Господарський суд Рівненської області
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013
"20" листопада 2018 р. м. Рівне Справа № 918/609/18
Господарський суд Рівненської області у складі судді Церковної Н.Ф., за участю секретаря судового засідання Оліфер С.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯЛИНІВКА НОВА"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Бастіон"
про стягнення коштів в сумі 119 140,00 грн,
у судовому засіданні приймали участь:
від позивача: ОСОБА_1,
від відповідача: не з'явився;
У вересні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЯЛИНІВКА НОВА" звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Бастіон" про стягнення коштів в сумі 119 140,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору підряду від 21.06.2018 року № 21/06/2018, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЯЛИНІВКА НОВА" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Бастіон".
Як зазначає позивач, відповідач не провів роботи в об'ємах, визначених Додатковою угодою від 21.06.2018 року №1 та не надав послуги належної якості, у зв'язку із чим авансовий платіж в сумі 80 000,00 грн підлягає поверненню, а також 39 140,00 грн шкоди, яку позивач просить стягнути з відповідача.
Ухвалою суду від 20.09.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №918/609/18, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначено на 17.10.2018 року.
12.10.2018 року через відділ канцелярії та документального забезпечення забезпечення суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги заперечує, просить суд відмовити в задоволенні позову.
У відзиві зазначає, що станом на 05.10.2018 року позивачем було перераховано відповідачу тільки 80 000,00 грн, з належних до сплати 134 000,00 грн, відтак позивач не сплатив належну суму попередньої оплату згідно з договором підряду в сумі 54 000,00 гривень.
Враховуючи специфічність виконання робіт з розліснення, з метою недопущення порушення строків виконання робіт, в тому числі постійної підтримки техніки та
обладнання в робочому стані та забезпечення проведення своєчасного ремонту (п.п. 4.2.4, 4.2.6. договору підряду) позивачу необхідно було сплатити відповідачу, як попередню оплату, грошові кошти в розмірі 134 000,00 грн, з чим позивач погодився та зобов'язався їх сплатити, про що свідчать умови додаткової угоди №1 до договору підряду від 21.06.2018 року.
В свою чергу, відповідач розпочав роботи з розліснення та навіть при подальшому порушенні позивачем умов договору підряду продовжував сумлінно, якісно і в повній мірі проводити роботи, проте 08.07.2018 року вийшов з ладу трактор JD 7930, про що відразу було повідомлено позивача.
09.07.2018 року між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОСЕМ" було укладено Договір № 09.07.18-105 на технічне обслуговування та ремонт сільськогосподарської техніки. Під час діагностики працівниками ТОВ «АГРОСЕМ» було встановлено, що в трактора JD 7930 вийшла з ладу трансмісія та необхідно провести значні ремонтні роботи, в тому числі і заміну коробки передач.
У зв'язку з цим, відповідач 12.07.2018 року сплатив ТОВ «АГРОСЕМ» грошові кошти в сумі 9 586,80 грн за проведені ремонтні роботи по Договору №09.07.18-105 від 09.07.2018 року, що підтверджується платіжним дорученням № 1276 від 12.07.2018 року.
Оскільки у Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОСЕМ» не було можливості провести ремонтні роботи, відповідач, виконуючи п. 4.2.6 Договору підряду змушений був шукати інші можливості для здійснення ремонту трактора, у зв'язку з чим лише 20.08.2018 року між ним та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 укладено Договір № 131800250 про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту спецтехніки та передано на ремонт трактор, що підтверджується Актом прийняття техніки в ремонт № 20/08/18 від 20.08.2018 року.
Відповідач вважає, що невиконання позивачем умов оплати (не вчиненням дій, що встановлені договором) призвело до неможливості відповідачем провести своєчасний ремонт техніки, а в подальшому й відновити роботи з розліснення.
Крім цього зазначає, що 03.08.2018 року позивачем в односторонньому порядку складено Акт приймання-передачі виконаних робіт, в якому, окрім фіксації обсягу виконаних робіт, неправомірно викладені суб'єктивні твердження позивача щодо виконання умов Договору підряду, які до того не відповідають дійсності, а саме: в п. 1.6. зазначено, що позивачем вимоги Додаткової угоди №1 щодо попередньої оплати виконанні в обсязі, погодженому з відповідачем та п. 1.8. зазначено, що позивачем за результатами наданих відповідачем послуг встановлено, що послуги надано з порушенням умов договору підряду, та у зв'язку з цим відповідачу пропонується повернути сплачені кошти в сумі 95 000,00 грн, з яких 80 000,00 грн плата за договором та 15 000,00 грн - вартість трала на суму 15 000,00 грн, у зв'язку з цим вказаний Акт відповідачем не підписано та не визнається.
Позивач зазначає, що були проведені перевірки та складені відповідні акти перевірок, але відповідачу вони не надані та не надходили. При перевірках та актуванні їх результатів представники відповідача присутні не були та не запрошувалися.
Отже, у позивача немає жодних правових підстав стверджувати, що відповідачем були допущено порушення норм матеріального права, оскільки порушення відповідачем строків виконання робіт відбулося з вини позивача.
Ухвалою суду від 17.10.2018 року розгляд справи відкладено на 15.11.2018 року.
06.11.2018 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від позивача надійшла відповідь на відзив, де позивач вказує, що вказаний відзив є необгрунтований виходячи із наступного.
Так, у відзиві відповідач зазначив, що не виконав умови договору №21/06/2018 у зв'язку із тим, що позивачем було перераховано на рахунок відповідача лише частину попередньої оплати, що начебто потягло за собою неможливість виконання договору, в тому числі з причин поломки техніки. Водночас, вказане твердження не відповідає дійсності за наступних обставин.
Так, згідно п. 2.1. Договору підрядник виконує роботи на власній або орендованій техніці силами свого персоналу на пальному замовника.
Приписами п.п. 4.2.1. - 4.2.6. договору визначено обов'язки відповідача, в тому числі виконати роботи, забезпечивши максимальний режим роботи техніки на добу, та постійно підтримувати техніку у робочому стані.
Згідно додаткової угоди № 1 від 21.06.2018 року, попередня оплата складалась із 2 частин, одна із яких - 80 000,00 грн перерахувалась до початку виконання робіт, а саме до 22.06.2018 року, а друга частина - 54 000,00 грн повинна була бути перерахована безпосередньо під час їх виконання, а саме: 29.06.2018 року. Однак, 29.06.2018 року позивачем в ході перевірки виконання робіт виявлено, що відповідач не забезпечив максимальний режим роботи техніки на добу, оскільки не тільки розпочав роботи невчасно, а провів лише вибіркове спилювання дерев на ділянці, що не перевищує 7% від загального обсягу землі, у той час, як відповідно до п. 6 Договору, повинен був провести, крім спилювання, очистку ділянки та викорчовування залишків дерев на значно більшій площі.
Вказані обставини підтверджуються доданими до позову фотокартками, земельної ділянки, яку обробляв відповідач.
У зв'язку з чим позивач, скориставшись правом, передбаченим ст. 594 ЦК України, притримав частину попередньої оплати, до виконання відповідачем очистки ділянки та викорчовування залишків дерев на ділянці, яку почав обробляти відповідач, про що повідомив останнього та наголосив на необхідності виконання відповідачем всіх умов договору, в тому числі його п.п. 4.2.1. - 4.2.6.
Однак, відповідач замість того, щодо виконати законні вимоги позивача щодо необхідної якості роботи, не повідомивши про причини невиконання умов Договору взагалі припинив виконання робіт, тим самим, як вже зазначалось у позові відмовився від виконання договору.
У судовому засіданні 15.11.2018 року оголошувалась перерва до 20.11.2018 року.
У судове засідання 20.11.2018 року з'явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, явку своїх повноважних представників у призначене судове засідання не забезпечив, хоча про час, дату і місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи підписами у розписці від 15.11.2018 р. про оголошення перерви у судовому засіданні.
Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 ГПК України та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
У судовому засіданні 20.11.2018 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши копії документів на їх відповідність оригіналам, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно, всебічно та повно дослідивши надані у справі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
21.06.2018 року між позивачем (замовник) та відповідачем (підрядник) укладено Договір підряду № 21/06/2018 (надалі - договір) на комплекс робіт по розкорчовуванні заліснених земельних ділянок.
Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2018 року (п. 8.1. договору).
Згідно з п. 1.1. договору відповідач, як підрядник, зобов'язався виконати комплекс робіт по розкорчовуванні заліснених земельних ділянок, розташованих на території Ялинівської сільської ради Житомирської області, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити вказані роботи.
Пунктом 2.1. договору передбачено, що підрядник виконує роботи на власній або орендованій техніці силами свого персоналу на пальному замовника.
Приписами п.п. 4.2.1. - 4.2.6. визначено обов'язки відповідача, в тому числі виконати роботи, забезпечивши максимальний режим роботи техніки на добу, та постійно підтримувати техніку у робочому стані.
Пунктом 1.6. договору визначено, що за результатами виконання робіт підрядником складається та підписується акт стану розліснення площі.
Умовами договору визначено, що остаточна вартість виконаних підрядником робіт (сума до оплати) зазначається підрядником в актах здачі-приймання виконаних робіт, що щомісячно підписується сторонами.
Оплата здійснюється шляхом перерахування на поточний банківський рахунок підрядника на підставі акту здачі - приймання робіт протягом 3-х банківських днів з дня підписання акту.
Згідно з додатковою угодою № 1 від 21.06.2018 року, початок робіт запланований на 23.06.2018 року, а останнім днем виконання робіт встановлено 30.07.2018 року.
Суд встановив, що 22.06.2018 року на виконання п. 1.1. договору та умов додаткової угоди № 1 від 21.06.2018 року позивач перерахував кошти в сумі 80 000,00 грн попередньої оплати (авансу), що підтверджується копією платіжного доручення № 566 від 22.06.2018 року та рахунком - фактурою від 21.06.2018 року.
В акті прийняття - передачі виконаних робіт від 03.08.2018 року встановлено, що робота вчасно не розпочалась, виконана не належним чином та в об'ємі, що не відповідає умовам договору, про що 06.08.2018 року повідомлено відповідача.
Так як роботи розпочались 25.06.2018 року, тобто на два дні пізніше визначеного договором терміну, то станом на 03.08.2018 року обсяг площі, яка була оброблена становить 11 га, проте додатковою угодою № 1 від 21.06.2018 року визначено, що обсяг роботи, який повинен бути виконаний до 30.07.2018 року має становити 96 га.
Позивач, здійснивши перевірку якості виконаних робіт встановив, що роботу виконано не якісно, проведено лише часткове спилювання дерев, виконання робіт постійно переривалось з вини відповідача (поломки техніки, відсутність працівників). Станом на день огляду роботи фактично припинені.
Таким чином, своєю бездіяльністю, відповідач фактично безпідставно відмовився від виконання договору, при цьому, жодних актів здачі - приймання (приймання-передачі) виконаних робіт або Актів стану розліснення площі не надавав.
07.08.2018 року позивачем на адресу відповідача направлено, в порядку ч. 2 ст. 222 ГК України претензію, відповідач відповіді на вказану претензію не надіслав, авансовий платіж не повернув, а також на вимогу позивача безоплатно виправити ці недоліки у розумний строк або виправити їх за свій рахунок, відповідач не відреагував.
Враховуючи те, що відповідач умови договору щодо виконання своїх зобов'язань не виконав, роботи, в об'ємах визначених додатковою угодою № 1 від 21.06.2018 року не провів та не надав позивачу послуги належної якості, авансовий платіж в сумі 80 000,00 грн підлягає поверненню.
Аванс - це певна грошова сума або інші цінності, які боржник передає кредитору у рахунок майбутніх платежів. Аванс, як і завдаток, є доказом, який посвідчує факт наявності зобов'язання (доказова функція), а також зараховується в рахунок майбутніх платежів (платіжна функція), але не може бути визнаним одним із способів забезпечення виконання зобов'язання. Сторона, яка видала аванс, має право вимагати його повернення у всіх випадках невиконання договору (ч. 2 ст. 570 ЦК України).
Відповідно до п. 5.1. договору якщо не виконанням або неналежним виконанням умов договору однією із сторін іншій стороні спричинені прямі та/або не прямі збитки, то вони стягуються на користь управненої сторони в повному обсязі. Збитки відшкодовуються понад неустойку.
Оскільки відповідачем порушено зобов'язання за договором щодо виконання своєчасного та в повному обсязі робіт, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права та просить суд стягнути з відповідача 119 140, 00 грн, з яких 80 000, 00 грн - перерахованих коштів за договором у якості передоплати вартості робіт та 39 140,00 грн шкоди.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Суд дійшов висновку про те, що укладений сторонами Договір за своєю природою є договором підряду за яким у сторін виникли відповідні зобов'язання.
Відповідно до ч.1. ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно з п. 1 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна або способи її визначення.
Відповідно до ч. 1 ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Як передбачено у ч. 1 ст. 849 ЦК України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника.
Частиною 3 ст. 858 ЦК України визначено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Отже, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.
При цьому, сам по собі факт відсутності підписаних сторонами актів передачі-приймання виконаних робіт не є визначальним для висновку про невиконання відповідачем робіт.
В силу приписів ч. ч. 1, 2 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).
Таким чином, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 13.09.2017 року у справі №922/4783/16, від 23.02.2015 року у справі №910/7686/13, від 11.05.2012 року у справі №21/5005/14068/2011 та в п. 6 оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.2013 року "Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)".
Матеріалами справи підтверджується, а саме в акті прийняття - передачі виконаних робіт від 03.08.2018 року позивач повідомив відповідачеві про те, що робота вчасно не розпочалась, виконана не належним чином та в об'ємі, що не відповідає умовам договору.
Таким чином, оскільки відповідачем було порушено взяті на себе за договором підряду зобов'язання щодо своєчасного та в повному обсязі робіт, від якого в подальшому позивач відмовився на підставі ч. 2 ст. 849 ЦК України, останній має право вимагати від відповідача як підрядника за договором завдану невиконанням договору шкоду.
При цьому, відмова замовника від договору, яка за своєю суттю є одностороннім правочином, може бути вчинена виключно до моменту завершення виконання підрядником робіт та має бути доведена до підрядника (шляхом направлення письмового листа) з чітким посиланням на правову підставу (норму Цивільного кодексу України), у відповідності до якої замовник відмовляється від договору підряду, оскільки в кожному з наведених випадків настають різні правові наслідки і виникають різні права та обов'язки у сторін. В той час, як відсутність факту вчинення замовником одностороннього правочину відмови від договору підряду на підставі ч. 2 ст. 849 ЦК України виключає правомірність вимоги замовника про повернення попередньої оплати за договором підряду.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Судом встановлено, що позивачем на підставі п. 1.1. договору та умов додаткової угоди № 1 від 21.06.2018 року перераховано відповідачеві 80 000,00 грн у якості попередньої оплати (авансу) вартості робіт, що підтверджується наявною у матеріалах справи належним чином засвідченою копією платіжного доручення № 566 від 22.06.2018 року та рахунком - фактурою від 21.06.2018 року, що зумовлює початок з боку відповідача обумовлених договором робіт.
Як зазначалося вище, додатковою угодою № 1 від 21.06.2018 року сторони погодили термін виконання робіт, початок яких запланований на 23.06.2018 року, а останнім днем виконання робіт встановлено 30.07.2018 року.
З матеріалів справи встановлено, що роботи розпочались 25.06.2018 року, тобто на два дні пізніше визначеного договором терміну.
Станом на 03.08.2018 року обсяг площі, яка була оброблена становить 11 га, проте додатковою угодою № 1 від 21.06.2018 року визначено, що обсяг роботи який повинен бути виконаний до 30.07.2018 року має становити 96 га.
Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України). Належним є виконання зобов'язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
За загальним правилом зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (ст. 598 ЦК України, ст. 202 ГК України). Ці підстави наведено у ст. ст. 599 - 601, 604- 609 ЦК України.
Суд констатує відсутність у матеріалах справи доказів виконання відповідачем обумовлених договором робіт у повному обсязі та у передбачений договором строк.
Крім того, матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором.
Як встановлено судом вище позивач не отримав результату робіт, обмовленого умовами укладеного з відповідачем договору, а відповідачем не доведено суду факту виконання таких робіт.
Судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором.
Пунктом 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки роботу не виконав, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Пунктом 1 ст. 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно п. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до п. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Умовами п. 5.2. договору визначено, що у випадку повної або часткової безпідставної відмови підрядника від виконання договору, він сплачує замовнику штраф у розмірі 10 % загальної вартості робіт, яка визначена відповідними додатками до договору і при цьому замовник має право залучати до виконання робіт, що є предметом договору іншу особу за рахунок підрядника.
Так як загальна вартість робіт складає 269 560 ,00 грн, то 10 % штрафу від загальної вартості робіт, яку заявив до стягнення позивач, становить 26 956,00 грн.
Крім цього, п. 5.5. договору передбачено, що у випадку прострочення підрядником встановленої дати початку роботи та/або загального строку виконання робіт, він сплачує замовнику неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діятиме у відповідний період, від загальної вартості робіт за відповідним додатком за кожен день прострочення.
Зокрема, роботи розпочались 25.06.2018 року, що на 2 дні пізніше строку, зазначеного у договорі, що підтверджується актом прийняття - передачі виконаних робіт від 06.08.2018 року, у зв'язку з цим розрахунок неустойки проводився за наступною формулою: загальна вартість робіт 269 560, 00 грн розділена на подвійну ставку НБУ, яка з 24.05.2018 року по 13.07.2018 року становила 17%, тобто (269 560,00 грн х 34% : 365 х 2 = 502 грн.
Крім того, підрядник прострочив виконання робіт до дня подачі позову на 45 днів (з 01.08.2018 року по 07.09.2018 року), при цьому ставку НБУ зросла (з 13.07.2018 року по 07.09.2018 року становила 17,5%, а з 07.09.2018 року по теперішній час 18 %), відтак: 269 560,00 грн х 35%: 365 х 38 = 9 822, 00 грн,а за період з 07.09.2018 року по 13.09.2018 року 269 560,00 грн х 36% : 365 х 7 = 1 861,00 грн.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Таким чином, за порушення, допущеними відповідачем за договорм підряду слід стягнути 12 185,00 грн пені.
За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судовій збір в розмірі 1 762, 00 грн, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Бостіон" (34700, Рівненська область, м. Корець, вул. Київська, 65, код ЄДРПОУ 39081223) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ялинівка Нова" (02043, Житомирська область. Пулинський район, с. Ялинівка, вул. Шевченка, 1 Б, код ЄДРПОУ 39289687) 119 140,00 грн завданої шкоди та 1 762,00 грн судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 ГПК України.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Повний текст рішення складено та підписано 23 листопада 2018 року.
Суддя Церковна Н.Ф.