23 листопада 2018 року
м. Київ
Справа № 911/3702/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г.М. - головуючого, Берднік І.С., Кушніра І.В.
розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.08.2018
та на рішення Господарського суду Київської області від 08.06.2018
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Комунального підприємства "Борщагівка"
про стягнення 198 804,11 грн.,
21.09.2018 Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.08.2018 та рішення Господарського суду Київської області від 08.06.2018 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями Касаційного господарського суду від 05.10.2018 визначено склад колегії суддів: Мачульський Г.М. - головуючий, Кушнір І.В., Краснов Є.В.
Ухвалою Верховного Суду від 16.10.2018 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишено без руху на підставі частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю доказів сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Касаційну скаргу заявника залишено без руху до 19.11.2018, а відповідно до частини другої статті 174 Господарського процесуального кодексу України, строк усунення недоліків не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
29.10.2018 заявником направлено заяву про усунення недоліків касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, до якої додано оригінал платіжного доручення №6008508 від 24.09.2018 на суму 5 964,12 грн. про сплату судового збору за подання касаційної скарги.
Враховуючи, що заявником касаційної скарги усунено недоліки у встановлений строк ухвалою Верховного Суду від 16.10.2018 та не перевищує десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду матеріалів касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у справі №911/3702/17.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями Касаційного господарського суду від 13.11.2018 у зв'язку з відрядженням судді Краснова Є.В. визначено склад колегії суддів: Мачульський Г.М. - головуючий, Берднік І.С., Кушнір І.В.
Разом із касаційною скаргою заявника подано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке обґрунтовано тим, що повний текст постанови апеляційної інстанції надійшов на адресу компанії 03.09.2018, що підтверджується копією першої сторінки постанови з проставленою датою надходження та вхідним номером.
Зважаючи на те, що касаційна скарга подана у строк встановлений приписами статті 288 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження поважними, а клопотання таким, що підлягає задоволенню.
Перевіривши доводи заявника касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 293 Господарського процесуального кодексу України у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" (на момент звернення із касаційною скаргою) прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2018 встановлено у розмірі 1 762 грн.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 Господарського процесуального кодексу України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом позову у даній справі є стягнення у розмірі 198 804,11 грн., а отже, ціна позову не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У касаційній скарзі заявник просить скасувати постанову апеляційної інстанції та рішення місцевого господарського суду і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача.
Рішенням Господарського суду Київської області від 08.06.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.08.2018, у задоволенні позовної заяви відмовлено повністю.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем погашено основний борг 21.10.2016 за договором купівлі-продажу природного газу, тобто до вступу в дію Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", який вступив в дію 30.11.2016.
Частиною третьою статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", якою врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Отже, частина третя статті 7 Закону про врегулювання заборгованості за спожитий природний газ є нормою прямої дії, а, відтак, її застосування до споживачів не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов поряд з їх обов'язком щодо погашення заборгованості за спожитий природний газ у строк до набрання чинності 30.11.2016 цим Законом. При цьому, виконання даної норми не залежить від факту включення підприємства-споживача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, оскільки в силу частини 1 статті 58 Конституції України зазначений Закон не має зворотної дії в часі, не поширюється на правовідносини з розрахунків за поставлений природний газ, які проведено до набрання ним чинності, а визначає порядок врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, що не була погашена боржниками станом на 30.11.2016.
Крім того, Верховним Судом вже неодноразово висловлювалася правова позиція щодо застосування норм частини третьої статті 7 зазначеного Закону, зокрема у постановах від 12.06.2018 у справі №905/1490/15, від 07.08.2018 у справі №925/1584/17, від 07.02.2018 у справі №927/1152/16.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України" Суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Беєлер проти Італії", "Онер'їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови", "Москаль проти Польщі"). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії" від 20.05.2010, "Тошкуце та інші проти Румунії" від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси ("Онер'їлдіз проти Туреччини" та "Беєлер проти Італії").
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
У контексті викладеного необхідно враховувати, що Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.
Враховуючи викладене, колегія суддів Касаційного господарського суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для стягнення з відповідача нарахованих сум пені, 3% річних та інфляційних втрат згідно із частиною третьою статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".
З огляду на викладене, відсутні підстави вважати, що касаційна скарга позивача є обґрунтованою, оскільки правильне застосування судом апеляційної інстанції норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
За таких підстав Касаційний господарський суд у складі Верховного суду відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі №911/3702/17 за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".
Керуючись статтями 234, 235, 293 Господарського процесуального кодексу України,
1. Клопотання Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити.
2. Поновити Публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" строк на касаційне оскарження.
3. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №911/3702/17 за касаційної скаргою Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".
4. Касаційну скаргу та додані до неї документи (у тому числі оригінал платіжного доручення №6008508 від 24.09.2018 на суму 5 964,12 грн.) повернути заявнику.
5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий Г.М. Мачульський
Судді І.С. Берднік
І.В. Кушнір