Рішення від 20.11.2018 по справі 2240/3403/18

Справа № 2240/3403/18

РІШЕННЯ

іменем України

20 листопада 2018 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Майстера П.М. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просить:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплачувати ОСОБА_1 пенсію із п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 01 січня відповідного року, з дня звернення з заявою про перерахунок пенсії відповідно до ч.3 ст.59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 10.01.2006 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та отримує пенсію по інвалідності, захворювання пов'язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, призначену відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

В липні 2018 року звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку пенсії у п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, однак листом від 07.08.2018 року за №1830/0-8 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області відмовило у перерахунку пенсії. Відмова мотивована тим, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2017 року №851 з 01.10.2017 року підлягали перерахунку розміри пенсій осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю.

Вказану відмову у перерахунку пенсії позивач вважає протиправною, тому звернувся в суд з вказаними позовними вимогами.

Ухвалою від 24.10.2018 відкрито провадження у цій справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін.

Позивач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначає Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210.

Пунктом 9-1 Порядку №1210 визначено, що за бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року. Вказав, що пункт 9-1 Порядку №1210 прийнятий на реалізацію норми частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а відтак може бути застосований виключно до осіб, на яких поширюється дія частини 3 статті 59 Закону.

Зазначив, що згідно довідки ВАТ "Кам'янець-Подільське АТП - 16855" від 09.02.2006 року №12 ОСОБА_1 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 24.07.1986 року по 24.08.1986 року. Згідно копії військового квитка серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 проходив строкову військову службу з 14.05.1977 року по 04.05.1979 року.

Вважає, що оскільки ОСОБА_1 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не під час проходження дійсної строкової служби, тому підстав для проведення йому перерахунку пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законами України про державний бюджет України на відповідний рік відповідно до частини 3 статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" немає. Просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відповідно до частини дев'ятої статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Як визначено частиною четвертою статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін на підставі наявних доказів в порядку письмового провадження, так як явка сторін не визнавалася судом обов'язковою.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд встановив, що в період з 14.05.1977 року по 04.05.1979 року позивач проходив строкову військову службу (військовий квиток серії НОМЕР_2).

В період з 24.07.1986 року по 24.08.1986 року ОСОБА_1 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується довідкою ВАТ "Кам'янець-Подільське АТП - 16855" від 09.02.2006 року №12, копія якої міститься в матеріалах справи.

Позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії (учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 від 16.01.2006 року.

В липні 2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку пенсії у п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області листом від 07.08.2018 року за №1830/0-8 відмовило ОСОБА_1 у перерахунку пенсії. Відмова мотивована тим, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2017 року №851 з 01.10.2017 року підлягали перерахунку розміри пенсій осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю. Оскільки, ОСОБА_1 брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не в період проходження строкової військової служби, тому підстави для проведення йому перерахунку пенсії, з врахуванням абзацу 3 статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відсутні.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наведене нижче.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-ХІІ).

Відповідно до ст. 9 Закону №796-ХІІ, учасниками особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи; 3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт; 4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.

Статтею 10 зазначеного Закону №796-ХІІ, учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

До військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.

Як встановлено судом, позивач з 24.07.1986 року по 24.08.1986 року приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

У вказаний період діяв Закон СРСР від 12 липня 1967 року № 1950-VII "Про загальний військовий обов'язок", а військова служба складалась з дійсної військової служби та служби в запасі збройних Сил СРСР.

Відповідно до статей 5, 6 цього Закону (зі змінами, внесеними Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 грудня 1980 року №3535-Х) військова служба складається з дійсної військової служби та служби в запасі Збройних Сил СРСР. Громадяни, які перебувають на дійсній військовій службі, іменуються військовослужбовцями, а ті, що перебувають у запасі, - військовозобов'язаними.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-ХІІ.

Відповідно до частини дев'ятої статті 1 цього Закону щодо військового обов'язку громадяни України поділяються, зокрема, на такі категорії: військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

За правилами частини першої статті 16 Закону України від 06 грудня 1991 року №1934-XII "Про Збройні Сили України", держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, резервістів, які виконують обов'язки служби у військовому резерві, та військовозобов'язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також членів сімей військовослужбовців, резервістів та військовозобов'язаних, які загинули (померли), пропали безвісти, стали інвалідами під час виконання службових обов'язків або постраждали у полоні в ході бойових дій (війни), в умовах надзвичайного стану чи під час виконання службових обов'язків за межами України в порядку військового співробітництва або у складі національного контингенту чи національного персоналу у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.

Закон України від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, поширюється також на військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей (підпункт 3 пункту 1 статті 3 цього Закону).

Відповідно до п. 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", за бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за відповідною формулою.

Зазначений Порядок № 1210 доповнено пунктом 9-1 згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 851 від 15.11.2017 року та застосовується з 01 жовтня 2017 року.

Цією ж Постановою Кабінету Міністрів України внесено зміни до Пункту 1 Порядку №1210, а саме розширено перелік статей Закону № 796-XII, на які поширюється дія порядку, шляхом включення до нього статті 59 Закону № 796-XII, зазначені зміни застосовуються з 01 жовтня 2017 року.

Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" статтю 59 Закону викладено в новій редакції, яка застосовується з 01 жовтня 2017 року.

Отже, всі зміни вищезазначених норм застосовуються з 01 жовтня 2017 року.

Відповідно до п. 1. Порядку № 1210 ( зі змінами, внесеними Постановою КМУ № 851) цей Порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Таким чином, зазначеним Порядком № 1210 визначається лише механізм обчислень та виплат пенсій особам, право на які встановлено ст.ст. 54, 57, 59 Закону № 796-XII.

Аналізуючи приписи вищезазначених норм та внесення змін до них, суд зазначає, що доповнення Порядку № 1210 пунктом 9-1 здійснено законодавцем для визначення механізму обчислення пенсій особам, які мають таке право за ст. 59 Закону № 796-XII.

Так, статтею 59 в новій редакції, яка застосовується з 01 жовтня 2017 року встановлено, що пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону.

Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством для осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), або відповідно до статті 54 цього Закону.

Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Суд вважає, що частину 3 статті 59 необхідно застосовувати з урахуванням контекстного зв'язку з іншими її положеннями та положеннями ст. 10 Закону № 796-XII.

Так, статтею 10 Закону № 796-XII встановлено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.

Згідно до примітки до статті 10 Закону № 796-XII тут і надалі до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.

Зазначеною нормою визначено, що учасниками ліквідації наслідків ЧАЕС є громадяни, військовослужбовці строкової і надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій, особи, які працювали не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.

Суд зазначає, що стаття 59 має назву "Пенсії військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи", отже її положеннями врегульовано порядок призначення пенсій особам, які брали участь у ліквідації наслідків ЧАЕС саме під час проходження військової служби.

Виходячи з аналізу зазначених норм, приписи статті 59 Закону № 796-XII не врегульовують питання пенсійного забезпечення всіх осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і внаслідок чого стали інвалідами, а визначає право на пенсію певної категорії військовослужбовців, які проходили дійсну строкову службу, приймаючи участь у ліквідації наслідків ЧАЕС, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, і стали інвалідами.

Пункт 9-1 Порядку № 1210 повністю повторює зміст ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII, з встановленням механізму обчислення пенсії за відповідною формулою.

Отже, п.9-1 Порядку № 1210 встановлено механізм обчислення пенсії особам, які мають право на таке обчислення на підставі ст. 59 Закону № 796-XII, тобто особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, саме під час проходження дійсної строкової служби.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем не надано до суду доказів проходження дійсної строкової служби у період прийняття участі в ліквідації наслідків на ЧАЕС.

Частиною 3 статті 59 Закону № 796-ХІІ в редакції Закону України від 05 жовтня 2006 року № 231-V, тобто до внесення змін Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VІІІ, передбачалось, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.

Таким чином до внесення змін Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VІІІ частина третя статті 59 Закону регулювала порядок обчислення пенсії тільки однієї категорії осіб, а саме: осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.

Внесенням змін до частини третьої статті 59 Закону № 796-ХІІ, законодавець розширив перелік категорій осіб, на яких вказана норма розповсюджується, а саме: осіб, які брали участь у інших ядерних аварій та випробувань та у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби.

Отже, позивач не мав права на призначення/перерахунок пенсії відповідно до ст. 59 Закону № 796-ХІІ як до внесення змін до цієї норми так і після цього.

Слід також зазначити, що порядок призначення пенсії і компенсації особам, віднесеним до категорій І, 2, 3, 4 відповідно до якого вони призначаються на різних умовах, врегульовано Розділом VIII Закону № 796-ХІІ.

Таким чином, враховуючи, що позивач брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не під час проходження дійсної строкової служби, тому останній не має права на призначення/перерахунок пенсії відповідно до ст. 59 Закону № 796-ХІІ.

У відповідності зі статтею 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які не підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про не обґрунтованість позовних вимог, а отже, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Оскільки, позивач на підставі п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору та не сплачував його, розподіл судових витрат, відповідно до вимог ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 20 листопада 2018 року

Позивач:ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 32300 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1)

Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Герцена, 10, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29013 , код ЄДРПОУ - 21318350)

Головуючий суддя П.М. Майстер

Попередній документ
77994728
Наступний документ
77994730
Інформація про рішення:
№ рішення: 77994729
№ справи: 2240/3403/18
Дата рішення: 20.11.2018
Дата публікації: 23.11.2018
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Хмельницький окружний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та спорів у сфері публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо:; соціального захисту; соціального захисту та зайнятості інвалідів; соціальних послуг, у тому числі: