справа № 278/2391/18
23 листопада 2018 року м. Житомир
Житомирський районний суд Житомирської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження стосовно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, зареєстрованого та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, із середньою освітою, механіка-водія військової частини НОМЕР_1 , неодруженого, не судимого,
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, --
23 листопада 2018 року між прокурором військової прокуратури Житомирського гарнізону ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 за участі захисника ОСОБА_5 укладено угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні № 42018060360000027.
З угоди вбачається, що 20 вересня 2017 року військовослужбовець військової служби за контрактом старший матрос ОСОБА_4 , умисно з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби, без дозволу відповідних командирів (начальників) та поважних причин, в умовах особливого періоду, самовільно залишив місце служби - наметовий табір військової частини НОМЕР_1 , що тимчасово дислокувався поблизу АДРЕСА_2 , військові обов'язки не виконував та проводив час на власний розсуд до 26 червня 2018 року.
Сторони угоди кваліфікували діяння ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 407 КК України як самовільне залишення місця служби військовослужбовцем, вчинене в умовах особливого періоду, та узгодили покарання ОСОБА_4 із застосуванням ст. 69 КК України у виді трьох місяців арешту.
Вирішуючи в порядку ст. 474 КПК України питання про можливість затвердження судом вищезазначеної угоди про визнання винуватості, суд дійшов наступного.
Інкриміноване ОСОБА_4 діяння правильно кваліфіковано за ч. 4 ст. 407 КК України, оскільки він, будучи військовослужбовцем самовільно залишив місце служби в умовах особливого періоду.
Відповідно до ст. 12 КК України злочин, передбачений ч. 4 ст. 407 КК України, є тяжким злочином, у провадженні не бере участь потерпілий; угоду укладено після повідомлення ОСОБА_4 про підозру у вчиненні названого злочину. Таким чином, сторони при укладенні угоди дотримались вимог ч. ч. 4 та 5 ст. 469 КПК України.
Зміст угоди відповідає вимогам, встановленим ст. 472 КПК України, угода також містить передбачені ст. 473 КПК України наслідки її укладення та затвердження.
Укладення угоди між обвинуваченим ОСОБА_4 та прокурором є добровільним, сторони цілком розуміють наслідки угоди, обмеження в праві на оскарження вироку суду та наслідки невиконання вимог угоди.
Умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують прав, свобод чи інтересів сторін та інших осіб.
Для визнання винуватості ОСОБА_4 наявні фактичні підстави.
Узгоджені сторонами вид і міра покарання із застосуванням ст. 69 КК України відповідають ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого, який не судимий, щиро розкаявся та активно сприяв розкриттю злочину. Зазначені обставини в сукупності істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_4 злочину і є підставою для застосування ст. 69 КК України та призначення більш м'якого покарання, не передбаченого санкцією ч. 4 ст. 407 КК України. Покарання у виді арешту на вищезазначений строк на думку суду буде достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню нових злочинів. Очевидної неможливості виконання обвинуваченим взятих на себе зобов'язань не вбачається.
Прокурор, захисник, обвинувачений ОСОБА_4 висловили одностайну думку про затвердження угоди про визнання винуватості. Обвинувачений вказав, що фактичні обставини, як вони зазначені у обвинувальному акті, відповідають дійсності, вину визнає повністю.
Цивільний позов у провадженні не пред'явлено, відомості про процесуальні витрати та речові докази відсутні.
Підстав для застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу не вбачається.
Керуючись ст.ст. 369-371, 373-374, 469, 472, 474-475 КПК України, суд --
Затвердити у кримінальному провадженні № 42018060360000027 угоду про визнання винуватості від 23 листопада 2018 року між прокурором військової прокуратури Житомирського гарнізону ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 .
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України та призначити йому узгоджене сторонами покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді трьох місяців арешту з утриманням на гауптвахті.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з моменту приведення вироку до виконання.
До вступу вироку в законну силу запобіжний захід стосовно ОСОБА_4 не обирати.
Вирок на підставі угоди може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду через Житомирський районний суд Житомирського району протягом тридцяти днів з моменту його проголошення з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.
головуючий ОСОБА_1