Провадження №2-а/760/442/18
Справа №760/18021/17
05 вересня 2018 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі
головуючого судді Усатової І. А.,
за участю секретаря Ковальської К.О.,
представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Храпачевської О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві адміністративну позовну заяву ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про зобов'язання провести перерахунок та виплату пенсії - -
У вересні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до Солом'янського районного суду міста Києва з адміністративним позовом до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві та просила суд зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії за віком, підвищивши її розмір згідно з ч. 3 ст. 29 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на 15 відсотків розміру пенсії, обчисленого відповідно до ст.27 цього Закону, та здійснити виплату пенсії з 20.06.2017.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що вона перебуває на обліку в Правобережному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та з 20.06.2017 року отримує пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» .
08.08.2017 позивач звернулася до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою в якій просила провести перерахунок пенсії, підвищивши її на 15 відсотків розміру, обчисленого відповідно до ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зазначено, що 23.08.2017 Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві своїм листом № 1502/02/С-1288 повідомило позивачку про те, що здійснити перерахунок пенсії немає законних підстав, оскільки вона звернулася за переведенням пенсії з інвалідності на пенсію за віком, а тому норми п. 3 ст. 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не застосовуються.
Позивач вважає відмову Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві безпідставною та такою, що порушує права позивача на пенсійне забезпечення, та суперечить вимогам законодавства.
Ухвалою судді від 13.08.2017 відкрито скорочене провадження у справі.
02.11.2017 на адресу суду надійшли заперечення проти адміністративного позову від Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві. Відповідач посилався на те, що позивач перебуває на обліку в Управлінні з 20.06.2017 та отримує пенсію за віком відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому, 3 29.03.2004 по 20.06.2017 позивач отримувала пенсію по інвалідності ІІ групи. Відповідно до п. 2 ст. 10 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором. З 20.06.2017 ОСОБА_3 переведена з пенсії по інвалідності ІІ групи на пенсію за віком відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Ст. 26 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема 58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року. Згідно п. 3. Ст. 29 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» жінкам, які народилися у період по 31 грудня 1961 року, після виходу на пенсію встановлюється підвищення розміру пенсії, обчисленого відповідно до статті 27 цього Закону, в розмірі 2,5 відсотка за кожні шість місяців більш пізнього виходу на пенсію, починаючи з 55 років до досягнення ними 60-річного віку. Норми цієї статті стосуються осіб, яким пенсія призначається вперше. Разом з тим, таке підвищення можливе за умови більш пізнього виходу на пенсію особою, яка досягла пенсійного віку. Відповідач, посилається на те, що позивачем була подана заява про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, що не є виходом на пенсію у більш пізній час, а є лише зміною виду довічної пенсії, а тому відсутні правові підстави для застосування положення п. 3. ст. 29 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та здійснення перерахунку пенсії позивачці. Враховуючи вищевикладене відповідач просив відмовити ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Ухвалою судді від 30.11.2017 призначено справу до судового розгляду.
05.09.2018 представником позивача подано клопотання про заміну відповідача у справі Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на належного - Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві.
Протокольною ухвалою суду від 05.09.2018 здійснено заміну відповідача у справі Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві його правонаступником Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити.
У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував.
Суд, заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.
В ході розгляду справи встановлено, що ОСОБА_3, перебуває на обліку в Правобережному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та з 20.06.2017 отримує пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З матеріалів справи вбачається, що 08.08.2017 позивач звернулася до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою в якій просила провести перерахунок пенсії, підвищивши її на 15 відсотків розміру, обчисленого відповідно до ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
23.08.2017 листом № 1502/02/С-1288 їй було відмовлено в призначенні пенсії з посиланням на те, що відповідач не вбачає підстав для перерахунку пенсії, оскільки, ОСОБА_3 звернулася за переведенням пенсії з інвалідності на пенсію за віком, а тому норми п. 3 ст. 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не застосовуються.
Разом з тим, судом встановлено, що відмова Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахунку пенсії за віком, є протиправною, оскільки, відповідно до наявних в матеріалах справи доказів, позивач має право на призначення такої пенсії, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 КАС України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років - які народилися до 30 вересня 1956 року включно; 55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року; 56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року; 56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року; 57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року; 57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року; 58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року; 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року; 59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року; 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року; 60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.
У відповідності до вимог ч. 3 ст. 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» жінки, які народилися у період по 31.12.1961, після виходу на пенсію встановлюється підвищення розміру пенсії, обчисленого відповідно до статті 27 цього Закону, в розмірі 2,5 відсотка за кожні шість місяців більш пізнього виходу на пенсію, починаючи з 55 років до досягнення ними 60- річного віку.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 Загону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. У разі якщо при відстрочці часу призначення пенсії за віком не здійснюється підвищення розміру пенсії за неповний місяць страхового стажу, пенсія, обчислена відповідно до ст. 29 цього Закону, призначається з дня, що настає за останнім днем повного місяця відстрочки часу виходу на пенсію, який враховано до страхового стажу; 2) пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності; У такому самому порядку призначається пенсія по інвалідності в розмірі пенсії за віком, якщо вимоги частини другої статті 33 цього Закону виконані на день встановлення інвалідності, і з дня виникнення такого права - якщо вимоги частини другої статті 33 цього Закону виконані в період після встановлення інвалідності до дня звернення за призначенням пенсії по інвалідності. У разі коли вимоги частини другої статті 33 цього Закону виконані після призначення пенсії по інвалідності, пенсія по інвалідності в розмірі пенсії за віком призначається з дня настання такого права, якщо звернення за призначенням пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком відбулося не пізніше трьох місяців з дня настання такого права, 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.
Системний аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що законодавець пов'язує набуття особою права на підвищення розміру пенсії відповідно до ч. 3 ст. 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» саме з моментом більш пізнього виходу на пенсію за віком.
Отже, незважаючи на отримання позивачем пенсії по інвалідності, при набутті права на пенсію за швом її обчислення повинно здійснюватись з урахуванням вимог ч. 3 ст. 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 17.122014 у справі № К/800/54541/14 та від 18.092014 у справі № К/800/6743/14.
За наведених обставин суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин по справі та вимог законодавства, не довів правомірність своїх дій.
З огляду на наведене, адміністративний позов підлягає задоволенню.
Приймаючи до уваги викладене та керуючись ст. ст. 2, 77, 159, 243-245, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративну позовну заяву ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про зобов'язання провести перерахунок та виплату пенсії - задовольнити.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві провести ОСОБА_3 перерахунок пенсії за віком, підвищивши її розмір згідно з частиною 3 статті 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на 15 відсотків розміру пенсії, обчисленого відповідно до статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та здійснити виплату пенсії з 20.06.2017.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 640,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.А. Усатова