20 листопада 2018 року справа №805/53/17-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Шишова О.О., суддів Сіваченка І.В., Блохіна А.А., при секретарі судового засідання Романченко Г.О., за участю представника позивача Кривцун М.В., представника відповідача Сенникова А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2017 р. у справі № 805/53/17-а (головуючий І інстанції Бабаш Г.П.), яке складено в повному обсязі 13 лютого 2018 року у м.Слов'янську Донецької області, за позовом Управління соціального захисту населення Центрального району Маріупольської міської ради до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення № 0050191303/1545 від 23.11.2016 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату єдиного внеску,-
Управління соціального захисту населення Центрального району Маріупольської міської ради (далі - позивач) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (далі- відповідач, апелянт) в якому просили суд визнати протиправним та скасувати рішення №0050191303/1645 від 23.11.2016 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату єдиного внеску.
В обґрунтуванні позову зазначили, що відповідачем 23.11.2016 року винесено рішення № 0050191303/1645 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким позивачу нараховано штраф за період з 21.11.2015 року по 22.11.2016 року у розмірі 5814,83грн. (20%) та пеню у розмірі 3233,06грн. (0,1%). Позивач вказує на те, що Управління заявою від 18.11.2016 року просило відповідача перерахувати кошти, спрямовані на сплату єдиного внеску за період жовтень 2015 року - березень 2016 року у сумі 15127,26грн., на правильний рахунок №37199203000581, які були помилково перераховані на рахунок №37192201010581. Позивач зазначає, що вказані кошти все ж було сплачено на рахунок «3719», який відповідно до законодавства відкривається виключно для обслуговування платників ЄСВ. Крім того, вважає, що при винесенні спірного рішення відповідачем не враховано приписи Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який набрав чинності 15.10.2014 року, оскільки відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені за невиконання обов'язків платника єдиного внеску, в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції до платників єдиного внеску не застосовуються.
Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив. Визнав протиправним та скасував рішення Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області №0050191303/1645 від 23.11.2016 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату єдиного внеску. Також було вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач перебуває на обліку в контролюючому органі, розташованому на території населеного пункту, де проводилась антитерористична операція (м.Маріуполь), яка на даний час триває. А отже, позивач на період проведення антитерористичної операції є звільненим від обов'язків платника єдиного внеску, а також від відповідальності за невиконання обов'язків платника єдиного внеску.
З рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач, звернувся з апеляційною скаргою у якій зауважив на безпідставності посилань позивача на звільнення його від сплати єдиного соціального внеску з 14.04.2014 через включення місцезнаходження позивача до переліку населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, оскільки норма Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", відповідно до якої платники ЄСВ звільняються від виконання своїх обов'язків, включена до цього Закону нормою Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02 вересня 2014 року № 1669-VII, яка з 1 січня 2016 року втратила чинність на підставі пункту 28 розділу І Закону України від 24.12.2015 № 911-VIII. Крім цього, підставою для звільнення від виконання обов'язків платника єдиного внеску є подання останнім заяви до фіскального органу за місцем обліку зі стислим та чітким обґрунтуванням підстав для продовження граничних строків сплати зобов'язань та документальним підтвердженням посилань. Крім того, апелянт зазначає, що у позивача відсутній сертифікат Торгово-промислової палати України, що підтверджував настання обставин непереборної сили (форс-мажору).
У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що суд першої інстанції прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення а постанову суду першої інстанції без змін.
Представник відповідача у судовому засіданні надав пояснення та підтримав доводи апеляційній скарги.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання. При таких обставинах суд розглянув справу у відсутність особи, яка не з'явилась.
Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступного.
Позивач - Управління соціального захисту населення Центрального району Маріупольської міської ради (далі - УСЗН) зареєстрований в якості юридичної особи 15.02.2001 року (код ЄДРПОУ 26010964; 87500, Донецька обл., м.Маріуполь, проспект Металургів, б. 35), перебуває на обліку в Маріупольській ОДПІ Головного управління ДФС у Донецькій області.
Відповідач - Маріупольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області є суб'єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
18.11.2016 року позивач звернувся до Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області із заявою щодо перерахування помилково сплачених коштів у розмірі 15127,26грн. з рахунку №37192201010581 на рахунок №37199203000581 через невірне зазначення розрахункового рахунку. Також УСЗН разом з вказаною заявою надано платіжні доручення №6579, №7557, №8572, №7, №783, №1528.
23.11.2016 року Маріупольською ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області винесено рішення №0050191303/1645 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким позивачу нараховано штраф за період з 21.11.2015 року по 22.11.2016 року у розмірі 5814,83грн. (20%) та пеню у розмірі 3233,06грн. (0,1%).
За наслідками оскарження рішення від 23.11.2016 року №0050191303/1645 в адміністративному порядку до Головного управління ДФС у Донецькій області спірне рішення залишено без змін.
Позивач не погоджуючись із зазначеним рішенням відповідача, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду за захистом свого порушеного права.
Спірним по справі є питання можливості звільнення позивача від застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким позивачу нараховано штраф за період з 21.11.2015 року по 22.11.2016 року в розмірі 5814,83грн. (20%) та пеню в розмірі 3233,06грн. (0,1%).
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України наведені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, якими є, зокрема, прийняття (вчинення) таких рішень, (дій, бездіяльності) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Спірні правовідносини регулюються Законами України: "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".
Згідно з ч.8 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VІ) платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.
Порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску передбачені статтею 9 Закону України Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VІ), зокрема частиною восьмою зазначеної статті передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Разом з цим, Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.
З метою забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території про ведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, 02 вересня 2014 року прийнято Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (далі - Закон № 1669-VII), згідно до статті 1 якого період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Виходячи з наведених положень, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014р.
На час вирішення даної справи, Президентом України не прийнято Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України, тобто, період проведення АТО триває.
Підпунктом 8 пункту 4 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1669-VII внесено зміни до Закону №2464-VІ, а сааме підпункт б) розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" було доповнено пунктом 9-3 (пункт 9-4 в редакції Закону з 13.03.2015 року) такого змісту:
" 9-4. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу".
Законом України від 02.03.2015 №2191 "Про внесення змін до розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці, до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 2-3, ст. 11; 2014 р., № 44, ст. 2040) внесли такі зміни: пункт 9-3 в редакції Закону України від 2 вересня 2014 року № 1669-VII вважати пунктом 9-4.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 911 від 24 грудня 2015 року були внесені зміни до Закону №1669, у відповідності до якого підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону №1669 виключено.
Таким чином, положення п.п.8 п.4 ст.11 Закону №1669 були реалізовані шляхом внесення відповідних змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", тоді як змін безпосередньо до цього Закону щодо виключення (або викладення в новій редакції тощо) п.9-4 розділу VIII цього Закону внесено не було. Тобто, на теперішній час жодних рішень про виключення з чинної редакції закону "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" пункту 9-4 розділу VIII не прийнято.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року №1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
Згідно з додатком до цього переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція віднесено м. Маріуполь де зареєстрований позивач, на території якого розташований податковий орган, де позивач перебуває на обліку.
Таким чином, позивач перебуває на обліку у контролюючому органі, розташованому на території населеного пункту, де проводилась антитерористична операція (м. Маріуполь де зареєстрований позивач), яка на даний час триває. А отже, позивач на період проведення антитерористичної операції є звільненим від обов'язків платника єдиного внеску, а також від відповідальності за невиконання обов'язків платника єдиного внеску.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу апелянта на те, що на час прийняття відповідачем спірного рішення населений пункт, в якому знаходиться позивач, включений до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Оскільки Указ Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 набув чинності, із врахуванням змісту частини 1 статті 1 Закону № 1669-VII період проведення антитерористичної операції розпочався. Про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не видавався, проведення антитерористичної операції триває.
Доводи апелянта про неподання позивачем до податкового органу за місцем обліку заяви про звільнення від виконання обов'язків платника єдиного внеску суд до уваги не приймає, оскільки як закріплено у абзаці другому пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VІ така заява подається у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції (станом на теперішній час антитерористична операція триває, строк подання такої заяви не сплинув).
З аналізу зазначених норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства вбачається, що підставою для звільнення платників єдиного внеску від відповідальності за невиконання вимог законодавства щодо його (внеску) вчасної сплати, є факт перебування такого платника на території населених пунктів, де проводиться антитерористичної операція.
Крім того, суд зазначає, що з вищенаведеної норми вбачається, що відповідальність за невиконання обов'язків платника ЄСВ, не застосовується незалежно від наявності заяви.
Також в наведеній нормі Закону 2464, який є спеціальним щодо правовідносин зі сплати ЄСВ не передбачено отримання сертифікату ТПП для підтвердження наявності сертифікату.
До такого висновку також дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 листопада 2018 року у справі № 812/292/18.
Відповідно до ч.3 ст. 291 КАС України вбачається, що при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Частиною 5 ст.291 КАС України встановлено, що рішення суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду типової справи може бути оскаржено в касаційному порядку виключно з таких підстав:
1) суд першої та (або) апеляційної інстанції при вирішенні типової справи не визнав її типовою справою та (або) не врахував правові висновки, викладені у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи;
2) справа, в якій судом першої та (або) апеляційної інстанції ухвалено рішення з урахуванням правових висновків, викладених у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, не відповідає ознакам типової справи.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2018 року було зупинено провадження у справі та визначено, що зазначена справа є типовою.
Крім того, необхідне зазначити, що згідно ч. 6 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для зарахування єдиного внеску в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах відкриваються в установленому порядку небюджетні рахунки відповідному органу доходів і зборів. Зазначені рахунки відкриваються виключно для обслуговування коштів єдиного внеску.
Обслуговування коштів єдиного внеску здійснюється згідно з положенням про рух коштів, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Розрахункове обслуговування органу доходів і зборів здійснюється відповідно до умов договорів між центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, і власниками рахунків.
Згідно п. 2.1 Положення про рух коштів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів
і зборів України, Міністерства фінансів України від 19.09.2013 року №493/815 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), Міністерство доходів і зборів України (далі - Міндоходів) та територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, об'єднані та спеціалізовані державні податкові інспекції Міндоходів (далі - територіальні органи Міндоходів) відкривають в органах Казначейства небюджетні рахунки за балансовим рахунком 3719 "Рахунок для зарахування коштів, які підлягають розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування" (далі - рахунок 3719) для зарахування та розподілу коштів єдиного внеску та фінансових санкцій (далі - страхові кошти).
Рахунки 3719 відкриваються в розрізі категорій платників, визначених Законом.
Рахунки 3719 відкриваються Міндоходів на балансі Державної казначейської служби України (далі - Казначейство України) та територіальним органам Міндоходів - на балансі головних управлінь Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Головні управління Казначейства)
З вищезазначених правових норм слідує, що рахунок «3719» передбачений безпосередньо для зарахування та розподілу коштів єдиного внеску та фінансових санкцій.
Таким чином, оскільки позивачем було допущено помилку в розрахунковому рахунку, призначеному для зарахування саме коштів з єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, в частині категорії платників, суд дійшов висновку про своєчасність сплати вказаних коштів до бюджету, що також підтверджено платіжними дорученнями №6579, №7557, №8572, №7, №783, №1528.
Суд апеляційної інстанції вважає, що приймаючи спірне рішення №0050191303/1645 від 23.11.2016 року про застосування штрафних санкцій та пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, відповідач перевищив межі повноважень, визначених Законами України, та діяв необґрунтовано, чим порушив вимоги ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими органи державної влади та органи місцевого самоврядування, в тому числі, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано.
Суд апеляційної інстанції застосовуючи частину 2 статті 77 КАС України, яка передбачає, що, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, вважає, що з цього приводу податковий орган не надав доказів спростовуючи зазначений факт.
При таких обставинах суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи апеляційної скарги в повному обсязі.
Статтею ст.316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а рішення суду без змін.
Повний текст постанови складений та підписаний 21 листопада 2018 року.
Керуючись статями 309, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2017 р. у справі № 805/53/17-а- залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2017 р. у справі № 805/53/17-а - залишити без змін.
На підставі частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України складення рішення у повному обсязі відкласти на строк - до 5 днів.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та за наслідками перегляду типової справи може бути оскаржено в касаційному порядку виключно в порядку передбаченому ч.5 ст.291 КАС України.
Головуючий суддя О.О.Шишов
Судді І.В. Сіваченко
А.А.Блохін