Справа №295/9314/18
Категорія 26
2/295/2510/18
22.11.2018 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира в складі:
Головуючого судді Чішман Л.М.
за участі секретаря судового засідання Білінської Л.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики,-
Представник позивача звернулась до суду з позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_3Є на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики в розмірі 251 487,80 грн., що еквівалентно 9500,00 доларів США, за офіційним курсом НБУ на день звернення до суду, а також стягнути з відповідача понесені судові витрати. В обгрунтування позову зазначено, що в серпні 2014 року між сторонами було укладено договір позики, відповідно якого відповідач отримав від позивача суму грошових коштів у розмірі 22 000,00 доларів США. Відповідно до оговорених та узгоджених умов договору позики відповідач зобов'язувався щомісячно повертати позивачеві по 2000,00 (дві тисячі) доларів США, до повного погашення боргу, протягом 11 місяців, тобто, до липня 2015 року. Станом на грудень 2014 року відповідач повернув достроково більшу частину боргу, а саме: 12500, 00 (дванадцять тисяч п'ятсот) доларів США. На інший залишок боргу в сумі 9500,00 (дев'ять тисяч п'ятсот) доларів США між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 22 червня 2016 року було знову укладено договір позики. На підтвердження факту укладання договору позики, та отримання грошових коштів відповідачем власноручно була складена та надана позивачу розписка. В усному порядку відповідач зобов'язувався повернути всі отримані в борг кошти на протязі 2016-2017 років. Однак, станом на 5 липня 2018 року жодних дій щодо повернення сум боргу відповідачем вчинено не було. 15 березня 2018 року ОСОБА_1 направив до ОСОБА_3 письмову вимогу щодо повернення боргу в сумі 9500,00 (дев'ять тисяч п'ятсот доларів) США в строк до 01 травня 2018 року, однак жодної відповіді та жодних відомостей про отримання від відповідача не надійшло і листи було повернуто за закінченням терміну зберігання. Так, вказана вимога про повернення позики була проігнорована відповідачем, позика досі не повернута, у зв'язку з чим, після спливу 30-денного строку на повернення позики позивач змушений звернутись до суду з даною позовною заявою. Крім того, представник пояснила, договором позики розмір процентів не встановлено, а тому позивач має право на отримання процентів у розмірі облікової ставки НБУ. Зважаючи на те, що позивачем було пред'явлено відповідачу вимогу про повернення позики за Договором позики, а відповідач позику не повернув, сума боргу підлягає стягненню в розмірі: 251487,80 грн., що еквівалентно 9500,00 доларів США. Офіційний курс долара НБУ станом па 20.07.2017 року складає 26, 4724 грн.
Ухвалою суду від 06.08.2018 року у справі відкрито провадження, постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін.
Ухвалою суду від 06.09.2018 року застосовано заходи забезпечення позову та накладено арешт на вантажний транспортний засіб бортовий Renault Midlum, рік виготовлення - 2005, державний номерний знак НОМЕР_1, Ідентифікатор ТЗ VF642ACA000005336, яке належить ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_2).
18.10.2018 року від представника відповідача - адвоката ОСОБА_4 надійшли письмові заперечення щодо розгляду справи в порядку спрощеного провадження. На думку адвоката, справа не підлягає розгляду в порядку спрощеного провадження за правилами п. 1 ч. 6, ч. 9 ст. 19, п. 1 ч. ,1 п. 1 ч. З ст. 274, ч. 1 ст.279 ЦПК України, оскільки ціна позову у розмірі 251 487, 80 грн. перевищує 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 01.01.2018 року (1762 грн 00 коп (ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» х 100 = 176 200 грн 00 коп.) та справа не є малозначною. Предмет доказування у справі вимагає проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Крім того, адвокат просив поновити пропущений строк подання заперечення про розгляд справи в порядку спрощеного провадження та як на підставі пропуску такого строку посилався на те, що ухвалою Богунського районного суду м. Житомирв від 06.08.2018 року не було встановлено строку для подання заперечень відповідача щодо розгляду справи в порядку спрощеного провадження (а.с. 161-162).
Дослідивши заперечення адвоката ОСОБА_4 від 18.11.2018 року, суд вважає їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд.
Відповідно до ч. 2 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Крім того, п. 5 ч. 4 ст. 274 ЦПК України додатково визначає, що в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах , в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто перевищує 881000,00 грн.
Таким чином, у розумінні положень ст. 274 ЦПК України, справи, у яких ціна позову є меншою ніж 881000,00 грн., може бути розглянута в порядку спрощеного позовного провадження. На підставі чого, 06.08.2018 року судом було постановлено ухвалу про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін.
Посилання адвоката на те, що судом не було визначено строк для подачі заперечення щодо розгляду справи в порядку спрощеного провадження не мають правового обгрунтування оскільки частиною 7 ст. 178 ЦПК України передбачено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
В ухвалі суду від 06.08.2018 року відповідачу встановлено строк 15 днів з дня вручення копії ухвали про відкриття провадження у справі для подачі відзиву на позов та доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем. У разі подання відповідачем до суду відзиву на позовну заяву до нього повинні бути долучені документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи. Роз'яснено, що в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк, без поважних причин, справа буде розглянута за наявними матеріалами, а також роз'яснено право відповідача має право подати заперечення на відповідь на відзив на протязі 5 днів з моменту отримання відповіді на відзив.
Встановлення строку сторонам для подачі заперечення щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, ЦПК України не передбачено.
Відповідач не був позбавлений права з'явитись в судове засідання та на виконання обов'язку, передбаченого, ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, довести обставини, які мають значення для справи і на які він посилається як на підставу своїх заперечень.
Розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження не звужує його прав щодо доказування.
За таких обставин, суд не вбачає підстав для здійснення переходу з розгляду справи в спрощеному позовному провадженні до розгляду справи у загальному позовному провадженні.
22.11.2018 року від представника позивача - адвоката ОСОБА_2 надійшла заява про проведення розгляду справи без її участі та участі позивача, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечувала. Крім того, додала до заяви оригінал розписки ОСОБА_3 від 22.06.2016 року (а.с. 168, 169).
Відповідач, його представник в судове засідання не з'явились. Про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином (а.с. 66). Причини неявки суду не повідомив. У строк, встановлений ухвалою суду від 06.08.2018 року, відзиву на позовну заяву не надав. Разом з тим, відповідачем подано заяву про застосування строків позовної давності (а.с. 163).
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи, що підстав для відкладення розгляду справи, передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України, не встановлено та оскільки в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, на підставі ст. 211 ЦПК України суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 22.06.2016 року між сторонами укладено договір позики на суму 9500,00 доларів США, на підтвердження чого ОСОБА_3Є складено письмову розписку від 22.06.2016 року. Оригінал вказаної розписки досліджено судом в судовому засіданні (а.с. 170).
Зі змісту позову за усною домовленістю сторони погодили, що отримані кошти будуть повернуті відповідачем протягом 2016-2017 років.
15.03.2018 року ОСОБА_5 направив на адресу ОСОБА_3 письмову вимогу, в якій просив повернути отримані в борг кошти в сумі 9500,00 доларів США до 01.05.2018 року. (а.с. 13 на звороті).
24.05.2018 року адвокатом ОСОБА_2 направлено досудову вимогу ОСОБА_3 про повернення боргу в сумі 9500,00 доларів США до 01.07.2018 року. Вказану вимогу отримано ОСОБА_3 05.06.2018 року, що вбачається з відміток у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 16, 14).
Проте, у встановлений строк та станом на день розгляду справи ОСОБА_3Є не повернув суму боргу ОСОБА_1 Доказів на спростування вказаної обставини суду не надав.
Відповідно до ст. 15 ЦК України право на захист цивільних прав та інтересів. ОСОБА_2 особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. ОСОБА_2 особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно положення статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості грошей.
Згідно ч. 1 ст. 1049 позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 та ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Із правової позиції висловленої у Постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 року у справі № 6-63цс13, вбачається, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
Частина перша ст. 4 ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За правилами ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Щодо заяви ОСОБА_3Є про застосування строків позовної даності, суд зазначає наступне.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Враховуючи, що договір позики укладено 22.06.2016 року, позивач звернувся до суду з даним позовом - 20.07.2018 року, з урахуванням строку загальної позовної давності, суд приходить до висновку, що позивач звернувся до суду в межах визначеного законодавством трирічного строку, підстав для застосування строку позовної давності не встановлено, заява відповідача про застосування строку позовної давності є безпідставною та до задоволення не підлягає.
У позовній заяві представником наведено розрахунок суми боргу у розмірі 251 487,80 грн., з урахуванням суми боргу - 9500,00 доларів США та офіційного курсу долару США станом на день звернення з позовом до суду - 20.07.2018 року, який становив 26,4724 грн.
Оцінивши в сукупності усі досліджені докази та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність позовних вимог ОСОБА_1, враховуючи доведеність обставин укладення договору позики, що підтверджується оригіналом розписки, суд вважає, що майнові права та інтереси позивача порушуються відповідачем, шляхом не повернення суми боргу, а тому суд задовольняє даний позов у повному обсязі.
На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 2514,89 грн.
Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 81, 211, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, ст. ст. 526, 530, 625, 1047, 1049 ЦК України суд, -
В задоволенні заяви ОСОБА_3 про застосування строку позовної давності - відмовити.
Позовну заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 22.06.2016 року у розмірі 9500,00 доларів США, що еквівалентно 251 487,80 грн., згідно курсу Національного банку України, встановленого 20.07.2018 року.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 2514,89 грн. судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_3.
Відповідач: ОСОБА_3, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП: НОМЕР_4.
Суддя Л.М. Чішман