Справа № 338/950/15-к
23 листопада 2018 року смт.Богородчани
Богородчанський районний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , в ході підготовчого судового засідання, призначеного ухвалою суду від 20.08.2018 року, за наслідком висунення додаткового обвинувачення у межах матеріалів кримінального провадження №42014080370000082 про обвинувачення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Цінева Рожнятівського району Івано-Франківської області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, підполковника ЗСУ, за ч.3 ст.409, ч.1 ст.402, ч.1 ст.426 КК України;
Військовою прокуратурою Південного регіону України за наслідками досудового розслідування у кримінальному провадженні №42014080370000082 направлено до суду обвинувальний акт щодо ОСОБА_6 , відповідно до якого він обвинувачувався у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.409, ч.1 ст.402, ч.1 ст.426 КК України.
В судовому засіданні 27.06.2018 року у порядку реалізації своїх процесуальних прав, визначених ч.2 ст. 337 КПК України прокурором було подано та оголошено новий обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_6 за ч.3 ст. 409, ч.1 ст.402, ч.1 ст. 426 КК України.
Ухвалою суду від 20.08.2018 року встановлено, що у обвинувальному акті, який був оголошений прокурором в судовому засіданні 25.06.2018 року поряд з посиланням на вчинення дій, які були раніше інкриміновані ОСОБА_6 до обвинувачення за ч.3 ст. 409 КК України включено один новий епізод вчинення кримінального правопорушення, яке раніше не ставилось йому у вину, а саме невиконання бойового розпорядження керівника сектору «Д» від 23.08.2014 року №09 щодо відновлення несення військової служби на блокпостах № НОМЕР_1 .
Також три нові епізоди кримінальних правопорушень висунуто за ч.1 ст. 426 КК України, а саме за фактом умисного невиконання ОСОБА_6 дій, які він мав вчинити за своїми службовими обов'язками: 23.08.2014 року при самовільному залишення блокпостів в зоні АТО; за фактом самоусунення 26.08.2014 року близько 23 год.30 хв. від виконання наказу в.о. начальника Генерального штабу Збройних сил України генерал-полковника ОСОБА_7 про направлення особового складу до АДРЕСА_2 для здачі особистої зброї та надання пояснень; за фактом самоусунення 27.08.2014 року близько 13 год. від командування військовою частиною і виконання наказу командувача Сухопутних військ Збройних сил України генерал-лейтенанта ОСОБА_8 про направлення особового складу частини у АДРЕСА_3 для здачі зброї у в/ч НОМЕР_2 .
Таким чином, у новому обвинувальному акті прокурором вчинено дії по висуненню додаткового обвинувачення. За ухвалою суду від 20.08.2018 року судом постановлено призначити підготовче судове засідання в частині висунутого додаткового обвинувачення.
В ході підготовчого судового засідання прокурори ОСОБА_4 та ОСОБА_3 клопотали про призначення справи в частині висунутого додаткового обвинувачення до судового розгляду.
Захисник ОСОБА_5 вважав призначення судового розгляду за матеріалами висунутого додаткового обвинувачення неможливим з огляду на порушення загальних засад кримінального провадження, як то змагальності та забезпечення права ОСОБА_6 на захист. Вказав, що за матеріалами кримінального провадження підтверджено, що до ЄРДР було внесені лише відомості стосовно скоєння кримінальних правопорушень, по яких було оголошено ОСОБА_6 підозру та складено обвинувальний акт, який скеровано до суду та за яким 03.07.2015 року було призначено судовий розгляд. Додаткові епізоди, які були включені до обвинувачення ОСОБА_6 під час складання нового обвинувального акту від 25.06.2018 року, фактично у реєстр досудових розслідувань не вносились, розслідування за ними не проводилось, підозра його підзахисному за ними не висувалась, відтак була порушена процедура, визначена процесуальним законом, внаслідок чого сторона захисту була позбавлена можливості належно здійснювати свою функцію.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали, суд прийшов до таких висновків.
Відповідно до частини другої статті 42 КПК, обвинуваченим є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому статтею 291 цього Кодексу, а обвинувальний акт, згідно із пунктом 3 частини другої статті 283 КПК, є однією із форм закінчення досудового розслідування, тобто обвинувальний акт - це підсумковий процесуальний документ, яким визнається достатність доказів, зібраних під час досудового розслідування, засвідчується його завершення й надання доступу до матеріалів стороні захисту. Далі обвинувальний акт затверджується прокурором й одночасно з його переданням до суду вручається учасникам кримінального провадження під розписку (стаття 293 КПК). Для суду цей процесуальний документ є правовою підставою для призначення підготовчого судового засідання, судового розгляду, визначення його меж. Судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення і лише в його межах (частина перша статті 337 КПК).
Висунення публічного обвинувачення здійснюється в умовах змагальності у судовому розгляді, коли прокурор оголошує короткий виклад або повний текст обвинувального акту (частина друга статті 347 КПК), а суд роз'яснює суть обвинувачення і з'ясовує у обвинуваченого, чи зрозуміле воно йому (частина перша статті 348 КПК).
На стадії досудового розслідування обвинувачення особи пов'язується з моментом складання обвинувального акту, що містить офіційну, сформовану на досудовому розслідуванні версію про вчинення особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
До процедури висунення обвинувачення в порядку, передбаченому КПК, на стадії досудового розслідування особа перебуває у статусі підозрюваного.
Підозра є обґрунтованим припущенням про вчинення особою кримінального правопорушення, повідомлення про яке складається на певному етапі досудового розслідування, коли є підстави для формулювання підозри (частина перша статті 276 КПК). Повідомлення про підозру персоніфікує кримінальне провадження, є юридичним фактом, що породжує виникнення кримінальних процесуальних правовідносин, та етапом, з якого починає реалізовуватися кримінальна відповідальність.
Разом з тим, системно-структурний аналіз норм КПК доводить, що письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором за результатами досудового розслідування, яке може бути розпочато лише після внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей, які передбачені ч.5 ст. 214 КПК України.
Поняття підозра і обвинувачення, попри наявність спільних рис (одні і ті ж обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні), є нетотожними, оскільки притаманні різним етапам кримінального провадження (досудове розслідування та судового розгляду) з притаманним лише їм специфічним комплексом гарантій прав та обов'язків і порядку здійснення процесуальних дій.
Недотримання вимог кримінального процесуального закону щодо первинного повідомлення про підозру, відкриття матеріалів розслідування, а лише згодом висунення обвинувачення шляхом складання обвинувального акту, істотно впливає на права учасників кримінального провадження, в тому числі, на можливість реалізації права на захист, на що звертає увагу захисник.
Забезпечення права на справедливий суд тісно пов'язане з можливістю реалізації сторонами кримінального провадження своїх процесуальних прав.
Стаття 339 КПК України регламентує порядок висунення додаткового обвинувачення у разі отримання відомостей про можливе вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення, щодо якого обвинувачення не висувалось і яке тісно зв'язане з первісним. Крім отримання згоди суду, на розгляд додаткового обвинувачення, на прокурора, у разі задоволення такого клопотання, покладається обов'язок виконати вимоги ст.276-278, 290-293 КПК.
Вказані дії стороною обвинувачення не виконані, а додаткове обвинувачення фактично викладено під виглядом зміни первинного обвинувачення.
Виходячи з наведеного, суд вважає неможливим призначення судового розгляду за додатково висунутим обвинуваченням, зокрема в частині обвинувачення ОСОБА_6 :
- за ч.3 ст. 409 КК України за епізодом невиконання бойового розпорядження керівника сектору «Д» від 23.08.2014 року №09 та від 24.08.2014 року №10 про повернення до виконання обов'язків військової служби на блокпостах № НОМЕР_1 та про перехід військової частини п/п НОМЕР_3 в оперативне підпорядкування сектору « ІНФОРМАЦІЯ_2 »;
- за ч.1 ст. 426 КК України, за епізодами умисного невиконання ОСОБА_6 дій, які він мав вчинити за своїми службовими обов'язками: 23.08.2014 року при самовільному залишення блокпостів в зоні АТО; за фактом самоусунення 26.08.2014 року близько 23 год.30 хв. від виконання наказу в.о. начальника Генерального штабу Збройних сил України генерал-полковника ОСОБА_7 про направлення особового складу до АДРЕСА_2 для здачі особистої зброї та надання пояснень; за фактом самоусунення 27.08.2014 року близько 13 год. від командування військовою частиною і виконання наказу командувача Сухопутних військ Збройних сил України генерал-лейтенанта ОСОБА_8 про направлення особового складу частини у АДРЕСА_3 для здачі зброї у в/ч НОМЕР_2 .
Обвинувальний акт від 25.06.2018 року, що поданий суду 27.06.2018 року у вказаній вище частині обвинувачення слід повернути прокурору, як такий, що не відповідає вимогам кримінального процесуального закону.
На підставі викладеного, керуючись ст. 314 КПК України,
Повернути обвинувальний акт складений у кримінальному проваджені №42014080370000082 25.06.2018 року прокурором відділу військової прокуратури Південного регіону України ОСОБА_4 , що поданий суду 27.06.2018 року в частині висунутого додаткового обвинувачення ОСОБА_6 за ч.3 ст. 409 КК України та ч.1 ст 426 КК України.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному прядку до Івано-Франківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя