1Справа № 335/5668/18 2/335/1693/2018
26 вересня 2018 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя в складі: головуючого судді Калюжної В.В., за участю секретаря Ведмедьової В.В., розглянувши у залі суду м. Запоріжжя в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вона є власником квартири № 80 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Нижньодніпровська, буд. № 2-В, на підставі договору купівлі-продажу від 10.04.2018 року, зареєстрованого в реєстрі за № 760, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_3
У вказаній квартирі зареєстрований ОСОБА_2, проте з моменту реєстрації відповідач у вказаній квартирі ніколи не мешкав, його фактичне місце проживання Позивачу невідомо. Реєстрація Відповідача за зазначеною адресою створює певні складнощі Позивачу у розпорядженні квартирою, несе додаткові витрати по сплаті комунальних послуг у зв'язку з цим, Позивач просить суд усунути перешкоди в користуванні квартирою за адресою: АДРЕСА_1, шляхом визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням за вказаною адресою.
Ухвалою суду від 12.06.2018 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи визначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, сторонам встановлено строки для подання заяв по суті справи.
У судове засідання Позивач та його представник не з'явилися, представник позивача суду надав письмову заяву про розгляд справи без їх участі, без проведення фіксування судового процесу, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує, просить задовольнити їх в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки у судове засідання відповідач не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності суду не надав, відзив на позов не надав.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.
У зв'язку з чим, на підставі ст. 247, 280, 281 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів, без фіксації судового процесу, в порядку заочного розгляду.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності справи, суд приходить до наступного висновку.
У відповідності зі ст. ст. 12,13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Відповідно до ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Судом встановлено, що позивач є власником квартири, роташованої за адресою: АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу від 10.04.2018 року, укладеного між ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (продавець) та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 (покупець), зареєстрованого в реєстрі за № 760, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_3, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №120141155 від 10.04.2018 року.
Відповідач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований у квартирі, яка належить позивачу та розташована за адресою: АДРЕСА_2, з 20.07.2008 року що підтверджується довідкою Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради про надання інформації №01-17/02/3508 від 04.06.2018 року, та довідкою від 27.04.2018 року № 04-42/3-5/1174, виданою Відділом реєстрації фізичних осіб по Вознесенівському району Управління державної реєстрації фізичних осіб Департаменту реєстраційних послуг ЗМР.
Проте, як встановлено судом, відповідач ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 фактично не мешкає, особистих речей відповідача в квартирі не має. Відповідач у добровільному порядку з реєстраційного обліку не знявся. Даний факт суттєво порушує право власності позивача та створює перешкоди в користуванні власністю позивачем, яка несе додаткові витрати по його квартири, оскільки розмір комунальних платежів залежить від кількості зареєстрованих осіб у квартирі.
Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з ч. 1, ч.2 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном.
Згідно роз'яснень у п. 34, 39 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності га інших речових прав» №5 від 07 лютого 2014 року, під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім'ї, попередніми членами його сім'ї, а також членами сім'ї попереднього власника житла. Так, власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення (пункт 3 частини першої статті 346 ЦК України) із зняттям останнього з реєстрації. Усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства: статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР, стаття 405 ЦК України, а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про виселення; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.
Статтею 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», визначено, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням.
У постанові Верховного суду України від 16.01.2012 р. зазначено, що вирішення питання про зняття особи з реєстрації обліку залежить, зокрема від вирішення питання про право користування такої особи житловим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (ст.ст.71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; 405 ЦК України). Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши водночас одну із таких вимог: про позбавлення права власності на житлове приміщення; про позбавлення права користування житловим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.
У статті першій Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР „Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції”, зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський Суд з прав людини у рішенні у справі „Ятрідіс проти Греції” зазначив, що володіння майном повинно бути законним.
Таким чином, з аналізу вище зазначених норм вбачається, що якщо права власника порушені, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, тому суд вважає, що позивач правомірно вимагає усунення будь-яких порушень його прав.
Оскільки судом встановлено, що ОСОБА_2, 07.06.1987 року, не проживає у квартирі № 80 в житловому будинку № 2-В по вулиці Нижньодніпровській у місті Запоріжжі понад шість місяців, що перешкоджає позивачу у здійсненні права власності належним їй майном, суд приходить до висновку про наявність достатніх підстав для визнання відповідача таким, що втратив право користування вказаним жилим приміщенням.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 704,80 гривень.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням - задовольнити у повному обсязі.
Усунути перешкоди ОСОБА_5 у користуванні власністю, шляхом визнання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 таким, що втратив право користування квартирою № 80 в житловому будинку № 2-В по вулиці Нижньодніпровській у місті Запоріжжі.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплаті судового збору у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.
Копію заочного рішення направити сторонам, які не з'явились в судове засідання, в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня отримання його копії.
Суддя: В.В.Калюжна