Справа № 357/5824/18
2/357/2526/18
Категорія 48
21 листопада 2018 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Бондаренко О. В. ,
при секретарі - Бондаренко Н. В.,
розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду № 4 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про розірвання шлюбу -
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом 30.05.2018 року мотивуючи тим, що перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачам з 17.04.2001 року, від шлюбу мають неповнолітнього сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Причиною подання даного позову є те, що сімейне життя з відповідачем не склалось, вони не ведуть спільне господарство та не підтримують шлюбні відносини, спільне подружнє життя та збереження сім'ї неможливо, шлюб існує лише формально, що суперечить їх інтересам, тому просив шлюб розірвати.
Ухвалою від 13.06.2018 року було відкрито провадження у даній справі та призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 13.07.2018 року підготовче провадження у справі було закрито та призначено справу до розгляду по суті.
Ухвалою від 21.09.2018 року сторонам було надано строк для примирення на два місяці.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі та зазначив, що строк для примирення позитивного результату не дав, відносини між ним та відповідачем ще більше погіршились, тому просив шлюб розірвати, а судові витрати залишити за ним.
Відповідач ОСОБА_2 подала до суду заяву в якій зазначила, що заперечує проти розлучення, в судовому засіданні 21.09.2018 року позов не визнала, в судове засідання призначене на 21.11.2018 року не з'явилась, причини неявки суд не повідомила, заяву про відкладення розгляду справи з доказами в підтвердження поважних причин неявки до суду не подала.
Враховуючи положення п.1 ч.3 ст. 223 ЦПК України, подані відповідачем заперечення та надані в судовому засіданні 21.09.2018 року пояснення, суд прийшов до висновку, про продовження розгляду справи без участі відповідача.
Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до положень ст.51 Конституції України та ч.1 ст.24 Сімейного Кодексу України, шлюб ґрунтується на добровільній згоді жінки та чоловіка, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до статті 5 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
Згідно ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 112 СК України, суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що сторони зареєстрували шлюб 17.04.2001 року у відділі РАЦС Білоцерківського міського управління юстиції Київської області, актовий запис № 301, від спільного життя мають сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, протягом тривалого часу сімейно - шлюбні стосунки не підтримують, не ведуть спільного господарства, сім'я розпалась остаточно і подальше перебування сторін у шлюбі суперечить інтересам позивача.
Відповідач не довела в судовому засіданні належними та допустимими доказами обставини в підтвердження заперечень проти позову та не спростувала доводів позивача.
Отже, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, оскільки наданий сторонам строк для примирення позитивного результату не дав, позивач має стійке волевиявлення щодо розірвання шлюбу, а примушування до шлюбу не допускається.
Відповідно до ст. 113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Відповідно до ч. 2 ст. 114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Згідно ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Позивач сплатив при подачі позову судовий збір в розмірі 704,80 грн. ( а.с.1), однак заявив клопотання про залишення даних витрат за ним без відповідного відшкодування.
Керуючись ст.ст. 110 - 114 СК України, ст.ст. 12, 76 - 81,141, 223, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про розірвання шлюбу, задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 17.04.2001 року у відділі РАЦС Білоцерківського міського управління юстиції Київської області, актовий запис № 301, розірвати.
Прізвище відповідача ОСОБА_2 після розірвання шлюбу залишити «Степанкевич».
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення рішення суду.
Рішення складено 21.11.2018 року.
СуддяОСОБА_4