Постанова
Іменем України
15 листопада 2018 року
м. Київ
справа № 500/6014/16-к
провадження № 51-4105км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 16 листопада 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016160150002039, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого у АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого, останнього разу -
24 травня 2013 року вироком Приморського районного суду м. Одеси за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 01 березня 2017 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнено
ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки.
Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винним у тому, що він 07 липня 2016 року, в стані алкогольного сп'яніння, діючи умисно повторно, з корисливих мотивів, перебуваючи у АДРЕСА_3 , за місцем проживання потерпілої ОСОБА_7 , шляхом вільного доступу, таємно викрав з вказаного будинку майно, належне останній на загальну суму 700 грн. Після чого викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим завдав потерпілій ОСОБА_7 матеріальної шкоди на вказану суму.
Також 21 жовтня 2016 року о 12:00 ОСОБА_6 , в стані алкогольного сп'яніння, діючи умисно повторно, з корисливих мотивів, перебуваючи у АДРЕСА_4 , за місцем проживання потерпілого ОСОБА_8 , шляхом вільного доступу, таємно викрав з вказаного будинку майно, належне потерпілому
ОСОБА_8 на загальну суму 900 грн. Після чого викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим завдав останньому матеріальної шкоди на вказану суму.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 16 листопада 2017 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій засудженого, порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого через м'якість. Вважає, що ухвала апеляційного суду належним чином не мотивована та не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу прокурора не надходило.
У судовому засіданні прокурор виступив на підтримку поданої касаційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви Суду
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 185 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.
Стосовно доводів прокурора щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та м'якості покарання призначеного
ОСОБА_6 у зв'язку з його звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного покарання з випробуванням, колегія суддів вважає їх обґрунтованими.
Згідно вимог ст. 419 КПК України суд апеляційної інстанції в своїй ухвалі зобов'язаний навести мотиви прийнятого рішення і, якщо апеляційна скарга залишається без задоволення, зазначити підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
У провадженні щодо ОСОБА_6 суд апеляційної інстанції зазначену вимогу закону повною мірою не виконав.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, при призначенні покарання ОСОБА_6 суд першої інстанції послався на характер і міру громадської небезпеки вчиненого злочину, дані про особу винного, обставини, що пом'якшують покарання та на обставину, що обтяжує покарання - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.
Врахувавши, всі зазначені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про можливість звільнення засудженого від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
Прокурор, не погодившись із цим рішенням подав апеляційну скаргу, в якій порушив питання про скасування вироку через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та м'якості покарання призначеного
ОСОБА_6 у зв'язку з його звільненням від призначеного покарання на підставі
ст. 75 КК України.
На обґрунтування своїх доводів прокурор посилався на те, що місцевим судом не було в достатній мірі враховано суспільну небезпеку вчиненого злочину та його тяжкість, особу винного, який заходів для працевлаштування не вжив, те, що він раніше був засуджений за вчинення корисливих злочинів.
Однак, цих доводів скарги прокурора про м'якість призначеного ОСОБА_6 покарання апеляційний суд належним чином не перевірив і не спростував та, залишаючи апеляційну скаргу прокурора без задоволення, не зазначив підстави, з яких її визнано необґрунтованою.
Крім того, як слушно зазначено у касаційній скарзі, поза увагою апеляційного суду залишилось, те, що засуджений раніше п'ять разів притягувався до кримінальної відповідальності, у тому числі за вчинення корисливих злочинів, належних висновків не зробив та на шлях виправлення не став.
Колегія суддів вважає, що за наведених судом першої інстанції обставин кримінального провадження, а також характеру дій засудженого, покарання призначене ОСОБА_6 із застосуванням ст. 75 КК України, є не справедливим, не мотивованим і занадто м'яким.
Наведені вище обставини дають підстави для задоволення касаційної скарги прокурора та скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_6 із призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції у зв'язку з невідповідністю її змісту вимогам ст. 419 КПК України.
Під час нового розгляду у суді апеляційної інстанції, суду необхідно повно, всебічно розглянути кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 , перевірити обґрунтованість доводів касаційної скарги прокурора та постановити законне, обґрунтоване і умотивоване рішення, яке б відповідало положенням ст. 370 КПК України.
Під час нового розгляду у разі встановлення винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину, з урахуванням його тяжкості та даних про особу засудженого, призначене йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України слід вважати м'яким.
Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу прокурора задовольнити.
Ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 16 листопада 2017 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3