Справа № 344/7640/18
Провадження № 2/344/3273/18
22 листопада 2018 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого - судді Татарінової О.А.,
з участю секретаря Бухвак І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням, -
Позивач звернулася з вказаним позовом до відповідачів, в обґрунтування якого зазначила, що квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить на їй праві приватної власності. В даній квартирі зареєстровані відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3. Однак відповідачі втратили права на користування даним житловим приміщенням, оскільки вселилися в дане помешкання як діти позивача, однак набувши повноліття, відповідачі втратили право користування житлом. На підставі наведеного просила суд визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратив право користування житловим приміщеням за адресою: АДРЕСА_1.
Позивач в судове засідання не з'явилася, суду подала заяву, за змістом якої підтримала позовні вимоги та просила розглянути справу за її відсутності, позов задовольнити.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Причину неявки суду не повідомлено.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання, у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа мешкає постійно, переважно або тимчасово.
Права власника житлового будинку /квартири/ визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Відповідно до копії договору дарування від 02.07.2003 року квартира за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності позивачу ОСОБА_4 (а.с.5).
Згідно довідки про склад сім»ї в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані позивач ОСОБА_4, ОСОБА_5 та відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_2 (а.с. 6).
Згідно із ч.1 ст.405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.
Відповідно до ч.1 ст.156 ЖК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником.
Звертаючись до суду з позовом позивач зазначила, що відповідачі втратили права на користування даним житловим приміщенням, оскільки вселилися в дане помешкання як діти позивача, однак набувши повноліття, відповідачі втратили право користування житлом.
Суд вважає, що таке твердження позивача є помилковим та суперечить вимогам ст.405 ЦК України, оскільки із досягненням відповідачами повноліття, останні не перестали бути членом сім"ї позивача.
Виходячи з наведеного, дослідивши усі надані суду докази в їх сукупності, перевіривши відповідність позову ОСОБА_1 діючому законодавству України, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вимог, оскільки позов заявлений не обгрунтовано.
На підставі викладеного, керуючись 150,156 ЖК України, ст. ст. 29, 383, 405 ЦК України, ст.ст. 12,13, 81 ЦПК України, керуючись ст.ст. 76, 259, 263, 265, 273 280-282, 289 ЦПК України, суд,
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Івано-Франківського Апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: Татарінова О.А.
Повний текст рішення складено 23 листопада 2018 року