Справа № 810/4180/17 Суддя (судді) першої інстанції: Головенко О.Д.
13 листопада 2018 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Ісаєнко Ю.А.,
суддів: Мельничука В.П., Земляної Г.В.,
за участю:
секретаря Левченка А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31.05.2018 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Морозівська птахофабрика" до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Морозівська птахофабрика" звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0029971402 від 09.08.2017.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 31.05.2018 позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області № 0029971402 від 09.08.2017.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області подано апеляційну скаргу з підстав неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Доводи апелянта, зокрема, обґрунтовані тим, що судом першої інстанції не було враховано всіх доводів відповідача при розгляді справи, та не досліджено факт заперечення ОСОБА_2 своєї участі у діяльності ТОВ «Євро Агро Дістрібюшн», як контрагента позивача, та підписання ОСОБА_2 податкових накладних виданих на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Морозівська птахофабрика". З огляду на вказане, апелянт вказав на неналежну правову оцінку обставин справи судом першої інстанції.
Представник апелянта до судового засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду, що не заважає розгляду справи за його відсутності.
Представник позивача в судовому засіданні заперечила проти задоволення вимог апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції просила залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, сторони, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, основним видом діяльності ТОВ "Морозівська птахофабрика" відповідно до видів за КВЕД є розведення свійської птиці, розведення інших тварин, вирощування зернових та інших культур, допоміжна діяльність у рослинництві, оптова торгівля м'ясом та м'ясними продуктами.
У період з 10.07.2017 по 14.07.2017 ГУ ДФС України у Київській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Морозівська птахофабрика" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ПП "ЄВРО АГРО ДІСТРІБЮШН" (код ЄДРПОУ 39192703) за період з 01.01.2015 по 01.01.2017, результати якої викладені в Акті від 21.07.2017 №518/10-36-14-02/33889787, яким встановлено порушення позивачем податкового законодавства, а саме: ст. 188, п. 198.2, п. 198.3 та п. 198.6 ст. 198, п. 185.1 ст. 185, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1, 201.4, п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 874 753 грн., в тому числі за квітень 2015 року у сумі 24 705,00 грн., за травень 2015 року у сумі 10 022,00 грн., за червень 2015 року у сумі 10 374,00 грн., за липень 2015 року у розмірі 85 139,00 грн., за серпень 2015 року у сумі 55 783,00 грн., за вересень 2015 року у сумі 9 690,00 грн., за січень 2016 року у сумі 274 854,00 грн., за лютий 2016 року у сумі 180 499,00 грн., за березень 2016 року у сумі 175 995,00 грн., за квітень 2016 року у сумі 47 692,00 грн.
В результаті виявлених порушень та на підставі акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення - рішення № 0029971402 від 09.08.2017.
Не погоджуючись із такими діями та рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивач надав відповідні докази реальності здійснення господарських операцій із ПП "ЄВРО АГРО ДІСТРІБЮШН", а відповідачем у встановленому порядку не доведено факт нереальності (безтоварності) спірних операцій.
Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Морозівська птахофабрика" було укладено договір 24/03-1 від 24.03.2016 з ПП "ЄВРО АГРО ДІСТРІБЮШН" щодо поставки товару, а саме висівки пшеничні, шрот соняшниковий, борошно вапнякове, біг - беги, макуха соєва.
Відповідно до п. 1.1 даного договору продавець зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар у кількості, за номенклатурою, ціною, строками та умовами поставки відповідно до умов договору на підставі специфікації або накладних.
Як вбачається з акту перевірки, відповідач дійшов висновку щодо нереальності вчинення фінансово - господарської операції, що знайшла своє відображення у вищенаведеному договорі.
Приписами п. 198.3 ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно п. 201.11 ст. 201 ПК України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є:
а) транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами;
б) касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку).
У разі використання платниками для розрахунків із споживачами реєстраторів розрахункових операцій касовий чек повинен містити дані про загальну суму коштів, що підлягає сплаті покупцем з урахуванням податку, та суму цього податку, що сплачується у складі загальної суми.
Відповідно до ст. 2 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Відтак, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").
Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Підпунктом 2.15 п. 2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.
На підтвердження реальності укладеного договору позивачем було надано ряд письмових доказів, зокрема: договір № 24/03-1 від 24.03.2016, видаткові накладні від 04.01.2016 № 3; від 12.01.2016 № 13; від 14.01.2016 № 21; від 21.01.2016 № 41; від 21.01.2016 № 45; від 26.01.2016 № 58; від 26.01.2016 № 59; від 29.01.2016 № 74; від 02.02.2016 № 92; від 08.02.2016 № 123; від 15.02.2016 № 146; від 18.02.2016 № 171; від 23.02.2016 № 192; від 26.02.2016 № 223; від 29.02.2016 № 228; від 03.03.2016 № 244; від 10.03.2016 № 271; від 17.03.2016 № 300; від 23.03.2016 №3 25; від 24.03.2016 № 339; від 25.03.2016 № 345; від 06.04.2016 № 372; від 14.04.2016 № 422.
Оплату постановленого товару проведено відповідно до платіжних доручень від 06.01.2016 № 3; від 13.01.2016 № 23; від 15.01.2016 № 40; від 18.01.2016 № 44; від 21.01.2016 №59; від 25.01.2016 № 5; від 28.01.2016 № 14; від 02.02.2016 № 98; від 02.02.2016 № 96; від 02.02.2016 № 97; від 03.02.2016 № 104; від 04.02.2016 № 109; від 08.02.2016 № 117; від 09.02.2016 № 121; від 16.02.2016 № 142; від 23.02.2016 № 173; від 24.02.2016 № 175; від 25.02.2016 № 190; від 02.03.2016 № 207; від 09.03.2016 № 229.
Крім того, до матеріали справи містять докази якості постановленого товару, а саме: № 260315 від 09.04.2015; № 230 від 21.05.2015; № 15 від 10.06.2015; № 140715 від 14.07.2015; № 22/07-7 від 22.07.2015; № 30/07-2 від 30.07.2015; № 310715 від 31.07.2015; від 24.12.2015; від 12.12.2015; № 280415 від 28.04.2015; № 050815 від 05.08.2015; № 339/12-1 від 21.12.2015; № 13/11-1 від 13.11.2015; № 35/11-2 від 27.11.2015; № 37/12-2 від 04.12.2015; № 314/08-2 від 14.08.2015; № 04/01-1 від 04.01.2016; № 12/01-1 від 12.01.2016; № 14/01-1 від 14.01.2016; № 21/01-1 від 21.01.2016; № 26/01-1 від 26.01.2016; № 02/02-1 від 02.02.2016; № 08/02-1 від 08.02.2016; № 15/02-1 від 15.02.2016; № 18/02-1 від 18.02.2016; № 23/02-1 від 23.02.2016; № 29/02-1 від 29.02.2016; № 03/03-3 від 03.03.2016; № 10/03-1 від 10.03.2016; № 17/03-1 від 17.03.2016; № 23/01-1 від 23.03.206; № 25/03-1 від 25.03.2016; № 14/04-1 від 14.04.2016; № 06/04-1 від 06.04.2016.
Також позивачем надано товарно-транспортні накладні, які підтверджують поставку товару: № 09/04 від 09.04.2015; № 2105 від 21.05.2015; № 1006 від 10.06.2015; № 1407 від 14.07.2015; № 23/07-1 від 23.07.2015; № 31/07-03 від 31.07.2015; № 31/071 від 31.07.2015; № 24/12-1 від 24.12.2015; № 12/12-1 від 12.12.2015; № 2804 від 28.04.2015; № 1108 від 11.07.2015; № 0508 від 05.08.2015; № 21/12-1 від 21.12.2015; № 13/11-1 від 13.11.2015; 27/11-1 від 27.11.2015; № 04/12-1 від 04.12.2015; № 14/08-1 від 14.08.2015; № 04/01-1 від 04.01.2016; від 04.01.2016 № 12/01-1 від 12.01.2016; № 14/01-1 від 14.01.2016; № 21/01-1 від 21.01.2016; № 21/01-1 від 21.01.2015; № 26/01-1 від 26.01.2016; № 26/01-1 від 26.01.2016; № 29/01-1 від 29.01.2016; № 02/02-1 від 02.02.2016; № 08/02-1 від 08.02.2016; № 15/02-1 від 15.02.2016; № 18/02-1 від 18.02.2016; № 23/02-1 від 23.02.2016; № 26/02-1 від 26.02.2016; № 29/02-1 від 29.02.2016; № 03/003-01 від 03.03.2016; № 10/03-1 від 10.03.2016; № 17/03-1 від 17.03.2016; № 23/03-1 від 23.03.2016; № 24/03-1 від 24.03.2016; № 25/03-1 від 25.03.2016; № 14/04-1 від 14.04.2016; № 06/-4-1 від 06.04.2016.
Про здійснення операцій з постанови товару за період, що підлягав перевірки, контрагентом було оформлено відповідні податкові накладні.
Колегія суддів зазначає, що зазначені первинні документи містять усі обов'язкові реквізити.
Колегією суддів враховується й те, що судом першої інстанції було допитано у якості свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які підтвердили факт проведення зазначених господарських операцій, а саме: здійснення перевезення для ТОВ "Морозівський птахокомбінат" у період 2015 - 2016 роки шроту соняшникового, приймання та розподілу сировини (зерно, пшениця, макуха, шрот соняшниковий), яка приходила на підприємство тощо.
Як видно з матеріалів справи, зазначений товар позивач використовував для виготовлення комбікормів для свійської птиці, розведенням якої займається для продажу.
Комбікорми виготовлялись відповідно до договору на виконання робіт, укладеного між ТОВ "Морозівська птахофабрика" (замовник) та ТОВ "Селекційний племзавод "Золотоніський" (виконавець) від 01.01.2015 № 01-10-15/1, за умовами якого виконавець систематично виробляє для замовника комбікорм на виробничих площах виконавця з матеріалів та за рецептами замовника.
Комбікорми використовувались для годування свійської птиці позивача, яка придбана позивачем на підставі міжнародних контрактів про поставку курчат, укладений між ТОВ "Авіаген" (продавець, Угорщина) і ТОВ "Морозівська птахофабрика" (покупець) від 26.03.2014 та 24.02.2015.
Факт використання придбаного комбікорму в основній діяльності позивача, його оприбуткування, внутрішній рух і облік підтверджується звітами про рух комбікорму за період з квітня 2015 року по квітень 2016 року, а також відомостями про витрати кормів за період з квітня 2015 по квітень 2016 року.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, з огляду на безпосередній взаємозв'язок операцій позивача з ПП "ЄВРО АГРО ДІСТРІБЮШН" з його господарською діяльністю, що підтверджено доказами, які відповідають вимогам ст.ст. 73 - 76 КАС України.
В частині доводів апелянта щодо вироку Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14.04.2016, яким визнано винним директора ПП "ЄВРО АГРО ДІСТРІБЮШН" - ОСОБА_2 у вчиненні злочину передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України, відповідно до якого він заперечував своє відношення до господарської діяльності ПП "ЄВРО АГРО ДІСТРІБЮШН" та який створив його без наміру здійснювати господарську діяльність, то колегія суддів зазначає, що такі посилання правомірно спростовано судом першої інстанції, який вказав, що обставини щодо діяння фізичної особи, встановлені під час розгляду кримінальної справи відносно цієї фізичної особи, не можна вважати обов'язковими при оцінці адміністративним судом правомірності поведінки юридичної особи-контрагента, якщо йдеться про відповідальність за порушення податкового законодавства цією юридичною особою.
Тобто, обставини, встановлені вироком суду у кримінальній справі відносно фізичної особи, не можуть бути покладені в основу судового рішення в адміністративному процесі без їх перевірки та підтвердження належними та допустимим доказами.
Вирок не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених при дослідженні вказаної справи .
Саме таке дослідження здійснене судом апеляційної інстанції, яким встановлено, що зазначене підприємство-контрагент виступало виключно продавцем товарів, належно оформляло господарські операції з позивачем, та у встановленому порядку відображало їх в податковому обліку, що підтверджено відповідними доказами.
Таким чином, преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності
В контексті наведеного, колегія суддів критично оцінює посилання апелянта на вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14.04.2016, на який посилається контролюючий орган, як на підставу нереальності господарських правовідносин з ПП "ЄВРО АГРО ДІСТРІБЮШН", оскільки вказаним вироком громадянина ОСОБА_2, визнано винуватим у вчинені злочину передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво), однак не відносно ПП "ЄВРО АГРО ДІСТРІБЮШН", натомість оцінка діяльності ОСОБА_2 як керівника даного підприємства у згаданому вироку не надавалась.
У вироку суду, який відповідачем надано як доказ порушення податкового законодавства з боку позивача встановлений лише факт наявності ознак фіктивного підприємництва з боку директора підприємства-продавця. Натомість факт наявності ознак такого злочину з боку підприємства-покупця не встановлювався.
Також судом враховано і правосуб'єктність сторін на час укладення спірних правочинів, зокрема, контрагент позивача на момент укладення договору та оформлення первинних документів, як і позивач, були належними учасниками цивільних та господарських правовідносин та були платниками податку на додану вартість.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у судових рішеннях від 27.02.2018 № К/9901/1391/17 та від 07.02.2018 № К/9901/3360/17, де викладені висновки про застосування норм права в контексті ч. 5 ст. 242 КАС України є обов'язковими для врахування судами.
Разом з тим, колегія суддів вказує на те, що під час апеляційного розгляду представник позивача зазначила, що вся ділова переписка між позивачем та ПП "ЄВРО АГРО ДІСТРІБЮШН" велась за допомогою електронної пошти, що безпосередньо передбачено у договорі, на підтвердження чого було надано відповідні скріншоти листування.
Крім того, в оригіналі договору поставки (т.1 а.с.80) та інших первинних бухгалтерських документах підпис ОСОБА_2 здійснений за допомогою факсиміле, що допускається договором поставки.
Також, судом апеляційної інстанції враховується висновок судово-економічної експертизи КНДІСЕ від 15.03.2018 № 23224/17-45, проведеної в межах кримінального провадження № 32017110130000026, де вказано, що до матеріалів справи залучені товарно-транспортні накладні, видаткові та податкові накладні за період з квітня 2015 року по квітень 2016 року, оформлення яких відповідає вимогам Закону № 996 та Положення № 88. Також у висновку вказано, що видаткові накладні є первинними документами, що підтверджують здійснення господарських операцій між ТОВ «Морозівська птахофабрика» і ПП «ЄВРО АГРО ДІСТРІБЮШН» у вказаний вище період.
Окрім того, вірно зауважено судом першої інстанції, що розглядаючи справу "Інтерсплав" проти України про порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини висловив думку, яка полягає в наступному: "коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування податку на додану вартість за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань".
Статтею 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апелянт, як суб'єкт владних повноважень, не довів у встановленому законом порядку правомірність своїх дій при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення - рішення № 0029971402 від 09.08.2017, та не спростував доводи позивача стосовно реальності господарських операцій з контрагентом ПП "ЄВРО АГРО ДІСТРІБЮШН", а відтак, підстав для скасування оскаржуваного рішення Київського окружного адміністративного суду від 31.05.2018 колегія суддів не вбачає.
З огляду на вказане та те, що придбання позивачем у контрагента товарів безпосередньо пов'язано з його господарською діяльністю, а здійснені господарські операції є реальними, підтверджені необхідними документами, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність законних підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0029971402 від 09.08.2017.
Стосовно інших посилань апеляційної скарги, то колегія суддів критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,
Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 31.05.2018 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
(Постанову у повному обсязі складено 19.11.2018)
Головуючий суддя Ю.А. Ісаєнко
Суддя Г.В. Земляна
Суддя В.П. Мельничук