оцінює критично, з огляду на наступне.
ОСОБА_4 заперечує проти позбавлення її батьківських прав посилаючись на той факт, що належному виконанню нею батьківських обов'язків перешкоджає її хвороба. В якості доказів надала суду копії медичних документів, зокрема довідки з лікувальних установ щодо перебування її на лікуванні у зв'язку з постановленням діагнозу активного туберкульозу від 03.05.2017 року, 25.10.2017 року (а.с. 32, 33). Разом з тим, з зазначених доказів вбачається, що відповідач була поміщена до лікувальної установи та розпочала лікування вже після влаштування малолітньої дитини ОСОБА_3 до дитячого закладу, тобто після того, як залишила малолітню дитину ОСОБА_3 без нагляду внаслідок перебування в стані алкогольного сп'яніння. Відповідачем не надано належних та достатніх доказів, які б підтвердили, що наявне захворювання позбавляє останню можливості виконувати належним чином свої батьківські обов'язки.
Інші надані відповідачем докази, зокрема характеристика Запорізької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №39 від 08.12.2017 р. №01-1/671, лист Запорізького міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді від 30.10.2017 р. №2934/03-В, довідка Запорізького міського центру зайнятості від 01.11.2017 р. та від 06.03.2018 р., довідка КЗ "Запорізька загальноосвітня санаторна школа інтернат №7 ІІІ ступенів" ЗОР від 23.02.2018 р. №085 не доводять, що відповідач змінила своє ставлення до виконання батьківських обов'язків та не спростовують висновків суду.
Відповідно до частини 3 статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частинами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, прийнятої 20 листопада 1989 року, яка набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Стаття 3 Конвенції ООН про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України 27.02.1991 року, зазначає, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Із змісту ч. 1-3 статті 150 СК України слідує, що батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про стан її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, зобов'язані забезпечити здобуття дитиною загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Згідно ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Частиною 1 ст. 164 СК України встановлено вичерпний перелік підстав для позбавлення батьківських прав.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Позбавлення батьківських прав є, з одного боку, засобом захисту прав дитини, а з другого - заходом впливу на батьків, які неналежним чином виконують свої батьківські обов'язки стосовно дитини.
Відповідно до ст. 165 СК України правом на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я або навчальний заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Згідно роз'яснень у п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав та поновлення батьківських прав" від 30 березня 2007 року № 3, ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського суду від 18 грудня 2008 року по справі „Савіни проти України" зазначається „ що хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини".
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Суд акцентував увагу, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини.
Оцінивши докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про підтвердження факту ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей відповідачем ОСОБА_4
За викладених обставин, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо належних доказів на підтвердження свідомого нехтування Відповідачем своїх обов'язків відносно дитини, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині є законними, обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, у зв'язку з чим, з метою захисту прав та інтересів неповнолітніх дітей, суд приходить до висновку про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача по відношенню до неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_2
Крім того, суд вважає за необхідне роз'яснити сторонам по справі, що відповідно до ст. 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.
Вирішуючи позовні вимоги про стягнення з Відповідача аліментів на утримання дітей, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що відповідач не надає матеріальної допомоги по утриманню дітей. Встановлені судом обставини спростовують заперечення відповідача про позову. Крім того, як встановлено судом, малолітня ОСОБА_3 перебуває на повному державному забезпеченні в КУ „Запорізький обласний спеціалізований будинок дитини „Сонечко" ЗОР. Досліджені судом докази є достатніми для висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача аліментів на утримання дітей.
Згідно приписів ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Зі змісту ч. 2, 3 ст. 166 Сімейного кодексу України слідує, що особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.
Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яких проживає дитина.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
При визначенні розміру аліментів, суд враховує вимоги ст. 182 СК України та роз'яснення, які містяться в п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 року „Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", та бере до уваги матеріальний стан відповідача, а також ту обставину, що відповідач є працездатною особою, даних щодо перебування на її утриманні непрацездатних осіб суду не надано.
Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦК України, суд встановлює піклування над неповнолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає піклувальника за поданням органу опіки та піклування.
Частиною 1 ст. 244 СК України передбачено, що опікуном, піклувальником дитини може бути за її згодою повнолітня дієздатна особа.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Враховуючи, що позивачем ставиться питання про стягнення аліментів на дітей на користь особи або установи, яка б здійснювала опіку над малолітніми ОСОБА_3 та ОСОБА_2, однак питання щодо призначення малолітнім ОСОБА_3 та ОСОБА_2 опікуна або піклувальника судом не вирішувалося, аліменти на утримання дітей не можуть стягуватися на користь особи, на утриманні якої діти перебувають, оскільки у встановленому законом порядку правосуб'єктність такої особи щодо дітей судом не встановлена.
За таких обставин, суд вважає за необхідне позовні вимоги про стягнення аліментів задовольнити частково та стягнути з відповідача ОСОБА_4 аліменти у розмірі 1/2 частини всіх видів доходу щомісячно, але не менш ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на корить ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на їх утримання, починаючи у відповідності до ч. 1 ст. 191 СК України, від дня пред'явлення позову - з 27.10.2017 року, та до повноліття найстаршої дитини.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір в розмірі 704,80 гривень.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 263-265, 352, 354, 430 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, батьківських прав по відношенню до ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, ІПН НОМЕР_1, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти на їх утримання у розмірі 1/2 частини всіх видів доходу щомісячно, але не менш ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 25.10.2017 року та до повноліття найстаршої дитини.
Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, ІПН НОМЕР_1, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1, в дохід держави судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.
Допустити негайне виконання рішення у частині стягнення аліментів в межах суми платежу за 1 місяць.
Повне судове рішення складено 09.11.2018 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя: В.В. Калюжна