20 листопада 2018 року
м. Київ
справа № 922/3388/15
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.,
за участю секретаря судового засідання - Хоменко І.М.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство "Харківобленерго",
представник позивача - Квіцінська А.І., адвокат (довіреність від 18.10.2018 № 01-26/5801, свідоцтво від 27.09.2017 № 2145),
відповідач-1 - комунальне підприємство "Харківводоканал",
представник відповідача-1 - Шульжук Т.Р. (довіреність від 29.12.2018 № 01.01-14/7669-17),
відповідач-2 - товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Трансфербутік",
представник відповідача-2 - не з'явився,
розглянув касаційну скаргу комунального підприємства "Харківводоканал"
на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.09.2018 (головуючий Слободін М.М., судді: Тихий П.В. і Россолов В.В.)
у справі № 922/3388/15
за позовом акціонерного товариства "Харківобленерго" (далі - Акціонерне товариство; попереднє найменування Акціонерна компанія)
до: 1) комунального підприємства "Харківводоканал" (далі - Підприємство);
2) товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Трансфербутік" (далі - Товариство),
про стягнення 19 838 732,68 грн.
За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд
Рішенням господарського суду Харківської області від 21.07.2015 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Підприємства на користь Акціонерної компанії вартість електричної енергії у розмірі 19 625 004,84 грн. з яких: (тарифна складова - 16 354 170,70 грн. та ПДВ 20% - 3 270 834,14 грн.), перевищення договірних величин споживання електричної потужності - 10 623,48 грн. та плату з компенсації перетікання реактивної енергії (далі - КРЕ) у розмірі 203 104,36 грн. з яких:(тарифна складова за КРЕ - 169 253,63 грн. та ПДВ 20% - 33 850,73 грн.).
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.10.2015 апеляційну скаргу задоволено частково. Рішення господарського суду Харківської області від 21.07.2015 скасовано в частині стягнення з Підприємства на користь Акціонерної компанії вартості електричної енергії у розмірі 19 625 004,84 грн. та в цій частині припинено провадження у справі. В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 21.07.2015 у справі № 922/3388/15 залишено без змін.
У жовтні 2017 року Акціонерна компанія звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з заявою про перегляд постанови Харківського апеляційного господарського суду від 07.10.2015 за нововиявленими обставинами, в якій просила (з урахуванням поданих уточнень) скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.10.2015 в частині припинення провадження у справі про стягнення вартості електричної енергії у розмірі 19 625 004,84 грн. та задовольнити вимоги у цій частині, в іншій частині залишити зазначену постанову без змін.
Заява про перегляд постанови Харківського апеляційного господарського суду від 07.10.2015 за нововиявленими обставинами мотивована тим, що підставою для часткового скасування рішення господарського суду Харківської області від 21.07.2015 у справі № 922/3388/15 та припинення провадження у справі в цій частині, був договір про переведення боргу від 31.07.2015 № 169/7-УТ/15, укладений Підприємством, Товариством та Акціонерною компанією, яким замінено зобов'язану сторону - первісного боржника (Підприємство) на нового боржника (Товариство) у зобов'язаннях, що виникли за договором про постачання електричної енергії від 03.01.2008 № 1.01, укладеного Акціонерною компанією та Підприємством в частині заборгованості за спожиту електричну енергію у квітні 2015 року на суму 19 625 004,84 грн. При цьому постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.09.2017 у справі № 922/4819/16 за позовом Національного антикорупційного бюро України до Акціонерної компанії, Підприємства та Товариства визнано недійсним договір про переведення боргу від 31.07.2015 № 169/7-УТ/15, що є нововиявленою обставиною, яка: існувала на час розгляду справи; не могла бути відома заявникові на час розгляду справи; є істотною для розгляду справи, тобто її врахування судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте.
Справа апеляційним судом розглядалась неодноразово.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.09.2018 (з урахуванням заяви Акціонерного товариства про зміну найменування) заяву Акціонерного товариства про перегляд постанови Харківського апеляційного господарського суду від 07.10.2015 за нововиявленими обставинами задоволено. Скасовано постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.10.2015 в частині скасування рішення господарського суду Харківської області від 21.07.2015 у справі № 922/3388/15 про стягнення з Підприємства на користь Акціонерного товариства вартості електричної енергії в розмірі 19 625 004,84 грн. та в скасованій частині прийнято нове рішення, яким позовні вимоги у цій частині задоволено. Стягнуто з Підприємства на користь Акціонерного товариства вартість електричної енергії у розмірі 19 625 004,84 грн. В іншій частині постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.10.2015 у справі № 922/3388/15 залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована тим, що наведені заявником обставини містять наявність всіх складових для надання їм статусу нововиявлених, а саме: існування їх на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду цієї справи; істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте), а також, що нововиявлена обставина має вирішальне значення для правильного вирішення спору, оскільки спростовує висновки судового рішення від 07.10.2015 в частині припинення провадження у справі.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Підприємство звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд: проігнорував факт захищеності цивільного права та інтересу Акціонерного товариства; не врахував наслідки недійсності договору про переведення боргу від 31.07.2015 № 169/7-УТ/15; необґрунтовано визначив загальну суму боргу; ухвалив оскаржувану постанову неповноважним складом суду, оскільки під час перегляду постанови від 07.10.2015 за нововиявленими обставинами приймали участь судді, які ухвалювали по суті постанову від 07.10.2015, що на думку Підприємства є порушенням процесуального законодавства.
Акціонерне товариства подало відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, просить залишити її без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Від Товариства відзив на касаційну скаргу не надходив.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників Акціонерного товариства та Підприємства, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Приймаючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до пункту 1 частини другої статті 320 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) підставою для перегляду судового рішення є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Днем встановлення нововиявлених обставин, про які йдеться у пункті 1 частини другої статті 320 ГПК України слід вважати день, коли вони стали або повинні були стати відомими заявникові.
Згідно з частиною четвертою статті 320 ГПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
Апеляційним судом встановлено, що підставою припинення провадження у справі в частині стягнення з Підприємства на користь Акціонерного товариства вартості електричної енергії у розмірі 19 625 004,84 грн. стала наявність укладеного Підприємством, Товариством та Акціонерним товариством договору про переведення боргу № 169/7-УТ/15, з урахуванням якого боржником по заборгованості у розмірі 19 625 004,84 грн. є саме Товариство.
При цьому як підстави для перегляду постанови суду за нововиявленими обставинами Акціонерне товариство зазначає про те, що Харківський апеляційний господарський суд постановою від 13.09.2017 у справі № 922/4819/16 визнав недійсним договір про переведення боргу від 31.07.2015 № 169/7-УТ/15, укладений Підприємством, Товариством та Акціонерним товариством, яке набрало законної сили.
Виходячи з практики Європейського Суду з прав людини, зокрема, з рішення Суду у справі "Праведная проти Росії" від 18.11.2004, процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним.
Враховуючи визнання недійсним договору про переведення боргу від 31.07.2015 № 169/7-УТ/15, укладеного Підприємством, Товариством та Акціонерним товариством, наявність якого стала підставою припинення провадження у даній справі щодо вартості електричної енергії в розмірі 19 625 004,84 грн., а також положення статті 320 ГПК України, апеляційний суд дійшов висновку, що вказані обставини є нововиявленими.
Крім того, апеляційним судом враховано вказівки Верховного Суду викладені у постанові від 02.07.2018 у даній справі, а саме, що Акціонерне товариство як нововиявлену обставину визначає не саме рішення господарського суду, а встановлений за цим рішенням факт недійсності договору про переведення боргу від 31.07.2015 № 169/7-УТ/15. Тобто нововиявленою обставиною у даній справі є не подія у вигляді рішення, а обставина, яка цим рішенням встановлена.
Таким чином, виходячи з норм статті 236 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) обставина існувала на момент винесення рішення Харківським апеляційним господарським судом від 07.10.2015, яке є предметом перегляду за заявою Акціонерного товариства, однак у контексті статті 35 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017) стала відомою при винесенні рішення в межах справи № 922/4819/16.
У вказаній постанові Верховного Суду в даній справі також зазначено, що наведені заявником обставини містять наявність всіх складових для надання їм статусу нововиявлених: по-перше, існування їх на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду цієї справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 03.01.2008 акціонерною компанією (нове найменування акціонерне товариство) "Харківобленерго" та комунальним підприємством "ВТП "Вода" було укладено договір на постачання електричної енергії № 1.01.
Рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23.12.2011 № 577/11 комунальне підприємство "ВТП "Вода" було перейменовано у Підприємство.
Даний договір, відповідно до пункту 9, був пролонгований на 2015 рік.
Станом на 01.05.2015 у Підприємства перед Акціонерним товариством склалася заборгованість у розмірі 19 625 004,84 грн. - вартість електричної енергії (тарифна складова - 16 354 170,70 грн. та ПДВ 20 % - 3 270 834,14 грн.), 203 104,36 грн. - плата з КРЕ (тарифна складова за КРЕ - 169 253,63 грн. та ПДВ 20 % - 33 850,73 грн.), перевищення договірних величин споживання електричної потужності у розмірі 10 623,48 грн.
Відповідно до Закону України "Про електроенергетику" та "Правил користування електричною енергією" договір є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Зокрема, укладення договору означає, що між сторонами досягнуто згоди з усіх його умов.
Згідно з частиною сьомою статті 276 Господарського кодексу України оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Умов договору про постачання електричної енергії, а саме пунктом 2.2.2 передбачено, що постачальник електричної енергії зобов'язується постачати електричну енергію в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 договору, з урахуванням розділів 6, 7 договору, відповідно до додатка 1 "Договірні величини споживання" та додатка 2 "Порядок розрахунків".
Пунктом 2.3.1 договору про постачання електричної енергії передбачений обов'язок Підприємства виконувати його умови, та пунктом 2.3.3 обов'язок щодо своєчасної оплати Акціонерному товариству вартості електричної енергії та інших нарахувань згідно з умовами додатку № 2 "Порядок розрахунків".
Відповідно до пункту 2.3.4 договору про постачання електричної енергії Підприємство повинно здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком № 4А "Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії". При укладанні договору сторони дійшли згоди та підписали додаток № 4А ("Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії").
У суму заборгованості за вартість КРЕ включений податок на додану вартість. ПДВ нараховується відповідно до Розділу 5 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із наступними змінами та доповненнями.
Відповідно до пункту 5 додатка № 2 "Порядок розрахунків" остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі рахунка, який виставляється постачальником електричної енергії на основі даних про фактичне споживання електричної енергії. Споживач повинен отримати рахунок на оплату електричної енергії протягом 3 днів з дня закінчення розрахункового періоду. Цей рахунок має бути оплачений протягом 10 банківських днів з дня його отримання.
Крім того, розмір заборгованості був визнаний Підприємством при вирішенні спору судом апеляційної інстанції, про що свідчать письмові пояснення Підприємства та зміст договору про переведення боргу. Так, у тексті даного договору Підприємство, по-перше, визнає себе первісним боржником, зазначаючи при цьому, що наявність даної заборгованості у розмірі 19 625 004,84 грн. підтверджується актом звіряння розрахунків від 08.06.2015, по-друге, представник Підприємства неодноразово в судових засідання визнавав дану заборгованість перед Акціонерним товариством.
Згідно із частиною першою статті 75 ГПК України визнані факти не підлягають доведенню.
Статтею 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору про постачання електричної енергії встановлюються Законами України "Про засади функціонування ринку електричної енергії України" та "Про електроенергетику".
Згідно із статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення 19 625 004,84 грн. грн. вартості електричної енергії визнані апеляційним судом обґрунтованими, оскільки підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані Підприємством, а тому підлягають задоволенню.
Посилання Підприємства на рішення господарського суду міста Києва у справі № 910/11031/16 за позовом Акціонерного товариства до Товариства були відхилені апеляційним судом, оскільки у даній справі предметом та підставою позову є невиконане Підприємством зобов'язання саме за договором про постачання електричної енергії № 1,01, у той час як у справі № 910/11031/16 підставою позову був інший договір - договір про переведення боргу, який у подальшому був визнаний недійсним постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.09.2017 у справі № 922/4819/16. Враховуючи диспозитивність цивільних правовідносин, в тому числі захист власних прав, Товариство може самостійно захистити свої права у правовідносинах, що виникли у зв'язку із визнанням договору переведення боргу недійсним.
За таких умов твердження Підприємства про порушення майнових прав та інтересів Товариства у разі задоволення заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами також визнані судом безпідставними.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заява Акцірнерного товариства про перегляд постанови Харківського апеляційного господарського суду від 07.10.2015 за нововиявленими обставинами підлягає задоволенню, а сума боргу - стягненню з боржника.
Посилання в касаційній скарзі на те, що апеляційний суд: проігнорував факт захищеності цивільного права та інтересу Акціонерного товариства; не врахував наслідки недійсності договору про переведення боргу від 31.07.2015 № 169/7-УТ/15; необґрунтовано визначив загальну суму боргу, - не приймаються Касаційним господарським судом, оскільки спростовуються викладеними у даній постанові доводами судів попередніх інстанцій.
Що ж до посилань в касаційній скарзі на те, що апеляційний суд ухвалив оскаржувану постанову неповноважним складом суду, тому що під час перегляду постанови від 07.10.2015 за нововиявленими обставинами приймали участь судді, які ухвалювали по суті постанову від 07.10.2015, що, на думку Підприємства, є порушенням процесуального законодавства, то такі посилання відхиляються Касаційним господарським судом, оскільки згідно з частиною п'ятнадцятою статті 32 ГПК України розгляд заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами здійснюється тим самим складом суду, який ухвалив рішення, що переглядається, якщо справа розглядалася суддею одноособово або у складі колегії суддів. Якщо такий склад суду сформувати неможливо, суддя або колегія суддів для розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами визначається в порядку, встановленому частиною першою цієї статті.
Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки судами було прийнято рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що надає підстави залишити їх без змін.
У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше прийняті у даній справі судові рішення, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Керуючись статтями 129, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд
Касаційну скаргу комунального підприємства "Харківводоканал" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.09.2018 у справі № 922/3388/15 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Булгакова
Суддя Б. Львов
Суддя В. Селіваненко