13 листопада 2018 р.м. ХерсонСправа № 2140/1675/18
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Попова В.Ф.,
секретар: Мельниченко В.В.,
за участю:
представника відповідача - Демидової А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Білозерського районного відділу Державної міграційної служби України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення від 04.08.2018 № 9, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення від 04.08.2018 № 9 начальника Білозерського районного відділу Державної міграційної служби України в Херсонській області у наданні дозволу на імміграцію ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянину В'єтнаму;
зобов'язати відповідача повторно розглянути по суті заяву ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, про імміграцію в Україну.
05.09.2018 р. у справі відкрито спрощене провадження.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що рішенням відповідача від 04.08.2018 р. позивачу відмовлено у наданні дозволу на імміграцію в Україну на підставі п. 4 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про імміграцію". На думку позивача, таке рішення порушує його права, оскільки його дружина проживає на території України на підставі посвідки на постійне проживання, крім того, їхня дитина є громадянкою України. Позивач вважає, що він на законних підставах перебуває на території України.
Білозерський РВ ДМС України в Херсонській області позов не визнало, надали відзив. За змістом відзиву, позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на імміграцію як особі, дитина якої є громадянином України. У своїй заяві позивач зазначив, що він проживає за адресою АДРЕСА_1 В ході перевірки цієї інформації, було встановлено, що за вказаною адресою ОСОБА_2 не проживає. В результаті надання недостовірної інформації щодо місця свого проживання, позивачеві було відмовлено у наданні дозволу на імміграцію в Україну.
У судове засідання позивач не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.
У судовому засіданні представник позивача проти задоволення позову заперечувала, пояснила, що оскаржуване рішення прийнято на законних підставах.
Заслухавши думку представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Правовий статус, основні права, свободи та обов'язки іноземців та осіб без громадянства, які проживають або тимчасово перебувають в Україні і порядок вирішення питань, пов'язаних з їх в'їздом в Україну або виїздом з України регулюється Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", відповідно до ст. 4 якого, іноземці та особи без громадянства в порядку, визначеному законом України про імміграцію, можуть, зокрема, іммігрувати в Україну на постійне проживання.
Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначається Законом України "Про імміграцію" від 07 червня 2001 року № 2491-ІІІ (далі - Закон України № 2491).
За приписами ст. 1 Закону Україну № 2491, імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання; квота імміграції - це гранична кількість іноземців та осіб без громадянства, яким передбачено надати дозвіл на імміграцію протягом календарного року; дозвіл на імміграцію - рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.
Відповідно до статті 4 Закону України № 2491, дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції.
Порядок надання дозволу на імміграцію в Україну на постійне проживання та перелік документів, необхідних для отримання такого дозволу визначено ст. 9 Закону України № 2491.
З метою реалізації положень Закону України № 2491 Кабінетом Міністрів України 26 грудня 2002 року винесено постанову № 1983, якою затверджено Порядок провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію й поданнями про його скасування і виконання прийнятих рішень (далі - Порядок). Цей Порядок визначає процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію в Україну іноземцям та особам без громадянства, поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, а також повноваження центральних органів виконавчої влади України, підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію.
Відповідно до пункту 14 Порядку територіальні органи і підрозділи після отримання документів від зазначених у пунктах 12 і 13 цього Порядку органів перевіряють у місячний термін правильність їх оформлення, з'ясовують у межах своєї компетенції питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію, передбачених статтею 10 Закону України "Про імміграцію", надсилають відповідні запити до регіональних органів СБУ, Національного центрального бюро Інтерполу та Держприкордонслужби.
30.01.2018 р. позивач звернувся до Білозерського районного відділу Державної міграційної служби України в Херсонській області із заявою про надання дозволу на іміграцію в Україну, місцем свого проживання в Україні зазначив: АДРЕСА_1.
На виконання приписів Порядку, відповідачем були направлені відповідні запити щодо перевірки наявності чи відсутності підстав для отримання дозволу на імміграцію в Україну позивачу.
Управління СБУ в Херсонській області надало відповідь на запит від 04.07.2018 р. № 22/20/646-2072 із рекомендацією відмовити ОСОБА_2 у наданні дозволу на імміграцію, з підстав надання ним неправдивих відомостей щодо адреси проживання.
Співробітниками УДМС була здійснена перевірка за адресою: АДРЕСА_1, в ході якої встановлено факт не проживання ОСОБА_2 за цією адресою. Вказане підтверджується висновком про припинення розгляду матеріалів щодо отримання дозволу на імміграцію в Україну позивача.
04.08.2018 р. рішенням Білозерського РВ ДМС України в Херсонській області № 9 громадянину В'єтнаму ОСОБА_2 відмовлено у наданні дозволу на імміграцію в Україну з підстав зазначення свідомо неправдивих відомостей чи подання підроблених документів, що передбачено п. 4 ч. 1 ст. 10 Закону України № 2491.
Стаття 10 Закону України № 2491 містить вичерпний перелік підстав з яких дозвіл на імміграцію не надається, яеред яких, надання свідомо неправдивих відомостей чи подання підроблених документів.
Судом встановлено в ході судового розгляду, що позивач зазначив у заяві свідомо неправдиву інформацію щодо місця свого проживання.
Зазначені обставини підтверджуються довідкою Музиківської сільської ради та актом обстеження від 03.08.2018 року складеного спеціально утвореною комісією.
З огляду на викладене суд робить висновок, що посадові особи Білозерського районного відділу Державної міграційної служби України в Херсонській області діяли в межах та у спосіб передбачений Законом, тому оскаржуване рішення скасуванню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 242 - 246 КАС України, суд,
вирішив:
Відмовити повністю в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Білозерського районного відділу Державної міграційної служби України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення від 04.08.2018 № 9 начальника Білозерського районного відділу Державної міграційної служби України в Херсонській області у наданні дозволу на імміграцію та зобов'язання відповідача повторно розглянути по суті заяву про імміграцію в Україну.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 19 листопада 2018 р.
Суддя Попов В.Ф.
кат. 3.1.3