ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
19 листопада 2018 року Справа № 913/471/18
м. Харків Провадження №17/913/471/18
Господарський суд Луганської області у складі судді Фонової О.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ,
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит», м. Сєвєродонецьк Луганської області,
про стягнення 5339 грн 68 коп.
Секретар судового засідання Рвачов О.О.
У засіданні брали участь:
від позивача - представник не прибув;
від відповідача - ОСОБА_1, паспорт серії АН № 653877 виданий Павлоградським МВ УМВС України в Дніпропетровській області 26.11.2007, довіреність № ББУ/РА81/СЛ/17 від 11.12.2017.
Обставини справи: Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (позивач у справі) звернулось до Господарського суду Луганської області з позовною заявою №14/4-2020 від 16.09.2018 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит» (відповідач у справі) про стягнення основного боргу у сумі 87,11 грн, пені у сумі 4187,83 грн, 3% річних 972,87 грн, інфляційних нарахувань у сумі 91,87 грн за договором купівлі - продажу природного газу від 28.01.2014 № 2240/14-БО-20 (далі - Договір).
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що у період з січня по липень 2014 року на виконання умов вказаного Договору він передав у власність відповідача природний газ за актами приймання-передачі на загальну суму 1556283,28 грн. В порушення умов Договору відповідач свої зобов'язання щодо повної оплати спожитого природного газу не виконав, у зв'язку з чим, за відповідачем утворилась заборгованість у сумі 87,11 грн, за стягненням якої позивач звернувся до суду.
У зв'язку з порушенням строків оплати згідно з п.6.1 Договору, на підставі п.7.2 Договору, позивач нарахував та пред'явив до стягнення пеню в сумі 4187,83 грн згідно наданого позивачем розрахунку.
Крім того, відповідно до статті 625 ЦК України, нараховані та пред'явлені до стягнення 3 % річних в сумі 972,87 грн та інфляційні нарахування в сумі 91,87 грн згідно наданих позивачем розрахунків.
Ухвалою суду від 03.10.2018 відкрито провадження у справі розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 29.10.2018.
26.10.2018 від відповідача до відділу документального забезпечення суду надійшла заява б/н від 25.10.2018, в якій він просить надати дозвіл на ознайомлення з матеріалами справи та перенести розгляд справи на іншу дату для можливості приймати участь у судовому засіданні обізнаним та підготовленим.
Обґрунтовуючи доводи заяви відповідач зазначив, що не отримав позовну заяву, тому немає можливості вивчити викладені у ній обставини справи, їх юридичне обґрунтування та підготувати відзив на позовну заяву.
Водночас, суд вважає доводи відповідача безпідставними, оскільки позивачем до позовної заяви №14/4-2020 від 16.09.2018 додані належні докази відправлення відповідачеві копії позовної заяви та доданих до неї документів, а саме: опис вкладення в поштовий конверт та документ, що підтверджує надання поштових послуг (фіскальний чек), які надані в оригіналі (а.с.11-13).
Представник позивача в судовому засіданні 29.10.2018 підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач в установлений судом строк відзив із викладення власної правової позиції не надав, явку свого представника в судове засідання 29.10.2018 не забезпечив.
Ухвалою від 29.10.2018 суд відклав судове засідання в межах розгляду справи по суті на 19.11.2018.
Представник позивача в судове засідання 19.11.2018 не прибув, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, записом про відкладення розгляду справи на 19.11.2018, на якому є особистий підпис представника позивача ОСОБА_2, та рекомендованим повідомленням про вручення 05.11.2018 поштового відправлення повноважному представнику позивача.
Представник відповідача скористався правом участі в судовому засіданні 19.11.2018, однак, відповідач відзиву на позов та заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження до матеріалів справи не надав.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд встановив наступне.
Між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (позивач у справі), як Продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит» (відповідач у справі), як Покупцем, був укладений 28.01.2014 договір купівлі-продажу природного газу № 2240/14-БО-20 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору, Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (далі - Газ), на умовах Договору.
Пунктом 1.2 Договору визначено що, Газ, який продається за Договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями (далі - споживачами Покупця).
У розділі 2 Договору, сторони визначили кількість та фізико-хімічні показники газу.
За умовами п. 2.1 Договору, Продавець передає Покупцю з 01.01.2014 по 31.12.2014 газ обсягом 822 тис.куб.м.
Як зазначено у п. 3.3 Договору, приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу Покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу Покупця.
У пункті 3.4 Договору, сторони визначили, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобов'язується надати Продавцеві підписані та скріплені печатками Покупця та газотранспортного підприємства три примірника акта приймання - передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути Покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між Сторонами.
Відповідно до п. 5.2 Договору, ціна за 1000 куб. м газу становить всього з ПДВ - 3340,75 грн.
У разі зміни уповноваженим органом ціни на газ та/або тарифів на його транспортування, розподіл і постачання вони є обов'язковими для Сторін за Договором з моменту введення їх в дію (п.5.3 Договору).
Згідно з п. 6.1. Договору, оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Також, згідно п. 6.2 Договору, при невиконанні Покупцем вимог, передбачених у п. 6.1 Договору, Продавець має право обмежити передачу газу Покупцеві або припинити передачу газу до повного погашення заборгованості за переданий газ по цьому договору.
Відповідно до п. 7.2. Договору, у разі невиконання Покупцем умов п. 6.1 Договору Продавець має право не здійснювати поставку газу Покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання Покупцем п.6.1 Договору він зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
У пункті 9.3 Договору, сторони визначили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) роки.
Строк дії договору встановлений з 01.01.2014 і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (розділ 11 Договору).
Між сторонами за Договором підписана додаткова угода № 1 від 30.04.2014, згідно якої сторони домовилися викласти з 01.04.2018 пункт 5.2 статті 5 «Ціна газу» у наступній редакції: «Ціна за 1000 куб. м газу становить всього з ПДВ - 5264,88 грн».
Між сторонами за Договором підписана додаткова угода № 2 від 23.05.2014, згідно якої сторони домовилися викласти з 01.05.2018 пункт 5.2 статті 5 «Ціна газу» у наступній редакції: «Ціна за 1000 куб. м газу становить всього з ПДВ - 6208,18 грн».
Між сторонами за Договором підписана додаткова угода № 3 від 10.06.2014, згідно якої сторони домовилися викласти з 01.06.2018 пункт 5.2 статті 5 «Ціна газу» у наступній редакції: «Ціна за 1000 куб. м газу становить всього з ПДВ - 6222,22 грн».
Між сторонами за Договором підписана додаткова угода № 4 від 25.09.2014, згідно якої сторони домовилися викласти з 01.09.2018 пункт 5.2 статті 5 «Ціна газу» у наступній редакції: «Ціна за 1000 куб. м газу становить всього з ПДВ - 6405,82 грн».
На виконання своїх зобов'язань за Договором позивач передав відповідачу протягом січня - квітня 2014 року природний газ на загальну суму 1556196,17 грн, що підтверджується наступними актами прийому - передачі природного газу (а.с.27-30):
- акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2014 у обсязі 181,101 тис.куб.м. за січень 2014 року на суму 605013,83 грн;
- акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2014 у обсязі 137,082 тис.куб.м. за лютий 2014 року на суму 487956,96 грн;
- акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2014 у обсязі 104,740 тис.куб.м. за березень 2014 року на суму 349910,37 грн;
- акт приймання-передачі природного газу від 30.04.2014 у обсязі 27,221 тис.куб.м. за квітень 2014 року на суму 143318,31 грн.
Вказані акти підписані сторонами без зауважень та скріплені їх печатками.
В порушення умов договору відповідач свої зобов'язання щодо повної оплати спожитого природного газу не виконав, у зв'язку з чим, за відповідачем утворилась заборгованість у сумі 87,11 грн, яка підтверджується реєстром обсягів реалізації природного газу з ресурсів НАК «Нафтогаз України» через НАК «Нафтогаз України» через газорозподільні мережі ПАТ «Луганськгаз» за липень 2014 року та витягом з реєстру споживачів природного газу теплопостачальні організації за договорами з НАК «Нафтогаз України», з боку яких не підписані акти приймання - передачі (а.с.31-33), за стягненням якої позивач звернувся до суду.
Також позивач послався на те, що оплату за поставлений газ відповідач здійснював несвоєчасно, чим порушив умови Договору.
У зв'язку з порушенням строків оплати згідно з п.6.1 Договору, на підставі п.7.2 Договору, позивач нарахував та пред'явив до стягнення пеню в сумі 4187,83 грн згідно наданого позивачем розрахунку (а.с.15,16).
Крім того, відповідно до статті 625 ЦК України, нараховані та пред'явлені до стягнення 3 % річних в сумі 972,87 грн та інфляційні нарахування в сумі 91,87 грн згідно наданих позивачем розрахунків (а.с.15,16).
Відповідач скористався правом участі в судовому засіданні 19.11.2018, однак, відзив на позов не надав, обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував.
Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та надані ним докази, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.
Частиною 1 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).
Судом встановлено, що відповідно до укладеного між сторонами Договору позивач поставив відповідачу за період січень-липень 2014 року природний газ на суму 1556283,28 грн, що підтверджується актами приймання передачі природного газу від 31.01.2014, 28.02.2014, 31.03.2014, 30.04.2014 (а.с.27-30), а також реєстром обсягів реалізації природного газу з ресурсів НАК «Нафтогаз України» через НАК «Нафтогаз України» через газорозподільні мережі ПАТ «Луганськгаз» за липень 2014 року, який підписаний відповідачем, та витягом з реєстру споживачів природного газу теплопостачальні організації за договорами з НАК «Нафтогаз України», з боку яких не підписані акти приймання - передачі (а.с.31-33).
Оскільки, зобов'язання з оплати за поставлений природний газ за липень 2014 року у сумі 87,11 грн в обумовлені Договорами строки відповідачем не були виконані у повному обсязі, що підтверджено наданими позивачем доказами та не спростовано відповідачем, тому дана вимога підлягає задоволенню.
Крім того, оплату за поставлений газ відповідач здійснював несвоєчасно, чим порушив свої зобов'язання за Договором.
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У зв'язку з порушенням строків з оплати отриманого газу позивачем заявлено вимогу про стягнення пені за Договором в сумі 4187,83 грн за періоди, згідно наданого до матеріалів справи розрахунку (а.с.15,16).
Відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачена сторонами у 7.2. Договору, де передбачено, що у разі невиконання Покупцем п.6.1 Договору він зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Так, за порушення терміну сплати за зобов'язаннями січня 2014 року нарахована пеня у сумі 2174,50 грн за період з 15.02.2014 по 11.03.2014.
За порушення терміну сплати за зобов'язаннями лютого 2014 року нарахована пеня у сумі 2001,14 грн за період з 15.03.2014 по 31.03.2014.
За порушення терміну сплати за зобов'язаннями липня 2014 року нарахована пеня у сумі 11,89 грн за період з 15.08.2014 по 14.02.2015.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Позивачем при розрахунку пені дотримані вимоги вищевказаних норм. Перевіривши правильність розрахунку суд дійшов висновку, що зазначена пеня є обґрунтовано заявленою, вірно нарахованою та такою, що підлягає задоволенню.
Позивач також просить стягнути 3% річних у сумі 972,87 грн, нараховані на зобов'язання за січень, лютий та липень 2014 року, згідно наданого до матеріалів справи розрахунку (а.с.15,16).
Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити 3% річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлено договором або законом.
Так, за порушення терміну сплати за зобов'язаннями січня 2014 року нараховані 3 % річних у сумі 501,81 грн за період з 15.02.2014 по 11.03.2014.
За порушення терміну сплати за зобов'язаннями лютого 2014 року нараховані 3 % річних у сумі 461,87 грн за період з 15.03.2014 по 31.03.2014.
За порушення терміну сплати за зобов'язаннями липня 2014 року нараховані 3 % річних у сумі 9,19 грн за період з 15.08.2015 по 19.02.2018.
Перевіркою судом розрахунку 3 % річних за заявлений період порушень законодавства та арифметичних помилок не встановлено.
Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 972,87 грн заявлені обґрунтовано та підлягають задоволенню.
Стосовно нарахованих інфляційних нарахувань за зобов'язаннями липня 2014 року в сумі 91,87 грн, заявленого позивачем до стягнення, згідно наданого позивачем розрахунку (а.с.16), суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Середній індекс інфляції за період прострочення (з вересня 2014 року по січень 2018 року) визначений позивачем вірно, виходячи з приписів п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань».
Отже, вимоги позивача про стягнення інфляційних нарахувань у сумі 91,87 грн відповідають чинному законодавству, є обґрунтованими, вірно обрахованими та підлягають задоволенню
За таких обставин, позов слід задовольнити повністю та стягнути з відповідача на користь позивача борг у сумі 87,11 грн, пеню у сумі 4187,83 грн, 3% річних 972,87 грн, інфляційні нарахування у сумі 91,87 грн, всього 5339,68 грн, з віднесенням судових витрат, відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, на відповідача.
Керуючись п.2 ч.1 ст.129, ст.ст.232-233, 238, 240-241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит», проспект Гвардійський, 30/1, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93400, ідентифікаційний код 37713861, на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 20077720, борг у сумі 87,11 грн, пеню у сумі 4187,83 грн, 3% річних 972,87 грн, інфляційні нарахування у сумі 91,87 грн, судовий збір у сумі 1762 грн 00 коп.
Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції згідно положень ст.256 Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Згідно пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У судовому засіданні 19.11.2018 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 23.11.2018.
Суддя О.С. Фонова