Справа № 344/19057/18
Провадження № 1-кс/344/9324/18
21 листопада 2018 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 42018091090000003 від 15.02.2018 року,
Слідчий звернувся з вказаним клопотанням, яке погоджене з прокурором, в обґрунтування якого зазначив, що 26 вересня 2018 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 149 КК України. 27 вересня 2018 року на підставі ухвали слідчого судді Івано-Франківського міського суду підозрюваному ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів - до 23 листопада 2018 року без визначення застави.
Матеріалами клопотання також зазначено, що закінчити досудове розслідування у зазначений вище термін неможливо, оскільки необхідно завершити та провести наступні слідчі та процесуальні дії: зняти грифи таємності з матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій, провести тимчасовий доступ до речей і документів, а саме медичної документації щодо ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_5 , яка знаходиться в КЛПУ «Міський наркологічний диспансер» м. Маріуполя Донецької області, необхідних для проведення та завершення судової психіатричної експертизи щодо вказаних осіб, додатково допитати потерпілих у кримінальному провадженні, а саме ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , провести тимчасовий доступ до речей та документів, а саме рахунку потерпілої ОСОБА_12 в Ощадбанку. Зазначені процесуальні та слідчі дії, які необхідно провести, мають суттєве значення для судового розгляду, оскільки спрямовані на здобуття доказів, які в подальшому дадуть змогу судді, стороні захисту та стороні обвинувачення, повно та об'єктивно дослідити обставини вчинених злочинів, правильно кваліфікувати дії підозрюваних, а відповідно прийняти законне, обґрунтоване кінцеве рішення. Строк, необхідний для проведення слідчих, процесуальних дій, проведення яких заплановано у кримінальному провадженні, становить не менше 2-х місяців, в зв'язку із особливою складністю кримінальних правопорушень. Обставини, що перешкоджали здійсненню вищезазначених процесуальних дій раніше є те, що інформація про перебування на обліку та психічні розлади у ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_5 надійшла з КЛПУ «Міський наркологічний диспансер» м. Маріуполя Донецької області у листопаді 2018 року, а також великий обсяг попередньо проведених першочергових невідкладних слідчих, негласних слідчих (розшукових) дій, процесуальних дій, заходів забезпечення кримінального провадження, спрямованих на отримання доказів злочинної діяльності, кількість підозрюваних у кримінальному провадженні.
Ухвалою слідчого судді від 20.11.2018 року строк досудового розслідування продовжено до двох місяців (до 26.01.2019 року). Приймаючи до уваги, що підстав для зміни чи скасування підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою немає, оскільки злочини у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5 згідно ст. 12 КК України відносяться до категорії середньої тяжкості, за вчинення якого відповідно до ч. 2 ст. 146 КК України передбачено позбавлення волі на строк до п'яти років та особливо тяжкого злочину, за вчинення якого відповідно до ч. 2 ст. 149 КК України передбачено позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років, тому з метою забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків слідчий просив продовжити строк тримання його під вартою на 60 днів.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, посилаючись на викладені в ньому обставини, просив клопотання задовольнити.
В судовому засіданні захисник підозрюваного клопотання заперечив, оскільки вважає підозру за ст. 149 КК України необґрунтованою, а наведені прокурором ризики недоведеними, просив врахувати дані, які характеризують особу підозрюваного та застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Підозрюваний в судовому засіданні підтримав думку захисника.
Заслухавши прокурора, підозрюваного та його захисника, дослідивши матеріали клопотання, вважаю наступне.
Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Ч. 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
При постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
У відповідності до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст. 197 КПК України строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання, а також те, що строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.
В той же час згідно з ст. 219 КПК України досудове розслідування повинно бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, а ч. 2 даної статті зазначає про можливість продовження строку досудового розслідування.
Ст. 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою.
Відповідно до ст. 199 КПК України, розглядаючи клопотання про продовження строків тримання під вартою слідчий суддя повинен з'ясувати конкретні причинили тривалого тримання особи під вартою, чи недопущеного безпідставного тривалого розслідування, інші обставини, що свідчать про невиправдано тривале тримання під вартою, чи не з'явилися причини, що дозволяють скасувати тримання під вартою та застосувати альтернативний запобіжний захід.
З матеріалів клопотання вбачається, що 26 вересня 2018 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 149 КК України. 27 вересня 2018 року на підставі ухвали слідчого судді Івано-Франківського міського суду підозрюваному ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів - до 23 листопада 2018 року без визначення застави.
Так, відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.
Відповідно до вимог п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).
При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об'єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».
У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Отже враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю матеріалів кримінального провадження, детальний перелік яких міститься у клопотанні та досліджений в судовому засіданні, а слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, наявні всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 злочинів, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 149 КК України.
В той же час 23.11.2018р. закінчується строк дії застосованого щодо підозрюваного запобіжного заходу.
Відповідно до ст. 199 КПК України, розглядаючи клопотання про продовження строків тримання під вартою слідчий суддя повинен з'ясувати конкретні причинили тривалого тримання особи під вартою, чи недопущеного безпідставного тривалого розслідування, інші обставини, що свідчать про невиправдано тривале тримання під вартою, чи не з'явилися причини, що дозволяють скасувати тримання під вартою та застосувати альтернативний запобіжний захід.
Однак стороною кримінального провадження з боку обвинувачення доведено наявність об'єктивних обставин, які в свою чергу перешкоджають завершенню досудового розслідування у даному кримінальному провадженні до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, у зв'язку з чим 20.11.2018 року ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду строк досудового розслідування продовжено до двох місяців (до 26.01.2019 року).
З точки зору ч. 2 ст. 177 КПК України, в якій визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, визначальними пунктами ст. 184 КПК України будуть п. 3,5,6,7 ч. 1 ст. 184 КПК України. Тобто, саме виклад обставин, які дають змогу обґрунтовано підозрювати особу у скоєнні злочину, та зробити висновок про наявність ризиків, обґрунтування неможливості запобігти ризикам при застосуванні більш мяких запобіжних заходів та обґрунтування обов'язків.
Вважається, що застосування запобіжних заходів вже можливо при наявності ризиків. Ризик же в свою чергу це не визначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для досудового слідства подій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім цього, прокурором доведено наявність ризиків, які не зменшилися та які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Вирішуючи дане клопотання враховую також вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_5 вказаних вище злочинів, характеризуючі особу підозрюваного дані, його вік, стан здоров'я (перебуває на обліку в наркологічному диспансері) та майновий стан, міцність соціальних зв'язків, наявність постійного місця проживання, непрацюючий має на утриманні малолітню дитину та раніше не судимий.
Стосовно наявності у підозрюваного, постійного місця проживання в м. Косів Івано-Франківської області, то слід зазначити наступне. З представленої слідчому судді копії договору оренди житлового приміщення, вбачається, що сам договір укладений третіми особами для проживання підозрюваного в той час, коли він вже перебував під вартою, а саме 26.10.2018 року. Слідчому судді не представлено доказів, що підозрюваний проживав там раніше. Відтак слідчий суддя вважає, що немає переконливих підстав вважати, що ОСОБА_5 має постійне місце проживання саме за вказаною захисником адресою, і має з нею «постійний» або «тривалий зв'язок». Термін «житло» в тлумаченні ЄСПЛ означає насамперед місце, де особа є «вдома», тобто наголос робиться на аспекті важливості об'єкту (помешкання) для особи, задоволення її потреб, а не на характеристиці самого об'єкту.
В той же час обставини, які зазначені стороною захисту, не можуть бути підставами для відмови в задоволенні даного клопотання, оскільки такі не виключають наявність обґрунтованості підозри та встановлених в судовому засіданні ризиків, а запропонований запобіжний захід не забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного та не буде достатнім для запобігання зазначеним вище ризикам.
Разом з тим, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177, 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні зокрема щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Отже, враховуючи вищенаведене, відсутність підстав для зміни чи скасування підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та те, що строк тримання останнього під вартою закінчується 23.11.2018р., вважаю, що клопотання слід задовольнити, продовжити строк тримання його під вартою на строк 60 днів - до 19.01.2018р. включно без визначення розміру застави.
Керуючись ст.ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, ст.ст. 176-178, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 205, 219, 309, 376, 395 КПК України, -
Клопотання задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на шістдесят днів - до 19 січня 2019 року включно.
Тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань № 12.
Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення. Про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора відділу прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_3 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського Апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1
Повний текст ухвали складено 22 листопада 2018 року.