Рішення від 01.02.2010 по справі 2-347/10

Справа № 2-347/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2010 року Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:

головуючого - судді Карапута Л.В.,

при секретарі Антоненко Л.А.,

за участі представника позивача - ОСОБА_1, відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Чернігові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення інфляційних та трьох відсотків річних,

ВСТАНОВИВ:

10 вересня 2009 року позивач звернувся до суду з позовом і просив визнати дії протиправними у невиплаті боргу та стягнути з відповідача інфляційних нарахувань в сумі 2392 грн. 50 коп. та трьох відсотків річних в сумі 365 грн. 91 коп. за період з 20.06.2001 року по 07.07.2009 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що Ухвалою судової колегії в цивільних справах Чернігівського обласного суду від 19.06.2001 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 1500 грн., проте вказані кошти він почав погашати тільки в червні 2009 року і наданий час не закінчив, а тому просив стягнути зазначені суми індексу інфляції та трьох відсотків річних.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги і наполягав на їх задоволенні.

Відповідач позов не визнав та просив застосувати строки позовної давності, яка встановлюється у три роки, а позивач про поновлення строку до суду не звертався.

Заслухавши пояснення та дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що Ухвалою судової колегії в цивільних справах Чернігівського обласного суду від 19 червня 2001 року рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 12 квітня 2001 року змінено, зменшено суму морального відшкодування із ОСОБА_3 до 1500 грн., а в іншій частині рішення суду залишено без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов»язанням є правовідношення, в якому одна сторона ( боржник ) зобов»язана вчинити на користь другої сторони ( кредитора ) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку.

Зобов»язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, а саме, договорів та інших правочинів.

Зобов»язання перестає діяти в разі його припинення з підстав, передбачених договором або законом ( ч. 1 ст. 598 ЦК України ).

За відсутності інших підстав припинення зобов»язання, передбачених договором або законом, зобов»язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином, як то передбачено ст. 599 ЦК України.

Належним виконанням зобов»язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов»язки сторін зобов»язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Ухвалення судом рішення про задоволення вимог, виконання якого не здійснено, не припиняє зобов»язальних правовідносин сторін договору і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов»язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Наявність судового рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 19.06.2001 року про стягнення з ОСОБА_3 моральної шкоди в розмірі 1500 грн. на користь ОСОБА_2, відкриття виконавчого провадження за цим судовим рішенням, за відсутності реального виконання боржником свого зобов»язання не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін.

Згідно листа від 26.11.2009 року ( а.с. 20 ) вбачається часткове погашення заборгованості відповідачем, яке розпочато лише в червні 2009 року та на даний час не виконано в повному обсязі.

Оскільки відповідач наполягав на застосуванні строків позовної давності, а позивач не звертався до суду із заявою про його поновлення та не надав суду поважних причин пропуску звернення до суду, тому суд приходить до висновку проведення розрахунку суми боргу з урахуванням індексу інфляції від простроченої суми, в межах строку позовної давності з вересня 2006 року по червень 2009 року в сумі 1200 грн. індексу інфляції та трьох відсотків річних в сумі 135 грн.

Проти розрахунку представника позивача суми індексу інфляції та трьох відсотків річних, як пояснив відповідач в судовому засіданні, не заперечував, не визнаючи при цьому позову.

Також належить стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 51 грн. 00 коп. та 120 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 208 - 209, 292, 294 ЦПК України, суд

вирішив:

позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1200 грн. 00 коп. індексу інфляції та трьох відсотків річних в сумі 135 грн. 00 коп., судовий збір в розмірі 51 грн. 00 коп., 120 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього на загальну суму 1506 грн. 00 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Чернігівської області. Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: