Справа №333/1371/18
Провадження №2/333/1251/18
22 листопада 2018 року м.Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі:
судді Круглікової А.В.,
за участю секретаря судового засідання Іщенко А.О.,
позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
представника третьої особи 1 Омельчук В.О.,
представника третьої особи 2 Сінгурової Т.А.,
розглянувши у підготовчому засіданні матеріали цивільної справи
за позовною заявою: ОСОБА_1, 69005, АДРЕСА_1
до відповідача: ОСОБА_5, зареєстрована адреса проживання: 69118, АДРЕСА_2, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3
третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: районна адміністрація Запорізької міської ради по Комунарському району, як орган опіки та піклування, 69104, м. Запоріжжя, вул. Чумаченка, буд. 32,
третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, як орган опіки та піклування, 69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 34 про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки над неповнолітньою дитиною, призначення опікуна та визначенням місця проживання дитини з опікуном, -
До Комунарського районного суду м. Запоріжжя звернулась ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_5 про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки над неповнолітньою дитиною, призначення опікуна та визначенням місця проживання дитини з опікуном. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона є старшою донькою ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7. Від шлюбу з ОСОБА_5 у ОСОБА_6 народилась донька - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1. Після розірвання шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 неповнолітня ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживала з матір'ю за адресою: АДРЕСА_1. З моменту народження та на день звернення з цим позовом до суду відповідач у справі не цікавився життям неповнолітньої ОСОБА_8, жодного разу не виявив бажання спілкуватися з донькою, участі у вихованні дівчинки не приймає. ОСОБА_1 має намір взяти опіку над неповнолітньою ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1. Однак, батько дитини має переважне право щодо здійснення опіки в добровільному порядку після смерті своєї колишньої дружини. Проте, ОСОБА_5 дитину не забрав, її життям не цікавиться, про дитину не піклується, посилаючись на те, що не може виховувати дівчинку, оскільки є інвалідом та не має умов для виховання, проживає в дачному будинку, де відсутні комунікації. Так, неповнолітня ОСОБА_8 є рідною сестрою позивача у справі по матері. Сестри мають доброзичливі стосунки, ОСОБА_1 має намір виховувати ОСОБА_8 та встановити над нею опікунство в установленому законом порядку. З цих підстав, позивач змушена звернутися до суду. В підготовчому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд їх задовольнити. Відповідач в підготовче засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення засідання був повідомлений своєчасно та належним чином, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій зазначив, що позов визнає в повному обсязі та не заперечує проти його задоволення. Представник третьої особи 1 в підготовчому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, не заперечувала проти їх задоволення, просила суд долучити до матеріалів справи висновок від 21.11.2018 року №2607/01-37/05 про доцільність позбавлення ОСОБА_5 батьківських прав відносно неповнолітньої ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1. Представник третьої особи 2 в підготовчому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, не заперечувала проти їх задоволення, просила суд долучити до матеріалів справи висновок про доцільність (недоцільність) встановлення опіки та відповідність її інтересам дитини від 19.11.2018 року №01-17/2143. Заслухавши пояснення позивача, її представника та представників третіх осіб 1,2, розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, судом встановлені наступні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.
Частиною 2 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
У принципі 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння, вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Стаття 12 Закону України "Про охорону дитинства" зобов'язує батьків виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Відповідно до ст. 150 СК України, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини (ч. 1). Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток (ч. 2). Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя (ч. 3). Судом встановлено, що 08.09.2001 року між ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, відділом реєстрації актів громадянського стану Заводського районного управління юстиції м. Запоріжжя зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про одруження від 08.09.2001 року серії НОМЕР_4, актовий запис №241 (а.с. 23). ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є батьками неповнолітньої ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження від 18.03.2005 року серії НОМЕР_3, актовий запис № 279 (а.с. 19). 15.12.2009 року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу від 17.09.2010 року серії НОМЕР_5, актовий запис №237 (а.с. 22). ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, померла ІНФОРМАЦІЯ_7, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 26.02.2018 року серії НОМЕР_6, актовий запис №1349 (а.с. 17), витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян від 26.02.2018 року №000196555056 та довідкою про причини смерті від ІНФОРМАЦІЯ_7 №759 (а.с.18). Статтею 151 СК України визначено, що батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини (ч. 1). Батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам (ч. 2). Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства (ч. 3). Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України однією з підстав для позбавлення батьківських прав визначено ухилення батьків від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини. Згідно з ст. 165 Сімейного кодексу України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років. Статтею 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов'язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. В судовому засіданні встановлено, що неповнолітня ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає разом з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1. Зазначена обставина згідно з заявою від 24.10.2018 року визнана відповідачем. Доказів протилежного матеріали цієї справи не містять. Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" від 30 березня 2007 року № 3, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Пунктом 16 цієї ж постанови передбачено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу. Зазначені факти як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. З матеріалів справи слідує, що батько дитини - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, є пенсіонером та отримує пенсію за вислугу років, що підтверджується пенсійним посвідченням НОМЕР_7 від 13.06.2017 року серії НОМЕР_8 (а.с. 21). Зі змісту позовної заяви вбачається, що батько дитини - ОСОБА_5, долею дитини не цікавиться, про доньку не піклується, жодного разу не виявив бажання спілкуватися з неповнолітньою ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідно до висновку районної адміністрації ЗМР по Комунарському району від 21.11.2018 року №2607/01-37/05 про доцільність позбавлення батьківських прав, ОСОБА_5 ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, не цікавиться фізичним, духовним та психічним розвитком дитини, матеріально не допомагає, зі святами та днем народження доньку не вітає. Згідно з довідкою ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 від 16.03.2018 року №02-41/130, батько ОСОБА_5 протягом всього терміну навчання ОСОБА_8 жодного разу не відвідував навчальний заклад, шкільним життям, проблемами та успіхами у навчанні дівчини не цікавиться, не відвідував батьківські збори, успішністю та поведінкою доньки не цікавиться. ОСОБА_5 не заперечує щодо позбавлення його батьківських прав щодо малолітньої доньки ОСОБА_8, посилаючись на те, що він не може виховувати доньку, бо є інвалідом та не має умов для виховання, оскільки проживає в дачному будинку, в якому відсутні комунікації. На підставі наказу служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради від 19.06.2018 року №458, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, тимчасово влаштовано у родину рідної сестри (по матері) ОСОБА_1, та мешкають за адресою: АДРЕСА_1. Враховуючи вищезазначене, районна адміністрація ЗМР по Комунарському району вважає доцільним позбавити ОСОБА_5 батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 78). В рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» зазначено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов'язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема судове рішення має бути побудоване на з'ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання. Враховуючи те, що відповідач визнав позовні вимоги ОСОБА_1 про позбавлення його батьківських прав відносно неповнолітньої ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, та не заперечував проти їх задоволення, що підтверджується заявою від 24.10.2018 року, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині позбавлення ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, батьківських прав відносно неповнолітньої ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1. При розгляді позовних вимог ОСОБА_1 в частині встановлення опіки над неповнолітньою ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, призначення позивача опікуном та визначенням місця проживання дитини з опікуном, суд виходить з наступного. Так, статтею 243 СК України передбачено, що опіка, піклування встановлюється над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування (ч. 1). Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років, а піклування - над дитиною у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (ч. 2). Опіка, піклування над дитиною встановлюється органом опіки та піклування, а також судом у випадках, передбачених Цивільним кодексом України (ч. 3). Частиною 3 ст. 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. Відповідно до ч. 3 ст. 60 ЦК України, суд встановлює опіку над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування. Згідно з ст. 63 ЦК України, опікуном може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю (ч. 2). Фізична особа може бути призначена опікуном лише за її письмовою заявою (ч. 3). Опікун призначається переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника. При призначенні опікуна для малолітньої особи враховується бажання підопічного (ч. 4). Статтею 244 СК України визначено, що опікуном дитини може бути за її згодою повнолітня дієздатна особа (ч. 1). При призначенні дитині опікуна органом опіки та піклування враховуються особисті якості особи, її здатність до виховання дитини, ставлення до неї, а також бажання самої дитини (ч. 2). З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, є матір'ю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, що підтверджується свідоцтвом про народження від 04.12.1991 року серії НОМЕР_9, актовий запис №2770 (а.с. 14). 13.07.2012 року між ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_5, та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_10, актовий запис №423 (а.с. 13). Таким чином, позивач у справі та неповнолітня ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, є рідними сестрами по матері. Відповідно до договору дарування частини квартири від 06.11.2009 року, зареєстрованого в реєстрі за №5838, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, була власником 59/400 частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 24). Зазначена обставина також підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 22.07.2010 року №26794254 (а.с. 25) та копію технічного паспорту від 19.05.2008 року (а.с. 26-27). В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, та неповнолітня ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстровані та фактично проживають за адресою: АДРЕСА_1. Суд приймає до уваги, що згідно з висновком про доцільність (недоцільність) встановлення опіки та відповідність її інтересам дитини служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради від 19.11.2018 року №01-17/2143, ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_13, 1989 року народження, з 2012 року, власних дітей не мають. Позивач проживає за адресою: АДРЕСА_1, разом з малолітньою сестрою - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1. Між сестрами склалися добрі, довірливі стосунки. ОСОБА_1 активно допомагала у вихованні малолітньої сестри, її навчанні, надавала матеріальну допомогу. Відповідно до акту обстеження, в помешканні створені належні умови для проживання та виховання дитини. ОСОБА_1 має можливість утримувати малолітню сестру. Наразі позивач працює в ФОП ОСОБА_14 на посаді продавця та отримує заробітну плату в розмірі 3 735 грн. (довідка від 07.11.2018 року). Згідно з довідкою Департаменту інформаційних технологій МВС України серії ІАА №0622339, станом на 22.05.2018 року ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності не притягувалась, не знятої чи непогашеної судимості не має, в розшуку не перебуває. ОСОБА_1 за станом здоров'я може виконувати обов'язки опікуна (висновок КЗ «ЦПМСД №2» від 31.05.2018 року). Враховуючи, що ОСОБА_1 є сестрою малолітньої ОСОБА_8, вона не потребує навчання в Запорізькому міському центрі соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді як кандидат в опікуни. Малолітня ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, не заперечує, щоб рідна сестра ОСОБА_1 була її опікуном (особиста заява дитини від 01.11.2018 року). З цих підстав, служба (управління) у справах дітей Запорізької міської ради прийшла до висновку, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, може виконувати обов'язки опікуна над малолітньою сестрою ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ставить її на облік як кандидата в опікуни від 09.01.2018 року №844 (а.с. 77). Таким чином, з огляду на те, що матір дитини померла, судом прийнято рішення про задоволення позовних вимог про позбавлення ОСОБА_5 батьківських прав, суд вважає за доцільне задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в частині встановлення опіки над неповнолітньою ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, призначення позивача опікуном та визначенням місця проживання дитини з опікуном. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір в розмірі 1 409,60 грн. судом покладається на позивача. Керуючись ст. ст. 141, 258, 259, 265, 268, 273 ЦПК України, суд, -
1.Позов задовольнити.
2.Позбавити ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1.
3.Призначити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, опікуном над малолітньою ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1.
4.Визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з опікуном - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4.
5.Стягнути з ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_2, 69118, АДРЕСА_2, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3, РНОКПП: НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_4, 69005, АДРЕСА_1, РНОКПП: НОМЕР_2) судовий збір у розмірі 1 409 (одну тисячу чотириста дев'ять) грн. 60 коп.
Повне рішення складено 23.11.2018 р.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя А.В. Круглікова