Справа № 456/422/18 Головуючий у 1 інстанції: Бораковський В.М.
Провадження № 22-ц/811/3/18 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.
Категорія: 19
19 листопада 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді Савуляка Р.В.,
суддів: Мікуш Ю.Р., Приколота Т.І.,
секретаря: Фейір К.О.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справицивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26 березня 2018 року у справі за позовом комунального підприємства «Стрийтеплоенерго» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості ,-
16 лютого 2018 року КП «Стрийтеплоенерго» звернулося до Стрийського міськрайонного суду Львівської області із позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що відповідач проживає в АДРЕСА_1, і відповідно до вимог ст.ст. 67, 68 ЖК України, ст. 19 ЗУ «Про теплопостачання» зобов'язаний своєчасно вносити плату за надані комунальні послуги щомісячно по встановлених тарифах. Однак відповідач не проводить оплату цих комунальних послуг, чим допустила заборгованість перед КП „Стрийтеплоенерго" станом на 01.01.20018р. на суму 16 465,51 грн., і в добровільному порядку ця заборгованість не погашена.
Ршенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26 березня 2018 року позов Комунального підприємства «Стрийтеплоенерго» задоволено повністю.
Стягнуто з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2) на користь Комунального підприємства «Стрийтеплоенерго» (місцезнаходження: Львівська область, м. Стрий, вул. Новаківського,9, ідентифікаційний код юридичної особи: 05432684) заборгованість за послуги теплопостачання у розмірі 16 465 грн. 51 коп., судові витрати в розмірі 1681 грн. 00 коп., а всього 18146,51 (вісімнадцять тисяч сто сорок шість) грн. 51 коп.
Стягнуто з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2) на користь держави 81 (вісімдесят одну) грн. 00 коп. судового збору.
Рішення суду оскаржила ОСОБА_2
В апеляційній скарзі посилається на те, що про ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції помилково, в порушення приписів ст.. 267, 257, 251 ЦК України, не було застосовано строк позовної давності та не було відмовлено в позовів частині стягнення сум, що заявлені до стягнення з перевищенням трьохрічного строку.
Також зазначає, що судом не було враховано, що право на стягненнян кожного окремого платежу, нарахованого за місяць надання послуг у позивачач виникало в наступному місяці, тобто одразу після того, як відповідачка не оплатила в наступному місяці за послуги, нараховані за попередній місяць, а тому строк позовної давності по таких чергових платежах слід було рахувати окремо по кожному з цих платежів з моменту, коли в КП «Стрийтеплоенерго» виникало право на стягнення кожної окремої з цих сум.
На думку скаржника, висновок суду про те. що сплата відповідачкою сум в 2015-2017 роках перервала перебіг позовної давності є необґрунтованим та безпідставним, оскільки 2015-2017 роках відповідачка сплачувала поточні платежі за поточний період, що не дає підстав стверджувати про визнання боргу.
Просить рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26 березня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення сум, строк позовної давності по яких минув.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Стаття 4 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачає, що законодавство у сфері житлово-комунальних послуг, крім цього Закону, базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.
ЦК України у ст. ст. 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України правочин між фізичною і юридичною особами належить вчиняти у письмовій формі, за виключенням випадків, передбачених ч. 1 ст. 206 цього Кодексу.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України). Інші випадки визнання договору укладеним зазначені у ст. ст. 642 - 643 ЦК України.
Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Розкриваючи зміст засади свободи договору у ст. ст. 6, 627, ЦК України визначає, що свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.
Закріпивши принцип свободи договору, ЦК України разом з тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 та ст. 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.
Водночас ч. 1 ст. 19 Закону № 1875-IV від 24 червня 2004 року передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Статті 20, 21 цього Закону визначають обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 20 Закону № 1875-IV від 24 червня 2004 року передбачений обов'язок споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Цей обов'язок відповідає зустрічному обов'язку виконавця, визначеному п. 3 ч. 2 ст. 21 цього Закону, підготувати та укласти зі споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Враховуючи наведене, обов'язок з укладання договору про надання житлово-комунальних послуг покладено законодавцем як на споживача, так і на виконавця.
Форма та зміст (умови) типового договору затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529 «Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» (далі - постанова № 529).
З аналізу змісту ч. 3 ст. 6, ч. 1 ст. 630 ЦК України, ст. ст. 19 - 21 Закону № 1875-IV від 24 червня 2004 року, постанови № 529 убачається, що умови типового договору, що набули юридично обов'язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов'язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Таким чином, необхідність укладення договору про надання житлово-комунальних послуг передбачена законом і його укладення визначено як обов'язок, а не право споживача таких послуг.
Крім цього, відповідно до змісту зазначених положень Закону споживач може відмовитися від укладення договору на надання житлово-комунальних послуг лише в разі відмови від користування такими послугами, а не через непогодження сторонами умов такого договору.
Встановлено, що письмовий договір на надання послуг централізованого опалення та обслуговування внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення між КП «Стрийтеплоенерго» та ОСОБА_2 не укладався, але теплова енергія у квартиру відповідача надавалась, тобто ОСОБА_2 знаходилась у фактичних договірних відносинах з КП «Стрийтеплоенерго» .
Пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до вимог п. 1 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
За змістом ч. 2 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що позивач КП «Стрийтеплоенерго» надає послуги з теплопостачання в м. Стрий, вул.Коссака, 4/62, а відповідач отримує ці послуги, що породжує у цих сторін відповідні права та обов'язки. В свою чергу, обов'язки сторонами повинні виконуватися належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, іншими актами цивільного законодавства (ст. 526 ЦК України), а з огляду на вимоги ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
КП «Стрийтеплоенерго» виконало свої зобовязання щодо надання послуг централізованого опалення, а відповідач зобовязана оплатити надані послуги.
У зв'язку з неоплатою вищевказаних послуг у споживача (ОСОБА_2.) з 01.11.2009 року по 01.01.2018 рік утворилася заборгованість перед виконавцем КП «Стрийтеплоенерго» за надані послуги з теплопостачання в розмірі 16 465,514 грн., яка по даний час залишається непогашеною, тому суд вважає позов підставним, обґрунтованим, і таким, що підлягає до задоволення.
Однак, ухвалюючи оскаржуване рішення та відмовляючи у задоволенні заяви відповідача про застосування строку позовної даності, суд першої інстанції виходив з того, щоз грудня 2014 р. по червень 2017р. відповідачкою проводилась часткова оплата за послуги з теплопостачання при існуванні заборгованості, що підтверджує визнання відповідачкою боргу і вказані дії відповідачки відповідно до вимог ч.1 ст.264 ЦК України перервали перебіг позовної давності, тому не має підстав для застосування строку позовної давності до даних правовідносин.
Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не може погодитись виходячи з наступного.
Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, в силу частини третьої статті 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.
При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини, то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.
Як убачається з розрахунку, поданому КП «Стрийтеплоенерго» з листопада 2009 року по грудень 2014 року включно не здійснювала жодних платежів, фактична часткова сплата у 2015 -2017 рр. поточних платежів свідчить лише про сплату поточних сум, а не про визнання боргу, відтак такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.
За вказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26 березня 2018 року з постановленням нового рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь КП «Стрийтеплоенерго» заборгованості за послуги теплопостачання у розмірі 8097 грн 23 коп. за період з 01 листопада 2014 року по 31 грудня 2017 року та судові витрати в розмірі 823 грн 69 коп. пропорційно задоволених вимог.
Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ч. 5 ст. 268, ст.ст., 367, 368, 374, пп.1-3 ст.376, ст.ст. 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26 березня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов Комунального підприємства «Стрийтеплоенерго» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2) на користь Комунального підприємства «Стрийтеплоенерго» (місцезнаходження: Львівська область, м. Стрий, вул. Новаківського,9, ідентифікаційний код юридичної особи: 05432684) заборгованість за послуги теплопостачання у розмірі 8097 (вісім тисяч дев'яносто сім ) грн 23 коп судові витрати в розмірі 823 грн 69 коп.
В решті вимог відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 19 листопада 2018 року.
Головуючий : Савуляк Р.В.
Судді: Мікуш Ю.Р.
Приколота Т.І.