Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
21 листопада 2018 р. № 520/9583/18
Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Спірідонов М.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (61140, м. Харків, вул. Гольдбергівсвька, 15) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд:
1. Визнати протиправними дії Слобожанського об'єднаного управління ПФУ м. Харкова щодо не виплати пенсії ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 за період з 01.05.2018 року по 30.06.2018 року.
2. Зобов'язати Слобожанське об'єднане управління Пенсійного Фонду України у м. Харкові, нарахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, за період - з 01.05.2018 року по 30.06.2018 року негайно після проголошення судового рішення.
В обґрунтування позову позивач вказав про протиправність дій відповідача, які полягають у невиплаті позивачу пенсії з 01.05.2018 року по 30.06.2018 року.
Ухвалою суду від 05.11.2018 року по справі було відкрито спрощене провадження та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.
На виконання ухвали суду від 05.11.2018 року відповідач - Слобожанське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова, надав відзив на позов, в якому, просив у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на той факт, що Постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року № 335 до Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам ( затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365) внесено зміни, а саме, орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачується на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Згідно ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст.229 КАС України.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав та мотивів.
Судом встановлено, що позивачка - ОСОБА_1, відповідно до довідки від 03.05.2018 року № 0000528441 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, виданої управлінням праці та соціального захисту населення адміністрації Основянського району Харківської міської ради є внутрішньо переміщеною особою.
Також судом встановлено, що з 01.05.2018 року, на підставі заяви позивачки від 04.05.2018 року розпорядженням від 29.05.2018 року пенсійна справа ОСОБА_1 була взята на облік Слобожанським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України м. Харкова.
Пенсія позивачці відповідачем нараховувалась, проте, з 01.05.2018 року по 30.06.2018 року, виплачена не була.
Як вказував відповідач у відзиві, пенсія за липень 2018 року виплачена в липні місяці, пенсії за травень та червень 2018 року обліковані.
Позивачка у позові також вказувала, що дійсно нею не було отримано пенсію лише за період з 01.05.2018 року по 30.06.2018 року.
Зважаючи на викладене, позивачка звернулась до відповідача з питання сплати заборгованості за пенсією за період з 01.05.2018 року по 30.06.2018 року, на яку отримала лист відповідача від 09.10.2018 року № 307/-4, в якому відповідач повідомив, що Постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року № 335 до Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам ( затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365) внесено зміни, а саме, орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачується на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Пенсія за липень 2018 року виплачена в липні місяці, пенсії за травень та червень 2018 року обліковані.
Позивачка, вбачаючи у невиплаті заборгованості з пенсії порушення своїх прав, звернулась за їх захистом у судовому порядку.
По суті позовних вимог суд зазначає наступне.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Статтею 4 Закону № 1058 встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні. Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 5 вказаного Закону передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Відповідно до ст. 47 Закону № 1058 пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Суд зазначає, що сума заборгованості по пенсії за період з 01.05.2018 року по 30.06.2018 року, не є спірною.
Відповідачем пенсія за вказаний період нарахована, однак, не виплачена з посиланням на "Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам".
Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 335 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", зокрема, пункт 15 викладено в наступній редакції "Орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.". Наразі такого окремого порядку не існує.
Суд вважає позицію відповідача неприйнятною, виходячи з наступного.
Так, за змістом конституційних норм (ст.ст. 113, 116, 117 Конституції України), Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Особливу увагу варто звернути на те, що у преамбулі до Закону № 1058-IV зазначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Конституційне поняття "Закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.
Судом встановлено, що жодних змін у вказаний Закон з приводу особливостей виплати заборгованості пенсіонерам, які є внутрішньо переміщеними особами, Верховною Радою не приймались.
Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
При цьому, суд акцентує увагу на тому, що статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або "інші права", як це зазначено у ст. 9 Закону № 1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб"), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації, а тому відповідач повинен всіляко сприяти відновленню виплат, гарантованих державою внутрішньо переміщеним особам.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Як встановлено судом під час розгляду справи, право на отримання позивачкою пенсії відповідачем не оскаржується, однак зазначене право було піддано формальним обмеженням, з підстав та у спосіб, які суперечать вимогам Конституції та законам України. Таким чином, право позивачки щодо виплати раніше призначеної пенсії є абсолютним та не може бути обмежено.
За наведеного, вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення адміністративного позову шляхом визнання протиправними дії Слобожанського об'єднаного управління ПФУ м. Харкова щодо не виплати пенсії ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 за період з 01.05.2018 року по 30.06.2018 року та зобов'язання
Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України у м. Харкові виплатити пенсію ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, за період - з 01.05.2018 року по 30.06.2018 року.
Щодо частини вимоги у розрізі негайного вчинення відповідачем дій з виплати заборгованості з пенсії, суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Таким чином, негайне виконання застосовується виключно у разі стягнення грошових сум з відповідача та в межах сум платежу лише за один місяць
Оскільки належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача здійснити виплату заборгованості з пенсії, а не стягнення грошових сум, негайне виконання не застосовується.
Відносно частини вимог щодо зобов'язання Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України у м. Харкові нарахувати пенсію ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, за період - з 01.05.2018 року по 30.06.2018 року. то в цій частині вимоги також не підлягають задоволенню, оскільки зазначене нарахування відповідачем було здійснено.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 263, 255, 295, 297 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (61140, м. Харків, вул. Гольдбергівсвька, 15) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова щодо не виплати пенсії ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 за період з 01.05.2018 року по 30.06.2018 року.
Зобов'язати Слобожанське об'єднане управління Пенсійного Фонду України у м. Харкові виплатити пенсію ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, за період - з 01.05.2018 року по 30.06.2018 року.
В іншій частині задоволення позовних вимог відмовлено.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Спірідонов М.О.