14 листопада 2018 року м. Дніпросправа № 808/2200/18
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Мельника В.В. (доповідач),
суддів: Чепурнова Д.В., Сафронової С.В.,
за участю секретаря судового засідання Царьової Н.П.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні в м. Дніпрі
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02 липня 2018 року (головуючий суддя - Прасов О.О.) в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (далі - Відповідач), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення, зазначене у листі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області №П-2218-1849/0/18-18 від 30.05.2018 року, про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Новоолексіївської сільської ради Приморського району Запорізької області;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області повторно розглянути клопотання від 02.05.2018 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Новоолексіївської сільської ради Приморського району Запорізької області з урахуванням висновків суду.
В обґрунтування адміністративного позову Позивач зазначив про те, що він 02.05.2018 року звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області із клопотанням про передачу йому як учаснику бойових дій та особі з інвалідністю внаслідок війни згідно з ст.13 (п.18) Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та відповідно до статей 118 та 121 Земельного кодексу України у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності (зарезервовані для відведення земельні ділянки) та відповідно надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки. Листом від 30.05.2018 року №П-2218-1849/0/18-18 Відповідачем відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка мотивована тим, що земельний масив, в якому знаходиться обрана земельна ділянка, передбачено для задоволення потреб учасників антитерористичної операції в земельних ділянках та підлягає розподілу в першочерговому порядку саме між цією категорією громадян. Позивач вважає таку відмову неправомірною, у зв'язку з чим просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 02 липня 2018 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язати вчинити певні дії - відмовлено (а.с. 44-47).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем подано клопотання про передачу у власність земельної ділянки з порушенням норм чинного законодавства, а саме: з поданого клопотання є незрозумілим статус та цільове призначення земельної ділянки, яку Позивач намагається отримати у власність; додатки до клопотання не містять повної інформації щодо не належності вказаної земельної ділянки іншій особі; Позивачем документально не доведено, що обрана ним ділянка для ведення особистого селянського господарства, розташована на території Новоолексіївської сільської ради Приморського району Запорізької області, була оприлюднена у Переліку земельних ділянок, які пропонується передавати у наступному кварталі на офіційному веб-сайті територіального органу Держгеокадастру за місцем розташування цієї земельної ділянки.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Позивач оскаржив його в апеляційному порядку (а.с. 53-55).
В апеляційній скарзі Позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що суд першої інстанції не повно дослідив усі обставини справи та дійшов не вірних висновків, зокрема, не врахував те, що підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Відповідачем - Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу Позивача залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
Позивач, який був належним чином сповіщений про місце, дату та час розгляду справи в судове засідання свого представника не направив, про причини його неявки суд не сповістив.
За таких обставин, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі Позивача у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України.
Представник Відповідача у судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив апеляційну скаргу Позивача залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін, як законне та обґрунтоване.
Заслухавши представника Відповідача, проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що наявні підстави для скасування судового рішення, а апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі рішення четвертої сесії сьомого скликання Новоолксіївської сільської ради Приморського району Запорізької області №09 від 27.03.2018 року «Щодо виділення земельної ділянки гр. ОСОБА_1» та керуючись ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст. 118, 121 Земельного кодексу України, звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області із клопотанням про надання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності та надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки на території Новоолексіївської сільської ради Приморського району Запорізької області (а.с. 12).
Листом від 30.05.2018 року №П-2218-1849/0/18-18 Відповідач відмовив ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою з огляду на те, що земельний масив, в якому Позивач бажає отримати земельну ділянку, передбачений для задоволення потреб учасників антитерористичної операції в земельних ділянках та підлягає розподілу в першочерговому порядку саме між цією категорією громадян (а.с. 14).
Визнання протиправним та скасування рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є предметом спору у даній справі.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами по справі врегульовано нормами Земельного кодексу України 25.10.2001 року № 2768-III, Закону України «Про землеустрій» від 22.05.2003 року № 858-IV, Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-ХІІ, Розпорядження Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2015 року № 898-р «Питання забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками».
Надаючи оцінку діям суб'єкта владних повноважень, колегія суддів виходить з наступного.
Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-ХІІ (зі змінами та доповненнями, далі - Закон №3551-ХІІ), визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Матеріали справи свідчать про наявність у Позивача статусу інваліда війни ІІІ групи, що Відповідачем не заперечується.
Згідно з абз. 2 п. 18 ч. 1 ст. 13 Закону №3551-ХІІ особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам земельні ділянки для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва відводяться у першочерговому порядку.
Наведене свідчить про наявність у інвалідів внаслідок війни та прирівняним до них особам права на першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва.
Поряд із зазначеним, у відповідності до окремого доручення голови Держземагентства України від 01 липня 2014 року №349/3-14-0.1 щодо забезпечення земельними ділянками учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції, які ще не скористалися правом безкоштовної приватизації землі, зазначені особи мають першочергову можливість отримати у власність земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, ведення садівництва, індивідуального дачного будівництва та для ведення особистого селянського господарства.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2015 року № 898-р «Питання забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками», зобов'язано Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру та обласні державні адміністрації за участю органів місцевого самоврядування визначити протягом місяця на території відповідної області та м. Києва земельні ділянки для відведення учасникам антитерористичної операції та сім'ям загиблих учасників антитерористичної операції та забезпечити розгляд у першочерговому порядку звернень учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції щодо відведення їм земельних ділянок; розміщення на власних офіційних веб-сайтах інформації про місце розташування, цільове призначення та площу земельних ділянок, які можуть бути відведені учасникам антитерористичної операції та сім'ям загиблих учасників антитерористичної операції; надання в десятиденний строк після подання учасниками антитерористичної операції або членами сімей загиблих учасників антитерористичної операції заяв про надання їм земельних ділянок відповідної інформації Державній службі у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції.
Частинами 1, 2, 3 статті 22 Земельного кодексу України передбачено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Відповідно до частини 1 статті 117 Земельного кодексу України передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
За правилами частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.
До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Згідно з частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Аналіз вказаної норми свідчить про те, що законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Колегія суддів звертає увагу на те, що у клопотанні від 02.05.2018 року Позивач зазначив про намір використовувати обрану ним земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, та вказав, що останній не використав раніше своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки за даним цільовим призначенням.
Зі змісту листа Відповідача від 30.05.2018 року №П-2218-1849/0/18-18 (а.с. 14) та відзиву на позовну заяву слідує, що за результатами розгляду заяви Позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, Відповідачем фактично надано відповідь про неможливість надати відповідний дозвіл на зазначену Позивачем земельну ділянку, посилаючись на те, що запитувана Позивачем земельна ділянка зарезервована для відведення учасникам антитерористичної операції.
Тобто, відмовляючи Позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно спірної земельної ділянки, Відповідач зазначив, що земельний масив, в якому Позивач бажає отримати земельну ділянку, передбачений для задоволення потреб учасників антитерористичної операції в земельних ділянках та підлягає розподілу в першочерговому порядку саме між цією категорією громадян.
Разом з тим, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2015 року №898-р «Питання забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками» не встановлено заборону надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та не заборонено передавати інші, ніж у переліку земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації для осіб, які не є учасниками антитерористичної операції.
На підставі викладеного колегія суддів зазначає, що оскільки Позивачем, з урахуванням вищезазначених норм Земельного Кодексу України, подано відповідні документи, що не заперечується Відповідачем, то у Відповідача не було правомірних підстав відхиляти клопотання щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства із земель в адміністративно-територіальних межах Новоолексіївської сільської ради Приморського району Запорізької області, посилаючись на зарезервованість земельної ділянки для відведення учасникам антитерористичної операції.
Варто зазначити, що вказаний лист Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 30.05.2018 року №П/2218-1849/0/18-18 не є рішенням, що прийнято за належним розглядом клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою. Оскільки, не містить викладення мотивів прийняття рішення за результатом розгляду поданого клопотання з посиланням на норми чинного законодавства.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що Відповідачем не доведено наявність підстав, передбачених Земельним кодексом України, для відмови Позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи не повно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, зроблені судом першої інстанції висновки не відповідають фактичним обставинам справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про відмову у задоволенні адміністративного позову прийняте з порушенням норм матеріального права, і тому підлягає скасуванню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243, 310, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02 липня 2018 року у справі №808/2200/18 - скасувати.
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення, зазначене у листі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області №П-2218-1849/0/18-18 від 30.05.2018 року, про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Новоолексіївської сільської ради Приморського району Запорізької області.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 02.05.2018 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Новоолексіївської сільської ради Приморського району Запорізької області з урахуванням висновків суду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
В повному обсязі постанова складена 19 листопада 2018 р.
Головуючий - суддя В.В. Мельник
суддя Д.В. Чепурнов
суддя С.В. Сафронова