Справа №295/11754/17
Категорія 55
1-кп/295/447/18
23.11.2018 року м. Житомир
Богунський районний суд м.Житомира в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
секретарі ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі кримінальне провадження №42014060360000195 від 30.06.2017р. стосовно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Червоне Андрушівського району Житомирської області, громадянина України, освіта середня, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого
по обвинуваченню за ч.4 ст.407 КК України
з участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_3
Відповідно до наказу командира військової частини - польова пошта НОМЕР_1 від 29 липня 2016 року №171 солдата військової служби за контрактом ОСОБА_3 , якого призначено на посаду водія вогневої підтримки десантно-штурмової роти вказаної військової частини наказом командувача Високомобільних десантних військ №35-РС від 26 липня 2017 року, зараховано до списків особового складу військової частини - польова пошта НОМЕР_1 , на всі види забезпечення та, відповідно, останній посаду прийняв та приступив до виконання службових обов'язків.
Згідно з ст. 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 та ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993, особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
У зв'язку із затвердженням Верховною Радою України Указів Президента України «Про часткову мобілізацію» № 303/214 від 17 березня 2014 року, № 454/2014 від 06 травня 2014 року, №607/2014 від 21 липня 2014 року, № 15/2015 від 14 січня 2015 року, в Україні розпочато мобілізацію та оголошено особливий період, тобто період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Так, відповідно до вимог ст.ст. 17, 65, 68 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком громадян України та кожен повинен додержуватися вимог Конституції України та законів України, ст.ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що військовий обов'язок встановлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення Збройних Сил України військовослужбовцями.
Під час проходження військової служби солдат військової служби за контрактом ОСОБА_3 відповідно до положень Військової присяги, ст.ст. 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 2, З, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України зобов'язаний свято і непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок та вимоги військових статутів, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), знати та зразково виконувати свої службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.
Однак, солдат військової служби за контрактом ОСОБА_3 під час проходження військової служби у Збройних Силах України, в порушення вищезазначених нормативно-правових актів вирішив стати на злочинний шлях та тимчасово ухилитися від військової служби.
Реалізуючи задумане, ОСОБА_3 будучи військовослужбовцем військової частини - польова пошта НОМЕР_1 , в порушення вимог ст.ст. 17, 65, 68 Конституції України, ст.ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» ст. ст. 11, 12, 16, 30, 35, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 2, 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом та з метою тимчасово ухилитися від військової служби, без дозволу відповідних командирів (начальників) та без поважних причин, в умовах особливого періоду, 02 червня 2017 року о 08 годині не з'явився вчасно на службу до військової частини - польова пошта НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Обов'язки за посадою не виконував, перебуваючи поза межами військової частини органи державної влади або правоохоронні органи, в тому числі органи військового управління, про свою належність до військової служби, про вчинене ним ухилення від неї та його причини, не повідомляв та проводив час на власний розсуд до 15 години 10 хвилин 16 червня 2017 року.
16 червня 2017 року о 15 годині 10 хвилин солдат військової служби за контрактом ОСОБА_3 з'явився на службу до військової частини - польова пошта НОМЕР_1 та приступив до виконання службових обов'язків.
Своїми умисними діями, які виразилися у нез'явленні військовослужбовцем (крім строкової служби) вчасно на службу без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.407КК України.
Обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю за обставин викладених в обвинуваченні, пояснив, що під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , що розташована в АДРЕСА_2 не повернувся до частини на службу 02.06.2017р., а залишився вдома в м.Андрушівка та допомагав матері, яка проживає з меншою сестрою, по господарству, оскільки батько з сім'єю не проживає. Повернувся в частину 16.06.2017р., продовжив службу. Потім з 19.11.2017р. по 28.05.2018р. брав участь в АТО. У вчиненому розкаявся.
Оскільки в судовому засіданні обвинувачений визнав фактичні обставини вчинення злочину, не оспорює їх, його позиція є добровільною, а тому суд відповідно до ст.349КПК України за згодою учасників процесу визнав недоцільним дослідження доказів, що підтверджують ці обставини, роз'яснивши позбавлення права на оскарження цих обставин в апеляційному порядку.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання суд виходить із загальних засад призначення покарання - ст.65КК України, та враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який згідно з ст.12КК України відноситься до тяжкого злочину, дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненому визнав повністю, щиро розкаявся, сприяв розкриттю злочину. Ці обставини суд визнає такими, що пом'якшують його покарання.
Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.
Крім того суд враховує, що ОСОБА_3 посередньо характеризується по місцю служби, раніше не судимий, дає критичну оцінку своїм діям, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, працює неофіційно, а тому приходить до висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_3 можливе без ізоляції від суспільства.
З урахуванням пом'якшуючих обставин покарання та наведених мотивів, суд вважає при призначенні ОСОБА_3 покарання застосувати ст.69КК України і призначити покарання нижче від найнижчої межі, встановленою санкцією ч.4 ст.407КК України у виді штрафу.
Процесуальні витрати, речові докази у справі відсутні.
Керуючись ст.ст.371,373,374КПК України, суд -
ОСОБА_3 визнати винуватим за ч.4 ст.407КК України та призначити покарання за цим законом із застосуванням ст.69КК України у виді штрафу в розмірі 300 (трьохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 5100 (п'ять тисяч сто)гривень.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили обвинуваченому ОСОБА_3 не обирати.
Вирок може бути оскаржений до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира протягом 30 днів з моменту його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1