і м е н е м У к р а їн и
14 листопада 2018 року м. Дніпросправа № П/811/783/18
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),
суддів: Кругового О.О., Суховарова А.В.,
за участю секретаря судового засідання Іотовой А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31 травня 2018 року (суддя Черниш О.А.), ухвалену в м. Кропивницькому, в адміністративній справі № П/811/783/18 за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області, про визнання протиправним рішення-,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати рішення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області, викладене у відповіді від 30.08.2017 року №К-31, протиправним та таким, що прийняте необґрунтовано, упереджено, недобросовісно, нерозсудливо; підтвердити, що відносно нього з боку Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області допущено дискримінацію, передбачену Конвенцією "Про права осіб з інвалідністю" від 13.12.2006 року. В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказував та те, що з 07.04.2017 року його прийнято на посаду головного спеціаліста Управління комунальної власності Кіровоградської міської ради. У червні 2017 року (26, 27, 28) він перебував на лікарняному. До Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області ОСОБА_1 звернувся за отриманням роз'яснення порядку нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності. Отриману письмову відповідь вважає протиправною та такою, що не відповідає законодавству.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31 травня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі позивач просить скасувати оскаржене рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Вказує на те, що відповідач у відповіді на його звернення невірно розтлумачив правові норми Закону України № 1105 і Порядку обчислення середньої заробітної плати для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1266 від 26.09.2001 року. Вважає, що виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності повинна бути здійснена у розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати, зважаючи на статус учасника ліквідації аварії на ЧАЕС 1 категорії, статус інваліда ВВВ 3-ї групи і наявності загального трудового стажу понад 40 років та страхового стажу понад 8 років. Скаржник вказує на те, що судом першої інстанції не була надана оцінка доводам сторін. На його думку, лист (відповідь) відповідача зумовив настання юридичних наслідків, призвів до порушень прав позивача, якого позбавлено можливості
виплати «лікарняних». Також скаржник вважає незаконними ухвалу суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху від 06.03.2018 року, як просить скасувати, ухвалу про відкриття провадження у справі від 20.03.2018 року, в якій зазначено про усунення позивачем недоліків позовної заяви, та просить скасувати її, ухвалу про відмову у притягненні в якості співвідповідачів Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області ОСОБА_2, начальника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області Діхтяр Олександра Васильовича, просить скасувати її як таку, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і в цій частині направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав вимоги апеляційної скарги.
Від відповідача надійшло письмове клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника.
Відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини:
ОСОБА_1 з 07.04.2017 року прийнятий на посаду головного спеціаліста управління комунальної власності Кіровоградської міської ради. У період з 26 по 29 червня 2017 року позивач був звільнений від роботи у зв'язку з хворобою, про що йому видано листок непрацездатності від 30.06.2017 року серія ААД №820109. На підставі цього листка непрацездатності позивачу його роботодавцем - управлінням комунальної власності Кіровоградської міської ради - нарахована та виплачена допомога по тимчасовій непрацездатності за 4 календарних дні тимчасової непрацездатності у розмірі 420, 48 грн. (а.с. 44). Позивач, вважаючи, що розмір цієї допомоги нарахований йому неправильно, оскільки він має право на оплату лікарняних у розмірі 100 % середньої заробітної плати, 31.07.2017 року на підставі Закону України "Про звернення громадян" звернувся до виконавчої дирекції Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності із заявою, у якій просив надати офіційні роз'яснення щодо порядку нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності за три робочі дні 26, 27, 29 червня 2017 року. (а.с. 11) Листом №К-31 від 30.08.2017 року відповідач, як правонаступник Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, надав позивачу відповідь із роз'ясненнями норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та повідомив, що оскільки згідно з довідкою ОК-7 за 2016 та 2017 роки страховий стаж ОСОБА_1 становив менше 6 місяців протягом 12 місяців перед настанням страхового випадку, тому при розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності бухгалтерією обмежено середньоденний розмір допомоги розміром мінімальної заробітної плати відповідно до частини 4 статті 19 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування". (а.с. 8)
Не погодившись зі змістом цієї відповіді, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вказав на те, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент прийняття відповідного рішення, вчинення дії або допущення бездіяльності. Суд також зазначив, що у спірному листі жодних розпорядчих дій або рішень, які б мали будь-які правові наслідки для позивача, не викладено. Цей лист не створює та не припиняє прав чи обов'язків позивача, жодних управлінських висновків не містять, вчинити будь-які обов'язкові дії не приписує та не встановлює для позивача відповідальності за їх невиконання, а тому вказаний документ не є рішенням суб'єкта владних повноважень (нормативно-правовим актом чи індивідуальним актом) у розумінні пунктів 18, 19 частини 1 статті 4, пункту 1 частини 2 статті 19 КАС України, а зміст такого листа не може бути предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно частини 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, у тому числі, визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Таким чином, в порядку адміністративного судочинства України можливо оскаржити рішення суб'єкта владних повноважень, якими є нормативно-правовий акт та індивідуальний акт.
Відповідно до пунктів 18, 19 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, лист № К-31 від 30.08.2017 року, наданий на письмовий запис позивача, не є рішенням суб'єкта владних повноважень. Крім того, лист не є нормативно-правовим актом та не має ознак індивідуального акту, оскільки не підлягає виконанню і не містить жодного рішення відповідача. Крім того, позивач не заперечував ту обставину, що він звернувся до відповідача за отриманням роз'яснення порядку нарахування йому допомоги по тимчасовій непрацездатності. У своїй заяві від 31.07.2017 року він посилався на Закон України «Про звернення громадян», як на правову підставу для направлення заяви (а.с.11).
Зважаючи на наведені обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
В апеляційній скарзі позивач також вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які полягали у постановленні ухвал про залишення позовної заяви без руху від 06.03.2018 року, ухвали про відкриття провадження у справі від 20.03.2018 року, ухвали від 31.05.2018 року про відмову у притягненні в якості співвідповідачів Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області ОСОБА_2, начальника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області Діхтяр Олександра Васильовича та скасувати її як таку, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і в цій частині направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Скаржник просить скасувати зазначені ухвали суду першої інстанції.
Колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги в цій частині, оскільки скасування ухвали про залишення позовної заяви без руху та ухвали відкриття провадження у справі після вирішення спору по суті з інших підстав, ніж порушення правил підсудності, Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено. Щодо ухвали від 31.05.2018 року про відмову у притягненні в якості співвідповідачів Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області ОСОБА_2, начальника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області Діхтяр О. В., колегія суддів зазначає, що зазначена ухвала не перешкоджає подальшому провадженню у справі, як помилково вважає скаржник. Крім того, за приписами частини 3 статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, позивачем позовні вимоги до вказаних осіб не пред'являлись, тому процесуальні підстави для залучення їх до участі у справі в якості співвідповідачів - відсутні. Проте, ОСОБА_1 не позбавлений можливості оскарження рішень, дій, бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області ОСОБА_2, начальника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області Діхтяр О. В., пред'явивши відповідний позов.
Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на те, що висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, оскаржена постанова суду першої інстанції скасуванню не підлягає. Апеляційна скарга має бут залишена без задоволення у зв'язку з тим, що наведені в ній доводи не знайшли свого підтвердження при її розгляді.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31 травня 2018 року в адміністративній справі № П/811/783/18 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 14 листопада 2018 року і оскарженню в касаційному порядку не підлягає згідно пункту 2 частини 6 статті 12 та частини 2 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя А.В. Шлай
суддя О.О. Круговий
суддя А.В. Суховаров