Рішення від 08.11.2018 по справі 826/2510/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08 листопада 2018 року № 826/2510/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.

при секретарі судових засідань Хаюк К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДочірнього підприємства «Лакталіс-Україна»

до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України

провизнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача:

- Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві;

за участю представників: - від позивача - Бисько М.Г.;

встановив:

Дочірнє підприємство «Лакталіс-Україна» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, в якому просило: - визнати протиправними дії Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (код за ЄДРПОУ 39440996) з нарахування та відображення в інтегрованій картці платника дочірнього підприємства «Лакталіс-Україна» (код за ЄДРПОУ 25593656) пені з податку на додану вартість у розмірі 1 551 612,38 грн.; - зобов'язати Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби України (код за ЄДРПОУ 39440996) відобразити в інтегрованій картці платника дочірнього підприємства «Лакталіс-Україна» (код за ЄДРПОУ 25593656) переплату з податку на додану вартість у розмірі 379 372,03 грн.; - зобов'язати Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби України (код за ЄДРПОУ 39440996) підготувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (код за ЄДРПОУ 39440996) висновок про повернення дочірньому підприємству «Лакталіс-Україна» (код за ЄДРПОУ 25593656) суми надміру сплаченого грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 929 158,61 грн. на поточний рахунок №26002002429000, відкритий у філії «КІБ» ПАТ «Креді Агріколь Банк» м. Київ, МФО 300379.

Позовні вимоги позивач обгрунтовував тим, що 11.06.2017 ДП «Лакталіс-Україна» подало уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за періоди: березень 2016, квітень 2016, червень 2016, липень 2016, серпень 2016, вересень 2016, жовтень 2016, лютий 2017, березень 2017, квітень 2017. Одночасно за травень 2016 позивачем поданий уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, у якому відображено уточнений показник від'ємного значення у розмірі 16 121 грн. та різницю у розмірі - 34 053 487 грн. У відповідності з вимогами підпункту «а» абз. 4 пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України до подання уточнюючих розрахунків позивач сплатив ПДВ у розмірі 20 421 525,00 грн., пеню з ПДВ у розмірі 1 146 438,86 грн., штраф з ПДВ в розмірі 612 646,00 грн.

Водночас, 26.06.2017 позивачем виявлено, що в електронному кабінеті платника протиправно відображається пеня у більшому розмірі, ніж було визначено позивачем, а саме у розмірі 2 106 455,47 грн. Нарахування пені у вказаному розмірі також підтверджується листом Офісу великих платників податків ДФС від 03.08.2017 №41180/10/28-10-42-01-11.

17.07.2017 ДП «Лакталіс-Україна» отримало податкову вимогу від 06.07.2017 №185-17, відповідно до якої, за даними відповідача, на суму узгодженого грошового зобов'язання з ПДВ нараховано пеню у розмірі 929 158,61 грн. Позивач сплатив пеню у розмірі 929 158,61 грн. платіжним дорученням від 19.07.2017 №1872189.

24.07.2017 позивач звернувся до відповідача із заявою про повернення надміру сплаченого грошового зобов'язання з податку на додану вартість (пені) в сумі 929 158,61 грн., у відповідь на яку відповідач листом від 03.08.2017 №№41180/10/28-10-42-01-11 підтвердив нарахування пені у розмірі 2 106 455,47 грн. та повідомив про відсутність у позивача переплати з ПДВ.

В подальшому відповідач здійснив перерахунок пені, про що позивачу стало відомо з інтегрованої картки по платежу 30 14010100 59, з 2 106 455,47 грн. до 1 551 612,38 грн. та відобразив переплату з ПДВ у розмірі 549 786,58 грн. Так, відповідач зменшив нараховану пеню з ПДВ на 554 843,09 грн. та частково відобразив її як переплату, зокрема, у розмірі 549 786,58 грн. Проте, іншу частину надмірно сплачених грошових коштів з ПДВ (пені) у розмірі 379 372,03 грн. не нараховано як надміру сплачену, що спричинено невірним розрахунком пені у зв'язку з виправленням платником податків самостійно виявлених помилок.

Така відмова відповідача пов'язана з неправомірними діями по нарахуванню та відображенню у ІКП пені у розмірі 1 551 612,38 грн., розрахованої в автоматичному режимі.

Офіс великих платників податків ДФС проти задоволення позову заперечив у повному обсязі.

Так, представник відповідача у своєму відзиві на позов та у судових засіданнях звертав увагу суду на ту обставину, що ведення органами ДФС оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів здійснюється у відповідності до Порядку ведення органами ДФС оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №422 від 07.04.2016. У відповідності до цього Порядку органами ДФС відкриваються інтегровані картки платника (ІКП) за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. ІКП призначена для інформаційно-аналітичного та організаційно-технологічного забезпечення службової діяльності структурних підрозділів податкових органів і коригування ІКП не спричиняє для платника будь-яких правових наслідків. Відображення сум платежів в ІКП здійснюється в автоматичному режимі. Відповідно, підстави для задоволення позову відсутні.

Третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві у вирішенні спору поклалась на розсуд суду. При цьому, наголошувала на визначений чинним законодавством механізм повернення коштів помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи та заперечення учасників справи, докази, наявні у справі, суд дійшов наступних висновків.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (стаття 1 Податкового кодексу України).

Пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Стаття 50 Податкового кодексу України регулює внесення змін до податкової звітності.

Відповідно до пункту 50.1 цієї статті у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинною на час подання уточнюючого розрахунку. При цьому, платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: - а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до статті 39 цього Кодексу у строк не пізніше 1 жовтня року, наступного за звітним; - б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Пунктом 1 розділу IV Порядку заповнення і подання звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, передбачено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 глави 9 розділу II Кодексу) платник податку самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої декларації за формою, встановленою на дату подання уточнюючого розрахунку.

Як вбачається із матеріалів справи, 11.06.2017 ДП «Лакталіс-Україна» подало уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за періоди: березень 2016, квітень 2016, червень 2016, липень 2016, серпень 2016, вересень 2016, жовтень 2016, лютий 2017, березень 2017, квітень 2017. Одночасно за травень 2016 позивачем поданий уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, у якому відображено уточнений показник від'ємного значення у розмірі 16 121 грн. та різницю у розмірі - 34 053 487 грн. У відповідності з вимогами підпункту «а» абз. 4 пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України до подання уточнюючих розрахунків позивач сплатив ПДВ у розмірі 20 421 525,00 грн., пеню з ПДВ у розмірі 1 146 438,86 грн., штраф з ПДВ в розмірі 612 646,00 грн., що не заперечується відповідачем.

Однак, 26.06.2017 позивачем виявлено, що в електронному кабінеті платника відображається пеня у більшому розмірі, ніж було визначено позивачем, а саме у розмірі 2 106 455,47 грн.

Нарахування пені у вказаному розмірі також підтверджується листом Офісу великих платників податків ДФС від 03.08.2017 №41180/10/28-10-42-01-11.

В подальшому, 17.07.2017 ДП «Лакталіс-Україна» отримало податкову вимогу від 06.07.2017 №185-17, відповідно до якої, за даними відповідача, на суму узгодженого грошового зобов'язання з ПДВ нараховано пеню у розмірі 929 158,61 грн. Позивач сплатив пеню у розмірі 929 158,61 грн. платіжним дорученням від 19.07.2017 №1872189.

Водночас, вважаючи протиправною вимогу відповідача від 06.07.2017 №185-17 та нарахування додатково пені в розмірі 929 158,61 грн., позивач 24.07.2017 звернувся зі скаргою до Державної фіскальної служби України.

За результатами розгляду скарги Державна фіскальна служба України листом від 19.09.2017 №20803/6/99-99-17-01-15 надала відповідь, що податкову вимогу відкликано на підставі підпункту 60.1.1 пункту 60.1, пункту 60.2 статті 60 Податкового кодексу України у зв'язку з самостійним погашенням податкового боргу платником податків.

На заяву позивача від 24.07.2017 щодо повернення надміру сплаченого грошового зобов'язання з ПДВ (пені) відповідач листом від 03.08.2017 №№41180/10/28-10-42-01-11 підтвердив нарахування пені у розмірі 2 106 455,47 грн. та повідомив про відсутність у позивача переплати з ПДВ.

При цьому, як вбачається з інтегрованої картки платника по платежу 30 14010100 59, було здійснено коригування пені з 2 106 455,47 грн. до 1 551 612,38 грн. та відображено переплату з податку на додану вартість у розмірі 549 786,58 грн., іншої суми 379 372,03 грн. не відображено.

Згідно довідки Офісу великих платників ДФС від 30.10.2018 №44932/10/28-10-17-01-23 станом на 24.07.2017 у відповідності до інтегрованих карток платника податків ДП «Лакталіс-Україна» податковий борг не обліковується.

З наведеного слідує, що контролюючий орган одночасно стверджуючи і про відсутність податкового боргу з ПДВ станом на 24.07.2017, і про наявність пені саме у розмірі 2 106 455,47 грн., в той же час здійснює в ІКП коригування пені до розміру 1 551 612,38 грн., при цьому зазначаючи переплату з ПДВ на суму 549 786,58 грн., - і водночас вказує на відсутність у позивача надмірно сплачених коштів, які підлягають поверненню.

Учасники справи дійшли висновку, з чим погоджується і суд, що розбіжності виникли у розрахунку пені відповідно до застосування норм підпункту 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України у редакції до 01.01.2017 та після цієї дати.

Так, положеннями підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України у редакції станом на 2016 рік, передбачалось, що нарахування пені розпочинається: а) при самостійному нарахування суми грошового зобов'язання платником податків - після спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті, нарахування пені розпочинається у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження)

Відповідно до пункту 129.4 статті 129 Податкового кодексу України у редакції станом на 2016 рік пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Пеня, визначена підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті, нараховується із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день заниження.

В той же час, відповідно до підпункту 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України в редакції, що діє з 01.01.2017, нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного платником податків або податковим агентом, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання.

Відповідно до пункту 129.4 цієї статті у редакції з 01.01.2017, на суми грошового зобов'язання, визначеного підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення у його сплаті, включаючи день погашення, із розрахунку 100 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

Нарахування пені позивачем здійснювалось за нормами Податкового кодексу України, діючими станом на день подання уточнюючих розрахунків, в той час, як контролюючим органом здійснювалось нарахування пені за нормами Податкового кодексу України, чинними на день подання податкових декларацій з податку на додану вартість і з урахуванням змін з 01.01.2017.

Відповідно до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою, чинною на час подання уточнюючого розрахунку.

Пунктом 1 розділу IV Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, передбачено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 глави 9 розділу II Кодексу) платник податку самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої декларації за формою, встановленою на дату подання уточнюючого розрахунку.

Згідно абзацу 4 пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті, надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до статті 39 цього Кодексу у строк не пізніше 1 травня року, наступного за звітним.

Як вже було зазначено вище, позивач вчинив всі передбачені нормами податкового законодавства дії, застосовуючи законодавство, чинне на час подання уточнюючих розрахунків.

Суд погоджується із такими діями позивача та враховує при цьому положення статті 58 Конституції України щодо дії в часі законів та інших нормативно-правових актів.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги позивача суд вважає обгрунтованими.

При цьому, суд не погоджується з відповідачем (в тому числі і посилання відповідача на правову позицію Верховного Суду України у постанові від 07.05.2012 №21-296а11), що коригування картки обліку платника податків не спричиняє будь-яких правових наслідків для платника. Так в справі, яка була предметом розгляду Верховним Судом України спір стосувався інших вимог та обгрунтувань, в той час, як в даній справі внесення відповідних даних у ІКП має суттєвий вплив на майновий стан платника податків.

Відповідно до підпункту 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу (пункт 43.1 статті 43 Податкового кодексу України).

Згідно з положеннями пункту 43.3 цієї статті обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Відповідно до пункту 43.4 цієї статті платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.

Відповідно до пункту 43.4-1 статті 43 Кодексу у разі повернення надміру сплачених податкових зобов'язань з податку на додану вартість, зарахованих до бюджету з рахунка платника податку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість у порядку, визначеному пунктом 200-1.5 статті 200-1 цього Кодексу, такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, а у разі його відсутності на момент звернення платника податків із заявою на повернення надміру сплачених податкових зобов'язань з податку на додану вартість чи на момент фактичного повернення коштів - шляхом перерахування на поточний рахунок платника податків в установі банку.

Позивачем 24.07.2017 була подана відповідачу заява про повернення надміру сплачених грошових коштів із зазначенням напряму перерахування коштів - на поточний рахунок.

Позивач звертав увагу суду на те, що надміру сплачена пеня ДП «Лакталіс-Україна» зарахована на поточний рахунок відповідача в установі банку, а не через систему електронного адміністрування податку на додану вартість в порядку, визначеному пунктом 43.4-1 статті 43 ПК України.

Згідно пункту 43.5 статті 43 Податкового кодексу України контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

У відповідності з пунктом 43.6 цієї статті повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.

Частиною першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не виконав покладений на нього вищевказаними нормами Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок.

Водночас, позивач довів належними та допустимими доказами обгрунтованість своїх позовних вимог, а відтак останні підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

Позов Дочірнього підприємства «Лакталіс-Україна» задовольнити.

Визнати протиправними дії Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (код за ЄДРПОУ 39440996) з нарахування та відображення в інтегрованій картці платника дочірнього підприємства «Лакталіс-Україна» (код за ЄДРПОУ 25593656) пені з податку на додану вартість у розмірі 1 551 612,38 грн.

Зобов'язати Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби України (код за ЄДРПОУ 39440996) здійснити коригування в інтегрованій картці платника дочірнього підприємства «Лакталіс-Україна» (код за ЄДРПОУ 25593656) щодо переплати з податку на додану вартість у розмірі 379 372,03 грн.

Зобов'язати Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби України (код за ЄДРПОУ 39440996) вчинити дії щодо підготовки та подання до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (код за ЄДРПОУ 39440996) висновку про повернення дочірньому підприємству «Лакталіс-Україна» (код за ЄДРПОУ 25593656) суми надміру сплаченого грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 929 158,61 грн. на поточний рахунок №26002002429000, відкритий у філії «КІБ» ПАТ «Креді Агріколь Банк» м. Київ, МФО 300379.

Присудити до стягнення на користь Дочірнього підприємства «Лакталіс-Україна» (код за ЄДРПОУ 25593656, 03062, м. Київ, вул. Естонська, буд. 120) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (код за ЄДРПОУ 39440996, 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11-г) понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 5 286,00 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Шейко Т.І.

Повний текст рішення складено 21.11.2018.

Попередній документ
77995188
Наступний документ
77995191
Інформація про рішення:
№ рішення: 77995189
№ справи: 826/2510/18
Дата рішення: 08.11.2018
Дата публікації: 23.11.2018
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Окружний адміністративний суд міста Києва
Категорія справи: Адміністративні справи (до 01.01.2019); Старі категорії (адм); реалізації податкового контролю