П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
20 листопада 2018 р.м.ОдесаСправа № 814/391/18
Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Джабурія О.В.
суддів: Вербицька Н. В. , Кравченко К.В.
розглянувши в порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.05.2018р. по справі № 814/391/18 за позовом Державного підприємства "Миколаївський авіоремонтний завод "НАРП" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,
Позивач Державне підприємство «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» звернувся з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, в якому просив: визнати протиправним та скасувати прийняте 16.11.2017 Офісом великих платників податків (надалі - Офіс або відповідач) податкове повідомлення-рішення № 0007904912; визнати протиправним та скасувати прийняте 16.11.2017 Офісом податкове повідомлення-рішення № 0007914912.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення з порушенням вимог законодавства, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та з перевищенням повноважень контролюючого органу.
Відповідач, з посиланням на встановлений факт завищення позивачем від'ємного значення суми податку на додану вартість та суми бюджетного відшкодування з ПДВ, зазначив про безпідставність заявлених позовних вимог.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.05.2018 р. позов ДП «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» задоволено. Визнано протиправним та скасовано прийняте 16.11.2017 р. Офісом великих платників податків ДФС податкове повідомлення-рішення №0007904912. Визнано протиправним і скасовано прийняте 16.11.2017 р. Офісом великих платників податків ДФС податкове повідомлення-рішення №0007914912.
На вказане рішення Офісом великих платників податків ДФС подано апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.05.2018 р. та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Апелянт вважає, що оскаржуване рішення складено з порушенням норм матеріального та процесуального права, при прийнятті рішення судом не було повно та всебічно з'ясовано обставини в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам справи, що в подальшому є підставою для його скасування.
Згідно до вимог п.2 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки у судове засідання не прибули сторони, які беруть участь у справі, проте про розгляд справи були належним чином повідомлені.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Податковим повідомленням-рішенням від 16.11.2017 № 0007914912 Офіс зменшив від'ємне значення задекларованої позивачем у податковій декларації з ПДВ за липень 2017 року суми ПДВ на 121 315 грн.
Податковим повідомленням-рішенням від 16.11.2017 № 00079104912 Офіс зменшив задекларовану позивачем у податковій декларації з ПДВ за липень 2017 року суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 230 537 грн. та, на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, застосовував до позивача штрафні санкції в сумі 115 269 грн. (50%).
Як вказано у зазначених податкових повідомленнях-рішеннях, порушення позивачем пункту 192.1 статті 192, абзацу «а» пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3 статті 198, пункту 200.1 абзаців «б», «в» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України було встановлено на підставі «… акта перевірки від 15.09.2017 № 527/28-10-49-12/09794409, з урахуванням акта перевірки від 09.11.2017 № 108/28-10-49-12/09794409 та висновку № /28-10-49-12/09794409 …».
21.08.2017 позивач подав податкову декларацію з ПДВ за липень 2017 року; 08.09.2017, 12.09.2017, 13.09.2017 - уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок.
У період з 22.08.2017 по 15.09.2017 посадова особа Офісу провела камеральну перевірку підприємства з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на поточний рахунок платника податку за липень 2017 рік, результати якої оформила актом від 15.09.2017 № 527/28-10-49-12/09794409.
На стор. 5-15 Акта від 15.09.2017 р. зазначено: «… в результаті відпрацювання декларації з ПД за наявною інформацією щодо ризикових операцій суб'єктів господарювання, які декларують бюджетне відшкодування відповідно до ступеня ризику в діяльності такого платника, що внесені до Реєстру заяв про суми бюджетного відшкодування … встановлено неправомірно сформовану суму податкового кредиту від постачальників, які формують від'ємне значення декларації за червень та липень 2017 року та приймають участь в розрахунку суми бюджетного відшкодування, а саме по взаємовідносинам з: ТОВ «КС ЕЛЕКТРО ГРУП» … ПП «МИКОЛАЇВТЕХСНАБСЕРВІС» … ТОВ «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА» … ТОВ «АВІА-КОМПЛЕКТ» …ТОВ «НВП «СПЕЦСЕРВІС» … ТОВ «ФАЛКОН-АВІА» … ТОВ «ГРАНДАВІАТАЙМ» … ТОВ «ІМПЕРА ГРУП» … згідно аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладних встановлено документальне оформлення нереальних господарських операцій з придбання ТМЦ, оскільки відсутнє реальне (законне) джерело походження ідентифікованого товару (відсутнє дійсне формування цього активу), а відтак неможливий його рух за ланцюгом всіх платників податків, які брали участь у здійсненні взаємопов'язаних нереальних господарських операцій до ДП «НАРП» … за результатами аналізу податкової інформації виявлено факти, які свідчать про порушення ДП «НАРП» податкового законодавства, а саме: нереальність первинної поставки (продажу) доводить нереальність первинного та послідуючого одержання (придбання) ДП «НАРП» саме цього ідентифікованого товару відповідної кількості по господарським операціями з ТОВ «КС ЕЛЕКТРО ГРУП» …».
Акт від 15.09.2017 позивач отримав 22.09.2017, та 29.09.2017 подало до відповідача заперечення, в яких зокрема зазначило, що всі податкові накладні від контрагентів-постачальників були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних; контролюючий орган не врахував принцип індивідуальної відповідальності платників податків; камеральна перевірка податкової декларації з ПДВ не передбачає співставлення податкових зобов'язань постачальників саме за звітний період. Документів до заперечень Підприємство не додало.
Позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Правовою підставою для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки відповідач вказав підпункт 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України. Згідно з цією нормою, перевірка здійснюється, якщо платником податків подано в установленому порядку контролюючому органу заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в якій вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі, коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об'єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження.
Згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального. Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Згідно з пунктом 79.1 статті 79 Податкового кодексу України, документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Як вказано у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Відповідно до пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Згідно з пунктом 86.7 статті 86 Податкового кодексу України, заперечення розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків.
Як зазначено у пункті 86.8 статті 86 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.
ОБҐРУНТУВАННЯ ДОВОДІВ СТОРІН
У відзиві та у запереченнях на відповідь на відзив відповідачем зазначено, що листом від 10.10.2017 № 52615/10/28-10-49-12-20 він повідомив позивача про виникнення необхідності у проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки, виключно з питань, що стали предметом заперечень, відповідь на заперечення будуть надані в строки, визначені п.86.7 ст. 86 Податкового кодексу України.
Копію вказаного листа та доказів направлення його позивачу відповідач не надав.
Відповідь на Заперечення на Акт від 15.09.2017 Офіс надав 13.11.2017 року.
В період з 12.10.2017 по 02.11.2017 посадові особи Офісу провели документальну невиїзну позапланову перевірку Підприємства «… з питань, що стали предметом заперечень підприємства, а саме: дотримання вимог податкового законодавства при відображенні в податковій декларації з ПДВ за липень 2017 року господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ «КС ЕЛЕКТРО ГРУП» ПП «МИКОЛАЇВТЕХСНАБСЕРВІС» … ТОВ «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА» … ТОВ «АВІА-КОМПЛЕКТ» … ТОВ «НВП «СПЕЦСЕРВІС» … ТОВ «ФАЛКОН-АВІА» … ТОВ «ГРАНДАВІАТАЙМ» … ТОВ «ІМПЕРА ГРУП», результати якої оформили актом від 09.11.2017 № 108/28-10-49-12/09794409. Висновки Акта від 09.11.2017 співпадають з висновками Акта від 15.09.2017.
Відповідно до ухвали про відкриття провадження у справі, відповідач був зобов'язаний надати документальне підтвердження існування правових та фактичних підстав для проведення документальної позапланової перевірки позивача.
Офіс не надав ані копії наказу від 10.10.2017 № 2259, ані доказів вручення копії наказу представнику позивача, тобто доказів дотримання вимог статті 79 Податкового кодексу України.
Судом першої інстанції вірно зазначено про те, що у запереченнях на Акт від 15.09.2019 позивач не посилався «на обставини, що не були досліджені під час перевірки», а вказало про необґрунтованість висновків контролюючого органу (за результатами камеральної перевірки, без проведення перевірок контрагентів позивача) про неможливість підтвердження здійснення господарських операцій та, з посиланням на вимоги «Методичних рекомендацій щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця» про те, що «камеральна перевірка податкової декларації з ПДВ не передбачає співставлення податкових зобов'язань постачальників саме за звітний період проведення камеральної перевірки… з зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних».
З урахуванням обмеженого кола обставин, що контролюючий орган вправі досліджувати під час камеральної перевірки, а також суті Заперечень на Акт від 15.09.2017, суд дійшов висновку про те, що у відповідача не було підстав для проведення перевірки Підприємства відповідно до підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 75 Податкового кодексу України.
Акт від 09.11.2017 позивачем отримано 13.11.2017, та 20.11.2017 подано до відповідача заперечення.
Відповідь на Заперечення на Акт від 09.11.2017 Офіс надав 29.11.2017 року, при тому, що податкові повідомлення-рішення були прийняті 16.11.2017 року.
Вирішуючи справу судом першої інстанції було встановлено відсутність доказів дотримання відповідачем пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України - недоведеність права контролюючого органу розпочати 12.10.2017 проведення документальної перевірки; відсутність фактичних підстав для проведення документальної перевірки - незаконність призначення документальної перевірки; порушення відповідачем пункту 86.7 та пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України - прийняття податкових повідомлень-рішень без розгляду Заперечень на Акт від 09.11.2017.
Колегія суддів погоджується із наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
На стор. 2 Акта від 09.11.2017 вказано, що під час перевірки були досліджені первинні документи, що їх надало Підприємство у серпні, вересні та жовтні 2017 року на запити Офісу.
Дати запитів відповідача становлять 12.07.2017, 01.09.2017 та 04.10.2017; підстава - пункт 73.3 статті 73 Податкового кодексу України.
Тобто, при проведенні документальної перевірки відповідач використав документи, які Підприємство надало не у зв'язку з початком перевірки, а відповідно до статті 73 Податкового кодексу України.
Вказані обставини свідчать про те, що відповідач не виконав обов'язків, покладених на нього пунктом 21.1 статті 21 Податкового кодексу України, зокрема обов'язків: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом (підпункту 21.1.1); забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій (підпункт 21.1.2); забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень (підпункт 21.1.3); не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (підпункт 21.1.4).
З урахуванням наведеного судом першої інстанції вірно визнано позовні вимоги ДП «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» такими, що підлягають задоволенню.
Колегія суддів також звертає увагу на той факт, що всі податкові накладні від контрагентів-постачальників відповідно до вимог чинного законодавства зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних, про що також є посилання в Акті перевірки.
Крім того, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів, з якими ДП «НАРП» взагалі не мав взаємовідносин, не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції ДП «НАРП», вчиненої між останнім та його контрагентами - ТОВ «КС ЕЛЕКТРО ГРУП», ПП «МИКОЛАЇВТЕХСНАБСЕРВІС», ТОВ «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА», ТОВ «АВІА-КОМПЛЕКТ», ТОВ «НВП СПЕЦСЕРВІС», ТОВ «ФАЛКОН-АВІА», ТОВ «ГРАНДАВІАТАЙМ», ТОВ «ІМПЕРА ГРУП».
Контролюючим органом не було враховано принцип індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, згідно з якими негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит з ПДВ, можуть бути застосовані саме до контрагентів, які їх припустилися, а не до ДП «НАРП».
Крім того, колегія суддів вважає, що посилання в Акті перевірки на ненадання сертифікатів (паспортів) якості та інших документів, відсутність яких, на думку апелянта, не можуть підтверджувати податковий кредит з податку на додану вартість, є безпідставним, оскільки вказані сертифікати (паспорти) якості не відповідають ознакам первинного документу та не визнані нормами ПК України документами, що підтверджують право на податковий кредит з податку на додану вартість.
З матеріалів справи та з наданих до перевірки документів вбачається, що позивачем підтверджено рух активів у процесі здійснення господарських операцій з ТОВ «КС ЕЛЕКТРО ГРУП», ПП «МИКОЛАЇВТЕХСНАБСЕРВІС», ТОВ «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА», ТОВ «АВІА-КОМПЛЕКТ», ТОВ «НВП СПЕЦСЕРВІС», ТОВ «ФАЛКОН-АВІА», ТОВ «ГРАНДАВІАТАЙМ», ТОВ «ІМПЕРА ГРУП» та зв'язок між фактом придбання ТМЦ, виконаних робіт та подальшого використання таких ТМУ у виробництві.
Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Відповідач (апелянт), який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Крім того, ухвалою від 06 серпня 2018 року сплату судового збору Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби у розмірі 7 958,85 грн. за подання апеляційної скарги на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 травня 2018 року у справі №814/391/18 відстрочено до закінчення розгляду апеляційної скарги судом апеляційної інстанції, судовий збір у зазначеному розмірі підлягає стягненню з апелянта.
Керуючись ст.ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 травня 2018 року - без змін.
Стягнути з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 7 958 (сім тисяч дев'ятсот п'ятдесят вісім) гривень 85 коп. на користь Державної судової адміністрації України на рахунок №31215256700001, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО: 820019, код ЄДРПОУ 22030106.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Головуючий суддя Джабурія О.В.
Судді Вербицька Н. В. Кравченко К.В.