Справа № 559/2101/18
21 листопада 2018 року Дубенський міськрайонний суд Рівненської області в складі: головуючої судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дубно кримінальне провадження №12018180040000832 від 20.08.2018 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дубно Рівненської області, громадянина України, з середньою освітою, судимого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , одруженого, -
у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 342, ч.2 ст. 345 КК України;
за участі сторін: обвинувачення - прокурор ОСОБА_4 , захисту - обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник ОСОБА_5 ; потерпілий - ОСОБА_6 ,
ОСОБА_3 на території господарства за адресою: АДРЕСА_2 , 19 серпня 2018 року, близько 23 години 30 хвилин, після прибуття слідчо-оперативної групи Дубенського ВП ГУНП в Рівненській області в складі: старшого слідчого СВ Дубенського ВП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_7 та старшого оперуповноваженого СКП Дубенською ВП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_8 , відразу безпричинно почав поводити себе агресивно, шляхом вираження ненормативної лексики, та на попередження працівників поліції голосом про припинення його протиправних дій, не реагував.
Продовжуючи свій злочинний намір, ОСОБА_3 , з метою перешкоджання і помсти працівнику поліції, котрий стояв поблизу нього, а саме: поліцейському СРПП №2 Дубенського ВП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_6 (призначений на посаду 17.08.2016 наказом ГУНП в Рівненській області №315о/с), який перебував при виконанні службових обов'язків, умисно правою рукою наніс удар кулаком в область обличчя останнього, чим спричинив тілесні ушкодження у вигляді забійного ушкодження 3x2x2 см. лівої брови, садно 5х7 см, лівого ліктьового суглобу, які згідно висновку судового медичної експертизи №124 від 28 серпня 2018 року, відносяться до легких тілесних ушкоджень із короткочасним розладом здоров'я.
У зв'язку із цим, з метою припинення зазначених протиправних дій ОСОБА_3 і забезпечення особистої безпеки та безпеки інших осіб, згідно положень ст. 44 Закону України «ІІро Національну полінію» та ст. 36 Кримінального кодексу України, до ОСОБА_3 поліцейськими Дубенського ВП ГУНII в Рівненській області застосовано фізичну силу.
Проте, ОСОБА_3 продовжував вчиняти опір працівникам правоохоронного органу, через що поліцейські ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у відповідності до положень п.1 ч.3 ст.45 Закону України «Про Національну поліцію», ст.36 Кримінального кодексу України, були вимушені застосувати до ОСОБА_3 спеціальний засіб - кайданки, і лише так припинили протиправні дії останнього.
За клопотанням прокурора, якого підтримала сторона захисту та потерпілий, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, і проти цього не заперечують учасники судового провадження. При цьому суд з'ясував, що ОСОБА_3 і ОСОБА_6 правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності та істинності їх позицій немає. Роз'яснив обвинуваченому та усім іншим учасникам судового провадження, що в такому випадку, вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. З урахуванням думки всіх учасників процесу, на підставі ч.3 ст.349 КПК України, судовий розгляд обмежено допитами обвинуваченого, потерпілого і дослідженням доказів, що характеризують особу ОСОБА_3 .
Допитаний у судовому засідання обвинувачений ОСОБА_3 свою вину в скоєних злочинах визнав уповному обсязі, щиро розкаюється, фактичні обставини справи не оспорює. Пояснив, що роками не вживав алкогольні напої, оскільки алкоголь на нього погано впливає, тому веде здоровий спосіб життя: займається спортом, обливається холодною водою; займається домашнім господарством, підробляє на будівництві, допомагає дружині, яка через глухоту не може працевлаштуватись. А 19.08.2018. було свято Спаса, вони відпочивали і випив десь 250 г. горілки. Вже після святкування, увечері близько 23 год. він сидів вдома на сходах і лущив невеликим кухонним ножем зелені горіхи. За 35 м. від його дому було чути, що хлопці шумно гуляють. Там на подвір'ї бувшого колгоспного млина по АДРЕСА_2 є спеціальна кімната зі столами, в якій збираються для святкування односельці. Пішов до них, щоб було веселіше. Але спочатку зайшов у туалет на тому подвір'ї, з собою мав ніж, яким лущив горіхи, зашпортався в туалеті і дуже невдало впав, серйозно порізавши ножем ногу. Вийшов і сів поряд навприсідки, а в руці тримав ніж у своїй же крові. Хлопці вийшли на шум, побачили його з ножем в крові і хтось замахувався, а він чомусь сприйняв це як загрозу й наставив ножа перед собою. Не вставав і не підходив до них, просто просив викликати швидку допомогу, але хлопці викликали поліцію не розібравшись. А йому було важко, бо дуже боліла порізана нога. Категорично стверджує, що сам собі порізав ногу через падіння в туалеті, події в той день складались для нього невдало. На момент приїзду поліції вже хлопці, серед яких і його троюрідний брат ОСОБА_9 , зрозуміли що до чого і конфлікт був улагоджений. Приїхала поліція. Визнає, що періодично нецензурно висловлювався, бо в розмові між словами в конфлікті лайка була. Він стояв біля паркану з поліцейським ОСОБА_6 впродовж 15-30 хв приблизно, доки не приїхала слідчо-оперативна група, просив, щоб дозволив йому присісти, бо було тяжко стояти. Коли самовільно хотів піти до навісу, що на дворі, щоб присісти, потерпілий ОСОБА_6 його легко штовхнув зі словами: «Стій тут!». А він його у відповідь одразу вдарив кулаком один раз в обличчя. На цьому все й закінчилося, на нього одягли кайданки члени СОГ, які якраз прибули, під час чого він нецензурно висловлювався і опирався. Його просили не матюкатися. Доки не вдарив працівника поліції, до нього поліція кайданки не застосовувала. Збитки поліцейському відшкодував, вибачення попосив і потерпілий в нього їх прийняв, дуже розкаюється у вчиненому. Він дійсно відбував покарання двічі. Але після звільнення 6 років жив добре як сім'янин і госпоадр, не пив, не притягався до адміністративної відповідальності, злочинів не вчиняв. Тепер оступився, але він зробив висновки. Потрібен дружині, яка і так чекала його надто довго, вона інвалід довічно, не чує, є повнолітній син, дві сестри, хата, де жити і господарство. Під час перебування на домашньому арешті в нічну пору доби працевлаштувався у сестри за цивільно-правовоим договором на будівництві, бо більше його не беруть ніде на роботу офіційно. Працює тяжко, загострились проблеми зі спиною, йому потрібно лікування і інша робота, на якій би не травмувалась спина, та поки не розглянута справа прцевлагтуватись деінде не може. Має позитивні плани на майбутнє і просить дати йому шанс дожити з сім'єю, застосувавши іспитови строк.
Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 показав, що він працює інспектором СРПП №2 Дубенського ВП ГУНП в Рівненській області. 19.08.2018 заступив на зміну з лейтенантом поліції ОСОБА_10 о 20:00 год. Під час патрулювання близько 21 год. до них звернувся екіпаж за допомогою, бо затримали водія по ст. 130 КУпАП. Коли їм надійшло на планшет повідомлення, що на приватну територію з невідомих причин потрапила особа, в якої в руках ніж, вони трохи запізнилися. Коли приїхали, то з території вибіг ОСОБА_11 і помахав, що це тут. Територія огороджена парканом, зліва стояв ОСОБА_3 з велосипедом. Там будинок на дві кімнати і навіс, на подвір'ї туалет за кутком хати. Зі слів ОСОБА_12 , відпочивало четверо людей, це молоді особи віком 25-30 років. ОСОБА_9 почув шум на подвір'ї і вийшов. Побачив, що ОСОБА_3 сидів за будинком з ножем біля туалету, вибив ударом ноги ніж з руки про всяк випадок, викликали поліцію. ОСОБА_3 дійсно був з плямою бурого кольору на нозі і одразу говорив, що поранився, висловлював різні версії. Згідно правил безпеки він не міг дозволити ОСОБА_3 наблизитись, стояли біля бетонного паркану і сісти там не було де, до навісу також не міг пустити ОСОБА_3 з точки зору безпеки, оскільки там було багато сторонніх предметів, зокрема пусті пляшки. ОСОБА_3 періодично нецензурно лаявся, але виконував команди голосом, його не чіпали, бо він реагував на комади і мав буру пляму, тобто явні ознаки бортьби, а напарник забув бодікамеру в машині. Вони разом чекали СОГ 20-25 хв. Коли приїхала СОГ в складі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , не знає, що найшло на ОСОБА_3 , але як зайшов слідчий, ОСОБА_3 зреагував неадекватно: намагався самовільно піти, лаявся, різко наніс удар кулаком в лице. У відповідь до нього застосував прийом, стали долати опір. ОСОБА_3 застосовував некоректну лексику і на вимоги голосом вже не реагував. Члени СОГ на нього наділи кайданки. До того всього ОСОБА_3 медичну допомогу не просив. Потім його завезли на медогляд в ЦРЛ. Може через те, що він був п'яний і поранений так себе поводив, але 10 хв. ОСОБА_3 спілкувався нормально, а 10 хв. як щось находило і починалась лайка. Коли ж прибула СОГ, то ОСОБА_3 , раптово втратив над собою контроль. ОСОБА_3 був з явними ознаками алкогольного сп'яніння: з ротової порожнини було чути різкий запах алкоголю, його заносило через порушену координацію, було почервоніле обличчя. Йому відшкодувано збитки. ОСОБА_3 попросив у нього вибачення і він його пробачив, претензій не має.
Потерпілий до суду звернувся із заявою про те, що йому відшкодовано повністю завдану матеріальну і моральну шкоду і претензій до ОСОБА_3 він не має (а.с. 20, т.1), а також із заявою про те, що подальший розгляд справи потерпілий просить проводити без його участі, ще раз повідомляє, що претензій до ОСОБА_3 не має, а щодо міри покарання покладається на розсуд суду (а.с. 77, т.1).
За таких обставин суд вважає доведеним, що ОСОБА_3 вчинив опір працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов'язків та умисно заподіяв працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків, а тому його дії кваліфіковано правильно за ч.2 ст.342, ч.2 ст.345 КК України.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, дані про особу винного, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Згідно зі ст. 12 КК України ч.2 ст.342, ч.2 ст.345 КК України є злочинами невеликої та середньої тяжкості.
Дані про особу винного: ОСОБА_3 раніше судимий за 26.06.2006 за ч.3 ст. 187 КК України до 4 років позбавлення волі, покарання повністю відбуте, але судимість не погашена, звільнений Личаківської ВК №30 17.08.2012 (а.с. 65-75, 77 т.2), впродовж 6 років після звільнення до адміністративної відповідальності не притягався (а.с. 78, т.2), на диспансерному обліку у лікарів психіатра та нарколога в КЗ «РОЦПЗН» не перебуває (а.с.64 т.2,), одружений з 09.03.2017, про що свідчить копія свідоцтва про шлюб (а.с. 26, т.1), дружина є інвалідом 3 групи довічно, згідно копії пенсійного посвідчення (а.с. 27 т.1), згідно копії акту огляду МСЕК дружині протипоказана робота з необхідністю нормальної гостроти слуху (а.с. 69, т.1), проживає разом з дружиною в будинку, який належить сестрі ОСОБА_13 , згідно довідки №673 від 28.08.2018, виданої виконкомом Тараканівської сільської ради (а.с. 28, т.1), після зміни запобіжного заходу із тримання під вартою на домашній арешт в нічну пору доби - працевлаштувався за цивільно-правовим договором до сестри, на даний час строк дії договору сплив (а.с. 68, т.1, 33-36 т.1), відповідно до повідомлення Центру первинної медико-санітарної допомоги №318 від 30.10.2018 зазначено, що ОСОБА_3 звертався за медичною допомогою до лікаря-невролога 24 жовтня та 25 жовтня 2018 року. Діагноз: остеохондроз грудно-поперекового відділів хребта, ускладнений протрузіями між хребцевих дисків, грижі Шмоля зі стійким тривалим, больовим, радикуло-мієлоневропатичним L4-S1 справа, м'язевотонічним синдромами. Виражене порушення статодинамічної функції хребта. Хворий потребує періодичного медикаментозного лікування (а.с. 70, т.1). Також суд враховує, що ОСОБА_3 попросив вибачення у потерпілого, який в результаті претензій до обвинуваенчого не має.
Щодо характеристик: в матеріалах кримінального провадження наявна характеристика виконкому Тараканівської сільської ради від 20.08.2018 №252 на ОСОБА_3 : "За час проживання в селі зарекомендував себе з негативної сторони, ніде не працює. У спілкуванні з односельцями доброзичливий і привітний. За час проживання в селі скарг на нього до виконавчого комітету не надходило" (а.с. 62, т.2), в той же день цим же виконкомом видано довідку №646, що ОСОБА_3 проживає один без реєстрації по АДРЕСА_1 в будинку покійних батьків (а.с. 63, т.2).
Оскільки під час досудового розслідування надана суперечлива характеристика на ОСОБА_3 , захисник звернулась із адвокатським запитом щодо роз'яснення мотивів. На що отримано відповідь, що характеризували негативно, бо колись судимий, а інших причин немає: до виконкому скарг на його поведінку не надходило, у спілкуванні з односельцями доброзичливий і привітний, порушень громадського порядку вивлено не було, займається домашнім господарством (а.с. 29-30 т.1), що підтверджено характеристикою №328, виданою виконкомом Тараканівської сільської ради 08.10.2018. Також суд звертає увагу, що згідно більш пізньої довідки про склад сім'ї, виконкомом вказано, що ОСОБА_3 проживає не один, а з дружиною (а.с. 28 т.1), що відповідає дійсності, оскільки він і справді одружений, та живе з дружиною, яка не чує. Тому першу суперечливу характеристику і довідку про проживання одиноко суд до уваги не бере.
Згідно висновку Дубенського МРВ філії ДУ "Центр пробації" у Рівненській області відносно ОСОБА_3 , останній має високий ризик небезпеки для суспільства та повторного вчинення кримінального правопорушення. Але ОСОБА_3 брав участь у підготовці досудової доповіді. Враховуючи позитивну характеристику, наявність роботи та присутність конструктивних планів на майбутнє у обвинуваченого, орган пробації вважає, що його виправлення без обмеження або позбавлення волі на певний строк є можливим у винятковому порядку за умови здійснення з боку органу пробації інтенсивного нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень (а.с. 63-66, т.1).
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_3 відповідно до п.1,2,5 ч.1 ст. 66 КК України суд визнає: 1) щире каяття; 2) добровільне відшкодування завданого збитку; 3) вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих обставин, адже ОСОБА_3 потребував медичної допомоги через поранення в ногу і при цьому змушений був стояти впродовж 15-30 хв. через вимоги безпеки. Обстановка, в якій було вчинено злочин, визнається усіма учасниками, а суд вважає подібний збіг обставин тяжким і таким, що пом'якшує покарання. Обставиною, що обтяжує покарання суд визнає вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, згідно п. 13 ч.1 ст.67 КК України.
Вирішуючи питання щодо міри покарання, беручи до уваги вказані вище обставини в їх сукупності, суд вважає наступне.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Беззаперечно, що винний у злочині проти авторитету органів поліції ОСОБА_3 має бути покараний. Але суд робить висновок, що обмеження волі ОСОБА_3 не гарантує його виправлення, досягнення якого також є метою покарання. ОСОБА_3 вже відбував реальну міру покарання, намагався налагодити своє життя, одружився, має де проживати, має сім'ю і родину, утримує домашнє господарство. Але знову вчинив злочини невеликої і середньої тяжкості, оскільки вжив алкоголь, поранився, і потрапив у тяжку ситуацію, в результаті чого не зміг правильно оцінити обстановку. Хоча до цього впродовж шести років на нього навіть не складалось жодного адміністративного протоколу чи постанови, що є нетиповим для осіб, звільнених з місць позбавлення волі, і для суду явно свідчить про спробу виправитись. Після зміни запобіжного заходу ОСОБА_3 дійсно працевлаштувався завдяки сестрі, працював і отримав загострення хвороби, тому звернувся за медичною допомогою, проблеми зі спиною потребують періодичного лікування.
Після звільенння з місць позбавлення волі людям досить важко соціалізуватись. А тут суд бачить можливість повернути ОСОБА_3 до нормального законослухняного життя. І персонал органу пробації також робить висновок щодо потреби більше в застосуванні соціально-виховних заходів, а не ізоляції від суспільства. В органі пробації працюють фахівці, в тому числі психолог, регулярне спілкування з якими краще вплине саме на виправлення ОСОБА_3 . Тому суд вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_3 випробувальний термін в умовах інтенсивного нагляду органу пробації, звільнивши від реальної міри покарання у виді обмеження волі. І лише у випадку, якщо ОСОБА_3 не витримає іспитовий строк, не виконавши усі покладені судом, в тому числі додаткові, обов'язки, його ізолюють від суспільства.
Саме це суд вважає справедливим і таким, що відповідатиме меті покарання згідно ст. 50 КК України.
ОСОБА_3 був затриманий 20.08.2018 о 00.05 год., до нього застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою з моменту затримання. 12.10.2018 ухвалою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічну пору доби, з покладанням обов'язків: 1) прибувати в суд за першою вимогою; 2) не залишати місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 з 19:00 до 07:00 год. наступного дня; 3) не відвідувати кафе, бари, ресторани та інші місця, де на розлив продаються алкогольні напої; 4) здати на зберігання до відповіданих органів державної влади свій паспорт (паспорти), а також інші документи, що дають право виїзду з України і в'їзду в Україну. Суд вважає за необхідне залишити даний запобіжний захід у виді домашнього арешту з покладанням цих же обов'язків до набрання вироком законної сили.
Цивільний позов не заявлявся. Судові витрати - відсутні. Питання речових доказів підлягає вирішенню в порядку ч. 9 ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 100, ч.3 ст. 349, ст.ст. 366-371, 373-376 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 342 та ч.2 ст.345 КК України і призначити покарання:
-за ч.2 ст. 342 КК України у виді 1 (одного) року обмеження волі;
-за ч.2 ст. 345 КК України у виді 2 (двох) років обмеження волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, за сукупністю злочинів, остаточно призначити покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням, із встановленням іспитового строку тривалістю 2 (два) роки.
Відповідно до пп.1-2 ч. 1, п.п.2,4,6 ч.2 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_3 на період іспитового строку наступні обов'язки: 1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; 4) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою; 5) не відвідувати кафе, бари, ресторани та інші місця, де на розлив продаються алкогольні напої.
Речові докази у справі: кухонний ніж, вилучений із місця події 20.08.2018, який знаходиться в кімнаті речових доказів Дубенського ВП ГУНП в Рівненській області - знищити.
Відповідно до ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_3 в строк покарання період попереднього ув'язнення з розрахунку один день позбавлення волі за два дні обмеження волі, з моменту затримання 20.08.2018 до 12.10.2018. включно.
До набрання вироком законної сили ОСОБА_3 залишити запобіжний захід у виді домашнього арешту з покладанням обов'язків: 1) прибувати в суд за першою вимогою; 2) не залишати місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 з 19:00 до 07:00 год. наступного дня; 3) не відвідувати кафе, бари, ресторани та інші місця, де на розлив продаються алкогольні напої; 4) залишити на зберіганні відповіданих органів державної влади свій паспорт (паспорти), а також інші документи, що дають право виїзду з України і в'їзду в Україну, строк дії запобіжного заходу - не більше 60 (шістдесяти) днів, тобто до 13.00 год. 20.01.2019.
На вирок може бути подано апеляцію до Рівненського апеляційного суду впродовж 30 днів з дня його проголошення через Дубенський міськрайонний суд з підстав, передбачених ст. 394 КПК України
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому, прокурору та захиснику копія вироку вручається негайно після його проголошення.
Суддя: